продукту, екологічні критерії можна вважати відносними, хоча вони включають усі дії на оточуюче середовище. Разом з тим споживання ресурсів спрямовує пошуки вчених і спеціалістів відтворювальної сировини. Її оцінюють за вартістю і біологічним розкладом. Наприклад, полімери із рослинної сировини дешевші, ніж одержані з нафтохімічної сировини.

Перспективними можна вважати використання генних техно­логій. Наприклад, багато мікроорганізмів утворюють і накопи­чують різні поліефіри і «полігідроксижирні кислоти» як резервні речовини. Вчені інституту мікробіології Університету в Мюнсте- рі вперше клонували гени важливих ензимів біоситезу і внесли суттєвий вклад щодо утворення поліефірів. Паралельно були введені гени біосинтезу для утворення полігідроксижирних кис­лот у ріпак, картоплю та інші рослини.

Європейський Союз ухвалив рішення, згідно з яким із січня 2004 р. нова упаковка зможе запускатись у виробництво тільки в тому разі, коли виробник вжив усіх заходів щодо мінімізації за­бруднення оточуючого середовища без шкоди для функціональ­ності упаковки.

10.4. Вимоги до упаковки в єс

Існують норми безпеки товарів для споживачів, у яких регла­ментуються склад деяких пакувальних матеріалів і якість облад­нання, що використовується у виробництві продовольчих това­рів. Наприклад, застосування пластмас у виробах, що контак­тують з продуктами харчування, допускається тільки тоді, якщо вони виготовлені із безпечних для здоров'я споживачів компоне­нтів. Підставою для включення тієї чи іншої речовини у цей спи­сок є представлення Європейським пакувальним інститутом тех­нологічних і токсикологічних даних, що підтверджують безпечність навіть при довготривалому зберіганні. Перевірку цих нормативів здійснює науково-технічний комітет з продовольства при Комітеті ЄС. Збут і використання для контакту з харчовими продуктами пластмас із включенням компонентів, які відсутні у списку, заборонено у всіх країнах ЄС.

Важливим напрямом посилення вимог до якості продукції, що допускається на ринок ЄС, є екологічні норми. В ЄС діє близько 280 законодавчих актів щодо проблем забруднення повітря, води і ґрунту, управління відходами, екологічної оцінки, біотехнології тощо.

Останніми роками в країнах ЄС різко підвищилися екологічні вимоги до упаковки продовольчих і непродовольчих товарів, які поступово стають обов'язковими. Це має попередити забруд­нення навколишнього середовища використаною тарою і речови­нами, які виділяються при її ліквідації, особливо шляхом спалю­вання.

На початку 90-х років ХХ ст. в ЄС щорічно вироблялося бли­зько 50 млн т пакувальних матеріалів і тільки 20 % із них вико­ристовувались повторно. Окремі країни, зокрема Німеччина, Ні­дерланди, Данія прийняли ряд жорстких екологічних норм щодо упаковки. Наприклад, у Данії в деяких випадках заборонено за­стосування металевої тари, для частини рідких товарів припису­ють повторне використання скляних пляшок.

Обов'язковими вимогами для країн—членів ЄС, які пропону­ється ввести, є:

• об'єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача;

• до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні кон­центрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому);

• за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка по­винна бути придатна для багаторазового використання, а після закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сирови­ни або окремих компонентів.

Передбачено, що протягом десяти років з моменту вступу ди­рективи в силу, утилізація становитиме 90 % використаної упаковки за масою і 60 % сировинних матеріалів, які входять до її складу.

В Німеччині законодавство зобов'язує продуцентів організу­вати збір своєї упаковки у торговельних організацій і споживачів, для чого організовано спеціальні фірми.

У країнах ЄС сертифікацію з екологічних вимог застосовують з 1992 року. Для цього встановлено критерії щодо проведення оцінки екологічної безпеки продукції на етапах її життєвого циклу і прави­ла присвоєння екологічного знака ЄС продукції і технологіям.

Екологічне маркування повинно інформувати споживачів про екологічні особливості товару. Маркування виробів, які наносять найменшу шкоду навколишньому середовищу, здійснюється «зе­леним знаком ЄС», що зображує квітку з 12 пелюстками- зірочками та літерою Є всередині. Такий знак присвоюється ком­петентними органами країн-членів, виходячи із екологічних норм ЄС. Не застосовується цей знак для маркування продовольчих, фармацевтичних і шкідливих хімічних речовин.

Екологічний знак ЄС не відміняє застосування національ­них знаків. На упаковці німецьких товарів може також ста­витися знак «Зелена крапка», який підтверджує, що вироб­ництво даного товару є екологічно чистим і тара підлягає пере­робці.

В ЄС уніфіковано правила, що торкаються етикетування, маркування і упакування продовольчих та непродовольчих то­варів.

Вимоги до етикетування повинні покращити інформованість споживачів про якість продукції, яка реалізується. Найбільш де­тально регламентується торгівля продовольчими товарами, що надходять у закритих упаковках. Етикетка і реклама на таку про­дукцію не повинні вводити в оману споживачів, не містити медич­них приписів (за виключенням мінеральної води, зубної пасти, функціональних і дієтичних продуктів), не видавати звичайні властивості товару за якісь особливі, що виокремлюють його із загальної маси подібних товарів.

Етикетки на харчові продукти повинні містити ряд обов'яз­кових даних за уніфікованою формою:

• найменування продукту з чітко відображеною природою або фізичним станом (мед натуральний, кава розчинна тощо);

• перелік інгредієнтів, які використані при виробництві дано­го товару, включаючи різні добавки, що наводяться у порядку поступового зниження;

• маса нетто;

• максимальний термін придатності;

• особливі умови зберігання і використання;

• назва фірми-виробника чи постачальника;

• район виробництва (для виноградних вин, коньяків та ін.).

Обов'язково наводиться номер (шифр) поставки конкретного

товару, а в роздрібній торгівлі — також його ціна. Передбачено спеціальні правила фасування продовольчих товарів у роздрібній торгівлі, а також допустимі відхилення від маси, що вказано на етикетці.

Торгівля продовольчими товарами, які не відповідають цим вимогам, забороняється в країнах ЄС.

З 1990 року прийнято стандартну форму відображення на ети­кетках і рекламі хімічного складу та енергетичної цінності про­довольчих товарів. Вона повинна розміщуватись на видному міс­ці, у простій і зрозумілій для споживача формі. Розрахунок калорійності здійснюється за коефіцієнтами, зафіксованими у ди­рективі Ради ЄС. Ці відомості направлені на підвищення культу­

ри харчування населення і забезпечення можливості споживачам вибрати оптимальний для них раціон.

Вимоги до етикетування побутових електротоварів направлені на те, щоб привернути увагу споживача до енергоекономічних товарів. Підприємство-виробник або фірма, що імпортує, по­винні при випуску названої продукції підготувати спеціальну етикетку, яка виготовлена за встановленим стандартом і містить інформацію про енергоспоживання електроприладу, а в деяких випадках — і про шумовий рівень. Постачальник повинен забез­печити торговельні підприємства необхідною кількістю ярликів і проспектів з наведенням цих даних, а також представляти компе­тентним органам країн ЄС технічну документацію для їх перевір­ки протягом п'яти років з моменту випуску останньої партії то­вару.

Особливо жорсткі єдині правила діють у ЄС щодо етикету­вання і маркування продукції, споживання якої шкідливе для здоров'я споживачів.

Етикетки на ці товари обов'язково повинні містити: наймену­вання і хімічний склад, назву і місце знаходження підприємства- виробника, торгового агента або імпортера, перелік потенційних ризиків для споживача, заходи запобігання, яких необхідно до­тримуватись при зберіганні й використанні товару.

Передбачено виразні умовні знаки, які сигналізують про не­безпеку.

Специфічні правила застосовуються щодо етикетування і маркування текстильних товарів. Їх мета — попередити фаль­сифікацію складу волокна пряжі, тканин і виготовлених із них виробів.

При продажу виробів кінцевому споживачеві, а також у ката­логах, проспектах та етикетках назва і волоконний склад виробів повинні бути легкозчитувані й помітні.

Прийнято директиву щодо маркування матеріалів, які викори­стовуються для виготовлення основних компонентів взуття: верх, підкладка, підошва. Вона повинна містити інформацію про мате­ріал, на який припадає не менше 85 % поверхні або маси цих компонентів. Інформація у вигляді графічних зображень повинна розміщуватись хоча б на одному предметі із пари взуття. У дире­ктиві детально визначається походження матеріалу (натуральні або синтетичні матеріали та ін.).

ЄС посилює вимоги щодо розміщення штрихового коду на упаковці. Переважна більшість упакованих продовольчих товарів мають свій штрихкод.

Згідно з новими правилами реалізації продуктів харчування в країнах ЄС, які схвалені Єврокомісією і будуть вводитись у дію протягом трьох років, починаючи з 2005 року, у рекламі типу «корисне для здоров'я» не можна наводити все те, що може бути незрозумілим для споживачів. Протягом трьох років буде складено список фактів, які не викликають сумнівів, і ви­користовуються в рекламі. Деякі матеріали медичного спряму­вання щодо запобігання певних захворювань повинні бути під­кріплені конкретними матеріалами досліджень. Вводиться заборона на розпливчасту, нечітку і двозначну рекламу та під­писи на етикетках, що стосуються корисності продукту. Усе, чого не можна підкріпити фактами, буде вилучено з обігу, на­приклад, загальнооздоровлюючого типу («протидія стресу», «зберігає молодість» тощо) або до реклами фізіологічних чи функцій поведінки організму («поліпшує пам' ять», «добавляє оптимізму»). Будуть заборонені рекламні написи відносно сху­днення («наполовину скорочує кількість калорій»), рекламні заклики про користь алкогольної продукції, якщо вміст алко­голю в ній перевищує 1,2 %.

В ЄС вважають за необхідне обмежити рекламу одного конк­ретного продукту виходячи тільки з того, яке місце він займає в раціоні. Критерієм цінності продукту повинні стати такі дані, як загальний вміст жирів, цукрів, солі тощо. Передбачені деякі кри­терії реклами продовольчих товарів ЄС. Наприклад, «низький вміст енергії» можна буде використовувати тільки в рекламі про­дуктів, енергетична цінність яких не вище 20 ккал/100г, а «зни­жений вміст енергії» — енергетична цінність продукту знижена не менше ніж на 30 %. Якщо енергетична цінність продукту ниж­че 4 ккал/100г, тоді можна маркувати «не містить енергії», а «ни­зький вміст жирів» — з вмістом не більше 3 г жирів на 100 г маси або 1,5 г/100 мл. «Вільний вміст жирів» — допускається, якщо на 100 г маси або 100 мл продукту припадає 0,5 г жирів. «Низький вміст насичених жирів» — допускається його вміст у межах 1,5 г на 100 г маси, при цьому даний компонент не повинен становити вище 10 % енергетичної цінності продукту. Для того щоб вважати «вільний від насичених жирів», цей показник по­винен бути у межах 0,1 г на 100 г. «Низький вміст цукру» — його вміст може складати 5 г на 100 г маси, а «вільний від цук­ру» — 0,5 г на 100 г.

Напис «високий вміст білка» допускається тільки у випад­ку, якщо на нього припадає не менше 20 % калорійності про­дукту.

10.5. Вимоги до порційних упаковок Матеріали, які використовуються для порційних упаковок, повинні відповідати таким вимогам: упаковка повинна надійно захищати продукт від небажаного проникнення вологи — як ззовні, так і зсередини; жировмісні харчові продукти і різноманітні косметичні засоби повинні фасуватись у жиростійку та жиронепроникну упаковку; матеріали повинні бути світлонепроникні, особливо для жи- ровмісних, продуктів з біологічно активними речовинами і пев­ного забарвлення; для частини продуктів (чай, кава, прянощі) важливим є паро- непроникність матеріалу з високими бар'єрними властивостями, які характерні для комбінованих і багатошарових плівок; пакувальні матеріали повинні захищати продукти від забруд­нення під час транспортування і реалізації; бути технологічними, особливо з використанням сучасного високотехнологічного обладнання. Окремі матеріали характеризуються індивідуальними власти­востями (табл. 10.5). Таблиця 10.5 ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ КОМПОНЕНТІВ У БАГАТОШАРОВИХ ПЛІВКАХ Пакувальний матеріал	Зварювання	Вологоне- проникність	Газонепро­никність	Міцність	Формостій­кість	Світлоне­проникність	Жиростій- кість	Термостій­кість	Морозостій­кість
ПЕНЩ	++	++	+-	+-	-	+	-	-	++
ЛПНЩ	+	++	+-	+	--	+	-	-	+
ПП	-	+	+-	+	--	+	+-	+	-
ОПП	+	++	+	++	--	++	+-	+	+
ПЕТ	--	+	++	++	--	++	+	+	+
ПА	--	+-	++	++	--	+	+	++	++
Папір	--	--	--	-	+	+-	+-	+-	+
ФАЛ	--	++	++	-	++	--	++	++	++

Компоненти багатошарових плівок: ПЕНГ — поліетилен низької густини; ЛПЕНГ — лінійний поліетилен низької густини; ОПП — орієнтований поліпропілен; ПЕТ — поліетилентерефталат; ПА — поліамід; ФАЛ — фольга алюмінієва; ПП — поліпропілен Властивості: ++ відмінна; + добра; +- задовільна; — погана; -- дуже погана