- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
Зорові функції значною мірою залежать від умов освітлення. Динаміка їх змін за різних кількісних і якісних характеристик освітлення є важливим критерієм гігієнічної оцінки освітлення приміщень. Водночас дослідження зорових функцій є основою для розробки гігієнічних норм освітлення, які передбачають створення оптимальних умов для роботи очей, забезпечують їх максимальну працездатність і запобігають розвиткові зорової втоми.
Недостатнє, надмірне або нераціональне освітлення призводить до зниження гостроти центрального і периферичного зору, функції кольорового розрізнення, погіршення акомодації та адаптації ока і, як наслідок, виникнення зорової втоми. Розвиток зорової втоми особливо небезпечний в дитячому віці, оскільки стає причиною короткозорості.
Гостроту зору (гостроту розрізнення) — здатність ока розрізняти найменші деталі об'єкта, що характеризується найменшим кутом,
під яким дві суміжні точки сприймаються як окремі,— переважно досліджують за допомогою таблиці Головіна-Сивцева. Таблиця складається з двох частин: у лівій — літери НКИБ М Ш ЬІ, у правій — кільця Ландольта в чотирьох позиціях. Букви і кільця розташовані у довільному порядку в 12 рядків, кожний з яких містить знаки одного розміру. Розміри їх (згори вниз) відповідають гостроті зору 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9; 1,0; 1,5; 2,0, яку обчислюють за формулою V=d/D, де d — відстань, з якої проводять дослідження; D — відстань, з якої знак розрізняється обстежуваним з нормальною гостротою зору, що дорівнює 1,0. Зліва від кожного рядка зазначена гострота зору, справа — відстань у метрах, з якої даний рядок сприймається при нормальній гостроті зору. Таблиця призначена для дослідження з відстані 5 м. Гострота зору визначається для кожного ока окремо. Останній рядок, який обстежуваний зміг прочитати, є показником гостроти зору.
Для дослідження гостроти зору можуть також використовуватись таблиці з зображенням цифр, силуетних картинок або спеціальних фігур і різноманітні переносні прилади з тест-об'єктами.
Зі збільшенням освітленості до 100-150 лк гострота розрізнення швидко зростає, при подальшому збільшенні освітленості її ріст уповільнюється.
Колірний зір або сприйняття кольорів, яке характеризує здатність людини розрізняти колір видимих об'єктів і має велике значення при роботі з пофарбованими об'єктами і фоном, досліджується пігментними та спектральними методами. До перших належать дослідження за допомогою різноколірних таблиць, зокрема поширених поліхроматичних таблиць Рабкіна, і тест-об'єктів, до других — дослідження з використанням аномалоскопів.
У таблицях Рабкіна серед фонових кружечків одного кольору присутні кружечки однакової яскравості, але іншого колірного тону, що утворюють якусь цифру або фігуру, яка легко розрізняється людьми з нормальним зором. Суть аномалоскопічних досліджень полягає у порівнянні кольору двоколірних тестових полів, одне з яких освітлюється монохроматичним жовтим кольором, а друге, що освітлюється червоним та зеленим, може міняти колір від чисто-червоного до чисто-зеленого. Обстежуваний повинен дібрати шляхом оптичного поєднання червоного та зеленого жовтий колір, який відповідає контрольному. Нормальний колірний зір дає змогу правильно підібрати кольорову пару змішуванням червоного та зеленого. За допомогою цього методу визначають поріг або гостроту колірного зору окремо для червоного, зеленого та синього кольору.
Око найбільш чутливе до жовто-зеленої ділянки спектра, найменш чутливе до фіолетового випромінювання. При сутінковому освітленні чутливість до кольорів спотворюється і зменшується до нуля.
Під полем зору, яке характеризує периферичний зір, розуміють простір, що одночасно сприймається оком при нерухомому погляді та фіксованому положенні голови. Інструментальні методи дослідження полів зору з використанням периметрів різних типів базу-
ються на фіксації моменту появи тест-об'єкта, що пропонується обстежуваному на сферичній поверхні або на площині. Межі полів зору звужуються при зоровій втомі, спричиненій виконанням напруженої зорової праці в умовах недостатньої освітленості.
Акомодація — здатність ока регулювати гостроту зору зміною заломлення світла в оптичній системі ока за рахунок кривини кришталика. У разі недостатнього освітлення для посилення гостроти зору очі наближають до досліджуваного об'єкта, збільшуючи при цьому кривину кришталика. Акомодація досліджується за допомогою акомодометрів (оптометрів) шляхом проектування зображення тест-об'єкта (літери, цифри або кільця Ландольта) на сітківку ока. Тест-об'єкт при фіксованій голові обстежуваного встановлюють на віддалі 5 см від ока і повільно відсувають, поки пацієнт не почне розрізняти і правильно називати знаки (ближня точка ясного бачення). Відтак перед очима обстежуваного встановлюють лінзу і продовжують відсувати тест-об'єкт, доки його знаки не перестають виразно розрізнятись (дальня точка чіткого бачення). Об'єм акомодації дорівнює різниці між оберненими значеннями дальньої і ближньої точок чіткого бачення.
Адаптація — здатність ока зменшувати свою чутливість під час переходу від низької освітленості до високої (світлова адаптація) та збільшувати її при переході від високої освітленості до низької (темпова адаптація). Перенесення погляду з яскравого фону або об'єкта на менш яскравий і назад призводить до частої переадапта-ції зору і зорової втоми. Темнову адаптацію досліджують за допомогою адаптометрів шляхом побудови графіка зміни порога світлової чутливості у часі. Після попередньої 10-20-хвилинної адаптації до світла різної яскравості визначають швидкість темпової адаптації, а також гостроту зору при низькій освітленості і після засліплення яскравим світлом з використанням спеціальних тест-об'єктів, яскравість яких піддається регулюванню.
Про розвиток зорової втоми свідчить погіршення контрастної чутливості — здатності ока сприймати мінімальну різницю яскра-востей об'єкта і фону, яку досліджують спеціальними адаптометрами. Перед екраном адаптометра розташовані два джерела світла з оптичними системами, в одній з яких є непрозорий тест-об'єкт у вигляді вертикального штриха. Змінюючи за допомогою діафрагми світловий потік одного з джерел, можна створити мінімальну різницю яскравостей, при якій тест-об'єкт стає невидимим. У процесі дослідження визначають найменшу різницю яскравостей досліджуваних поверхонь, яку око здатне розрізнити.
Зорова втома сприяє зменшенню стійкості чіткого бачення — відношення часу чіткого бачення деталей об'єкта до сумарного часу його роздивляння, яка пов'язана з руйнуванням і відновленням зорового пурпуру. Обстежуваний упродовж 3 хв фіксує погляд на дрібній деталі тест-об'єкта (розрив у прямій, розрив у кільці Ландольта). При цьому деталь виглядає то ясно, то розпливчасте, про що обстежуваний сигналізує натисканням на кнопку реєструвального пристрою.
За показники зорової втоми можуть слугувати швидкість зорового сприйняття (розрізнення) — найменший часовий проміжок, упродовж якого відбувається розрізнення деталей об'єкта; критична частота миготіння, що визначається часом, упродовж якого у зоровому аналізаторі зберігається зображення об'єкта, який зник з поля зору, а також дані електрофізіологічних досліджень ока, висвітлені у спеціальній літературі.