- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості України
- •1.2 Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку України
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Вінницької області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3.Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.1.1 Загальна характеристика
- •4.1.2 Водозабезпеченість Вінницької області
- •4.1.3 Водокористування та водовідведення
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3 Якість поверхневих вод
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3 Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4 Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров'я населення
- •4.5 Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.6 Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі
- •5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі
- •5.1.1 Загальна характеристика
- •5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття
- •5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
- •5.1.4 Формування національної екомережі
- •5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами
- •5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу
- •5.2.2 Лісові ресурси
- •5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.5 Адвентивні види рослин
- •5.2.6 Стан зелених насаджень
- •5.2.7 Заходи щодо збереження рослинного світу
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу
- •5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства
- •5.3.3 Стан та ведення рибного господарства
- •5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу
- •5.4 Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1 Стан і розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2 Водно-болотні угіддя міжнародного значення
- •5.5 Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.6 Історико-культурна спадщина
- •5.7 Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1 Структура та використання земельних ресурсів
- •6.1.1 Структура та динаміка змін земельного фонду України
- •6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь
- •6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Стан і якість ґрунтів
- •6.3.1 Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2 Забруднення ґрунтів
- •6.3.3. Деградація ґрунтів
- •6.4 Оптимізація використання та охорона земель
- •7.Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7 .2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2 Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3 Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4 Транскордонне перевезення відходів
- •8.5 Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1 Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1 Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2 Радіоактивні відходи
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1 Структура та обсяги промислового виробництва
- •10.2 Вплив на довкілля
- •10.2.1 Гірничодобувна промисловість
- •10.2.2 Металургійна промисловість
- •10.2.3 Хімічна та нафтохімічна промисловість
- •10.2.4 Харчова промисловість
- •10.3 Заходи з екологізації промислового виробництва
- •11. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1 Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві
- •11.2 Вплив на довкілля
- •11.2.1 Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження
- •11.2.2 Використання пестицидів
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4 Тенденції в тваринництві
- •11.3 Органічне сільське господарство
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1 Структура виробництва та використання енергії
- •12.2 Ефективність енергоспоживання
- •12.3 Вплив енергетичної галузі на довкілля
- •12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа Вінницької області
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1 Структурна перебудова та екологізація економіки
- •14.2 Впровадження елементів більш чистого виробництва на Вінниччині
- •14.3 Ефективність використання природних ресурсів
- •14.4 Тенденції та характеристика споживання
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1 Регіональна екологічна політика Вінниччини
- •15.2 Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •15.4 Виконання державних цільових екологічних програм
- •15.5 Моніторинг навколишнього природного середовища
- •15.6 Державна екологічна експертиза
- •5.7 Економічні засади природокористування
- •15.7.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •15.7.2 Стан фінансування природоохоронної галузі
- •15.8 Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування
- •15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування
- •15.10 Екологічний аудит та екологічне страхування
- •15.11 Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •15.12 Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень
- •15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій
- •15.12.2 Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж
- •15.13 Екологічна освіта та інформування
- •15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •15.14.1 Співробітництво з Європейським Союзом
- •15.14.2 Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги
- •15.14.3 Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки
- •Додатки
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу 74
13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень
Автомобільний парк Вінниччини станом на 15 грудня 2010р. нараховував трохи більше 247 тисяч автомобілів. Автомобілі, які є особистою власністю мешканців області становлять 89% всього автопарку області. Їх загальна кількість становила майже 221 тисячу і в порівнянні з попереднім роком збільшилась на 2%. У структурі транспортних засобів населення області найбільша частка припадає на легкові автомобілі – 85%, і в порівнянні з попереднім роком вона зросла майже на 2 відсоткових пункти.
У середньому на 1000 осіб постійного населення області припадає 120 одиниць легкового автотранспорту. По цьому показнику область у минулому році посідала 19 позицію серед регіонів України.
За останні роки зріс попит на автомобілі закордонного виробництва. Питома вага цих автомобілів у порівнянні з 2009 роком зросла з 31% до 40%. Серед іномарок лідерство в нашій області утримують легковики марки “Опель”, “Фольксваген”, “Мерседес”, “Форд”, “Шкода” та “Тойота”.
Парк автобусів населення області нараховує 3,5 тис. одиниць, і більше ніж наполовину (55%) представлений транспортними засобами закордонного виробництва, серед яких половина – це автобуси марки “Мерседес”. Серед автобусів вітчизняного виробництва переважають автобуси марки ГАЗ-32213 (“Газель”) та модифікації, ПАЗ усіх модифікацій, РАФ-2203 та модифікації – усі рівномірно по 20%.
Парк вантажних автомобілів населення області нараховує 23 тисячі транспортних засобів. У структурі вантажного парку по типу кузова переважають бортові та спеціальні автомобілі – їх дві третини, а самоскиди становлять трохи менше 27%.
Крім того, в особистій власності населення області знаходиться майже 22 тисячі причепів до легкових автомобілів, 3 тис. причепів до вантажних автомобілів та 2 тис. напівпричепів.
Жителі області є власниками 6 тисяч мотоциклів вітчизняного виробництва та майже 2 тисячі – закордонного виробництва.
Таблиця 13.1. Обсяги транспортних перевезень у 20010 році
Види транспорту |
Перевезено вантажів, млн. т |
Вантажооборот, млн.т.км |
Перевезено пасажирів, млн.пас |
Пасажирооборот, млн.пас.км |
Залізничний |
4,2 |
- |
15,8 |
- |
Автомобільний |
30,1 |
1532,8 |
100,2 |
1668,9 |
Авіаційний |
- |
- |
0,002 |
- |
Міський електротранспорт |
- |
- |
122,1 |
500,7 |
Всього |
34,3 |
1532,8 |
238,102 |
2169,6 |
П ротягом 2010р. маршрутні пасажирські перевезення в області здійснювали понад 60 автопідприємств. Крім того, згідно рішень конкурсних комітетів станом на 1 січня 2011р. мали право на перевезення пасажирів 435 приватних перевізників. Вони поповнили рухомий склад, що обслуговує маршрутну мережу 753 одиницями таксобусів загальною пасажиромісткістю 15,5 тис. пасажиромісць та забезпечили у 2010р. більше половини (62%) усіх пасажирських автоперевезень в області. Послугами пасажирського автотранспорту області (з урахуванням перевезень фізичних осіб-підприємців) за 2010р. скористалося більше 100 млн. пасажирів. Пасажирооборот становив 1,7 млрд. пасажиро-кілометрів. Обсяги перевезених пасажирів та пасажирооборот залишилися майже на рівні попереднього року: обсяги перевезених пасажирів зменшились лише на 2%, а пасажирооборот – на стільки ж збільшився (див. табл. 13.1).
Кількість пасажирів, яка скористалася пасажирськими автобусами підприємств автомобільного транспорту зменшилась на 10%. Маршрутні пасажирські перевезення, які виконуються “приватниками” зросли на 4% і становили 63 млн. пасажирів. Фізичні особи-підприємці у 2010р. забезпечили 78% марш-рутних пасажирських автоперевезень в обласному центрі та більше половини (або 66%) у внутрішньоміському сполученні інших міст області. У приміському та міжміському сполученнях ними виконано відповідно 43% та 40% загального обсягу марш-рутних пасажирських авто-перевезень. Значного по-ширення маршрутні перевезення пасажирів приватними перевізниками набули у Мурованокуриловецькому, Томашпільському, Іллінецькому, Жмеринському, Оратівському, Могилів-Подільському районах, де на долю фізичних осіб-підприємців припадає від 74% до 100% загальних обсягів пасажирських перевезень автомобільним транспортом. У Чечельницькому, Тульчинському, Піщанському, Погребищенському, Калинівському, Літинському районах ця категорія перевізників виконала майже половину (40–49%) пасажирських автоперевезень.
В умовах жорсткої конкуренції все більшого значення набуває якість наданих транспортних послуг. Так, у м.Вінниці розвиток підприємницької діяльності у сфері маршрутних перевезень відбувається не за рахунок збільшення кількості рухомого складу, а за рахунок збільшення пасажиро-місткості таксобусів. На маршрутах все більше з’являються сучасні, комфортабельні таксобуси з більшою пасажиромісткістю, чим задовольняють самих вимогливих споживачів транспортних послуг. Через свою мобільність, комфортність цей вид транспортної послуги користується популярністю серед мешканців міста.
Перевезення пасажирів та вантажів здійснювалось також і залізничним транспортом (див. табл. 13.2).
Таблиця 13.2. Окремі показники роботи залізничного транспорту
|
Виконано за січень–грудень 2010р. |
У % до січня–грудня 2009р. |
Загальне навантаження, тис.т |
10203,2 |
103,7 |
кам'яного вугілля |
1,1 |
122,2 |
коксу |
– |
– |
нафти і нафтопродуктів |
39,6 |
71,4 |
руди залізної і марганцевої |
– |
– |
чорних металів |
1,8 |
31,6 |
брухту чорних металів |
438,9 |
132,3 |
лісових вантажів |
609,6 |
124,1 |
хімічних і мінеральних добрив |
122,5 |
209,8 |
зерна і продуктів перемолу |
2058,1 |
65,2 |
цементу |
934,3 |
97,6 |
будівельних матеріалів |
4534,9 |
129,2 |
інших вантажів |
1462,4 |
115,2 |