3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води

Для повного аналізу відбирають 5 л води, для скороченого — 2л. Проби забирають у тій точці водойми і на тій глибині, звідки про­водиться або планується відбір води для потреб споживання. При відборі проб води з глибини послуговуються батометром або бут­лем із прикріпленим до нього вантажем і закритим пробкою, закріп­леною на мотузці (мал. 42). На потрібній глибині бутель відкривають і після наповнення піднімають на поверхню, де закривають пробкою так, щоб під пробкою залишалася невелика бульбашка повітря.

У супровідному документі, що додається до проби, наводяться дані про дату відбору проби (рік, місяць, число, година), наймену­вання та місце розташування джерела, місце відбору проб (для від­критих водойм — відстань від берега, від поверхні води та від дна водойми, для свердловин і колодязів — позначка гирла і дна, трива­лість та інтенсивність відкачування), метеорологічні умови (темпе­ратура повітря, сила та напрямок вітру, опади в день відбору, а та­кож опади за попередні десять днів), температуру води (мал. 43). Крім того, у супровідному документі формулюється мета дослідження води, а також зазначаються посада і місце праці особи, яка відбирала пробу.

У тому випадку, якщо для транспортування во­ди потрібно понад 5 год, уживають заходів, щоб запобігти нагріванню або замерзанню води, утеплю­ючи її взимку та обкладаючи льодом влітку. Оп­тимальною для транспортування води слід вважа­ти температуру 4°С.

Мал. 43. Термометр для

вимірювання температури

води у водоймі.

Мал. 42, Прилад для відбору проб води на хімічний аналіз.

Беручи до уваги те, що в період між відбором проб води та її аналізом можуть швидко змінюва-

тися температура води, рН, вимірювання температури води і її кис-« лотності здійснюють під час відбору. Призначені для аналізу проби води необхідно досліджувати у день відбору. Якщо аналіз не мож­на провести в день відбору, зразок води слід зберігати в холодиль­нику при температурі 4°С. Не консервують воду перед визначенням твердості та БПК. Не пізніше ніж через 2 год після відбору проб досліджують запах, смак, присмак і колірність води.

У деяких випадках, зокрема при визначенні у воді азотовмісних речовин, пробу води можна консервувати, додаючи до неї концен­тровану сірчану кислоту (1 мл на 1 л води) або хлороформ (2-4 мл на 1 л води). Для подальшого аналізу окисності води як консер­вант додають по 2 мл розчину (1:2) сірчаної кислоти на кожні 100 мл проби.

3.3. Дослідження органолептичних властивостей води

Визначення прозорості води. Досліджувану воду наливають у циліндр з плоским дном до висоти ЗО см. Циліндр установлюють на підставці над спеціальним шрифтом Снеллена або іншим шриф­том з висотою літер 2 мм і товщиною штрихів 0,5 мм таким чином, щоб відстань між шрифтом і дном циліндра становила 4 см, а потім читають шрифт крізь шар води, розглядаючи його зверху в прохід­ному світлі. Доливаючи або відливаючи воду, знаходять максимальну висоту стовпчика води в сантиметрах, з якої ще можна прочитати шрифт. Отримане значення характеризуватиме прозорість дослід­жуваної води (мал. 44). Вода вважається про­зорою, якщо шрифт Снеллена можна про­читати крізь шар води завтовшки не мен­ше ЗО см.

Визначення запаху води. Досліджувану воду (100 мл) наливають у колбу місткістю 250 мл зі шліфом і закривають притертим корком. Вміст колби декілька разів збовту­ють, після чого, відкривши корок, аналізу­ють характер та інтенсивність запаху. Інтен­сивність запаху визначають при температу­рі 20 і 60°С і оцінюють за п'ятибальною си­стемою (табл. 46).

Інтенсивність запаху питної води, що ви­значається при 20°С та при нагріванні її до 60°С, не повинна перевищувати двох балів (Держстандарт 2874-82).

Визначення смаку та присмаку води (одорація). Розрізняють чотири основні ви­ди смаку: солоний, кислий, срлодкий, гіркий. Усі інші відчуття називаються присмаками. Невелику кількість досліджуваної води при 20°С набирають (не ковтаючи) у рот на 3-5 с,

після чого рот прополіскують дистильованою водою. Одорацію нале­жить проводити у світлому, добре провітрюваному приміщенні, де відсутні будь-які інші запахи. Інтенсивність смаку або присмаку оці­нюють за п'ятибальною системою.

Інтенсивність смаку або присмаку води при 20°С не повинна перевищувати двох балів (Держстандарт 2874-82).

Визначення колірності води. Колірність води відкритих водойм зумовлюється насамперед наявністю у ній гумінових речовин і спо­лук заліза. Колірність досліджуваної води порівнюють із колірні-стю сумішей розчину хлорплатинату калію і хлориду кобальту чи біхромату калію і сульфату кобальту.

Таблиця 46
Оцінка запаху, смаку та присмаку води
Інтенсивність запаху, смаку або присмаку	Характер вияву запаху, смаку або присмаку	Інтенсивність, бал
Немає	Не відчувається	0
Дуже слабкий	Не відчувається споживачем, але виявля­ється при лабораторному дослідженні	1
Слабкий	Зауважується споживачем, якщо звернути на це його увагу	2
Помітний	Легко зауважується і створює несхвальний відгук про воду	3
Сильний	Змушує утримуватися від пиття	4
Дуже сильний	Настільки сильний, що робить воду непридатною до вживання	5

Колірність виражається в градусах. За один градус колірності беруть забарвлення контрольного зразка води, в 1 мл якої розчине­но 0,1 мг платини.

Для визначення колірності 100 мл відфільтрованої води налива­ють у циліндр Несслера, а потім її забарвлення порівнюють зверху в прохідному світлі на білому тлі з забарвленням стандартної шка­ли. Якщо колірність води перевищує 70°, то її розводять дистильова­ною водою, беручи до уваги ступінь розведення при визначенні за­барвлення.

Колірність води повинна становити не більше 20° (Держстан­дарт 2874-82), за узгодженням з органами санітарно-епідеміологіч-ної служби допускається її збільшення до 35°.

Визначення каламутності води. Каламутність води встановлю­ють фотометричним порівнянням зі стандартними розчинами з вмі­стом 0,1, 0,25, 0,5, 1,0, 2,0 та 5,0 мг/л каоліну, які є основою для побудови калібрувальної кривої. Досліджуваний зразок води коло-риметрують у кюветі з товщиною поглинального шару 5 см при довжині хвилі 530 нм. З метою контролю використовують дистильо­вану воду з видаленими внаслідок центрифугування завислими ре­човинами. Вміст каламутності (мг/л) розраховують за градуюваль-ним графіком.

Каламутність води не повинна перевищувати 1,5 мг/л (Держ­стандарт 2874-82).