11.2.2 Використання пестицидів

В області за 2010 рік засоби захисту рослин застосовувались на площі 2798,89 тис. га, внесено 1,69 тис.т та внесено 0,6 кг на 1 га пестицидів (Див. таблицю 11.3).

Таблиця 11.3. Застосування засобів захисту рослин

	2006	2007	2008	2009	2010
Витрати засобів захисту рослин, тис. т	1,4	2,1	2,4	1,69	0,6
Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га	1739,4	2187,9	2825,1	2798,89	939,3
Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг	0,8	0,8	0,7	0,6	0,6

Найбільші площі, оброблених хімічними засобами захисту рослин було у 2010 році у Калинівському (83,8 тис.га), Бершадському (61,5), Гайсинському (48,1) та Хмільницькому районі (46,4).

За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції у 2010 році в 17 з 132 відібраних проб виявлений підвищений вміст пестицидів (у 12,9% проб). Основними джерелами забруднення ґрунтів пестицидами є виробництво продукції рослинництва (12,9% відібраних проб з перевищенням гігієнічних нормативів), застосування пестицидів та мінеральних добрив (25,5%) (див. Додаток).

Внесення добрив, проведення вапнування та обробка ХЗЗР сільськогосподарський угідь у розрізі районів Вінницької області наведено у Додатку 8.

11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель

У Вінницькій області площа зрошувальних земель з побудованою на ній інженерною інфраструктурою становить 23,8 тис.га та 57 тис.га осушувальних земель. Основними чинниками, що впливають на стан меліорованих земель є атмосферні опади, температурний режим повітря, гідрогеологічні параметри та технічний стан осушувальних систем. Площа перезволожених земель області з рівнем ґрунтових вод до 0,5 м змінювались від 900 га у 2002 році до 5200 га у 2006 році. Значні коливання площ перезволожених земель зумовлені кліматичними чинниками. Крім того, в останні роки спостерігається тенденція до погіршення технічного стану внутрішньогосподарської осушувальної мережі при підтримці в задовільному стані міжгосподарської. При теперішньому технічному стані внутрішньогосподарської мережі при водності року 5% забезпеченості кількість перезволожених земель складе 7,5-8,0 тис.га. Найбільше перезволожених земель на осушувальних землях знаходиться у Літинському районі (від 400 га у 2002 році до 2000 га у 2006).

На зрошувальних землях рівні ґрунтових вод залягають на глибині 3-5 мі більше 5 м і обґрунтовані поливи не приведуть до їх підвищення.

Аналізуючи дані кислотного обстеження, встановлено, що основна площа осушувальних земель відноситься до лужних – 61%, 28% - до нейтральних та 11% - до кислих. За роки обстеження (з 2001 року) суттєвих змін не виявлено, лише на системах заплавного типу помітне незначне збільшення площ кислотного типу. Підвищення кислотності спостерігалось на осушувальних системах "Заплава р.Згар" Вінницького, Калинівського та Літинського районів, в понижених ділянках осушувальних систем "Стрижавка" та осушувальних систем "Кожухів-Іванівці". Без проведення заходів з покращення меліоративного стану земель за кислотними показниками в подальшому прогнозується збільшення площ кислих ґрунтів на системах заплавного типу.

В пробах ґрунтів, що відбираються на меліорованих землях, перевищення вмісту солей не виявлялись, процесів засолення і осолонцювання не спостерігається. За роки спостережень тенденція збільшення вмісту солей не відмічається.

За результатами вимірювання якості поверхневих та дренажних вод на осушувальних системах вміст сполук в загальному не перевищують встановлені нормативи. Окремі випадки перевищення гранично допустимих концентрацій для магнію, сульфатів та нітритів не є постійними і викликані конкретними забруднювачами, тенденції до забруднення не відмічається. Так, перевищення гранично допустимих концентрацій спостерігалось в водах осушувальних систем "Заплава р.Бугер", "Заплава р.Снивода", "Кустівці", "Кожухів-Іванівці" – за вмістом магнію; "Заплава р.Снивода", "Кустівці", "Кожухів-Іванівці" – сульфатів; "Заплава р.Снивода", "Кустівці" – за вмістом нітратів.

У поливних водах, що відбираються на водозаборах, спостерігається підвищений вміст гідрокарбонатів у всіх джерелах, крім р.Дністер.

За результатами багаторічних спостережень встановлено, що підтоплення населених пунктів та орних немеліорованих земель з меліорацією земель не пов'язано і залежить від кліматичних факторів.

Внаслідок меліоративних заходів на території Вінницької області, що здійснювались в області протягом останніх 20 років без врахування екологічних вимог, відбулось поглиблення русел річок і рівчаків, внаслідок чого знизились рівні ґрунтових вод та відбулось знищення боліт (на меліорованих землях болотні рослинні асоціації замінені штучними посівами злакових, кормових культур, також, непоодинокі випадки, коли болота після осушення перетворюються в пустирі з переважання осото-будякових угруповань). Загальна довжина осушувальних каналів у верхів'ях басейнів лівих приток Дністра, Південного Бугу, Росі більша річкової в 1,7-2 рази. Загальна мінералізація річкових і дренажних вод меліорованих басейнів підвищилась на 32-38%.

Лише за останніх 20 років площі зрошених й осушених земель зросла на 40-45 тис.га.

У випадку сірих лісових ґрунтів та особливо чорноземів за 3-5 років поливу при недотриманні строків та норм поливу призводить до замулення проміжків між структурними частинками ґрунту, їх ущільнення та утворенню поверхневої кірки.

Для поліпшення ситуації необхідно провести повну реконструкцію зрошувальної мережі, а також реконструкцію та відновлення споруд з осушення земель, не порушуючи екологічного стану агроландшафтів. Необхідно здійснити перехід до системи малого зрошення, провести екологізацію норм, засобів і термінів поливу, забезпечити контроль якості води, для використання для поливу воду з мінералізацією не більше 0,51г/дм³.

Також, дві третини ґрунтів області характеризуються підвищеною кислотністю, тому є необхідність проведення хімічної меліорації для розкислення ґрунтів.

У 2010 році проведено вапнування 16,8 тис.га ґрунтів, внесено вапнякових матеріалів 101,1 тис.т. Найбільше провапнованих у 2010 році ґрунтів знаходилось у Томашпільському (2,8 тис.га), Гайсинському (2,8), Тростянецькому (1,7), Тульчинському (1,4) та Жмеринському районах (1,2); найбільше внесено вапнякових матеріалів Томашпільському (16,1тис.т), Гайсинському (15,3) та Тульчинському район (13,1).