1. Управління ЗЕД в країні: суть, причини, задачі

ЗЕД — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передаванні технологій. У всіх країнах, а особливо з перехідною економікою, де відбувається значна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є:

- зовнішня торгівля,

- фінансово-кредитні операції,

- підприємницька діяльність,

- науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями,

- надання їм різноманітних послуг.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та послугами між суб’єктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки і реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система мікроприємств, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Зовнішньоекономічна політика - складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, вирішення загальних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

-зовнішньоторгова політика;

-інвестиційна політика;

-політика науково-технічного співробітництва;

-валютно-фінансова політика;

-політика міграції робочої сили та ін.

Кожне з направлень зовнішньоекономічної політики вирішує проблеми з урахуванням етапу розвитку країни і сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

2. Система управління зед та її складові

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.

У галузіімпорту до тарифнихметодів належать не лишемитнітарифи, а йподатки і збори з товарів, яківвозять, імпортнідепозити та ін. У галузіекспорту - цеподатковікредитиекспортерам, гарантії, субсидії, звільненнявідподатків, наданняфінансовоїдопомогитощо.

Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовніш-ньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів). Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відіграють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовнішньоекономічну діяльність або її стимулювати.

Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу. Воноспрямоване на ефективне використання іноземного капіталу для розвитку національної економіки.

Регулюванняввезенькапіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученнііноземногокапіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цьоговідповідни йклімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріаціїкапіталу, наданнярізнихпільг, а з іншого - провадитьполітикуобмеженнявпливу закордонного капіталу на національнуекономіку. Іноземніінвестиції в Українуможнаробити у вигляді:

іноземноївалюти, яку НБУ визначаєконвертованою;

валюти України - у разі реінвестицій в об'єкт первинного інвестування або в інші об'єкти інвестування;

будь-якогорухомогоабонерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, іншихціннихпаперів, а такожкорпоративних прав, виражених у конвертованійвалютіУкраїни;

грошовихвимог і права на вимогивиконаннядоговірнихзобов'язань, гарантованих першокласними банками;

будь-яких прав інтелектуальноївласності, вартістьяких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора і міжнародними торговельними звичаями та експертною оцінкою в Україні; прав на ведення господарської діяльності, у тому числі прав на використання природних ресурсів, поданих відповідно до законодавстваа бо договорів, вартість яких у конвертованій валют і підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Правове регулювання ЗЕД включає:

- розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права;- приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій;

- укладання міждержавних угод; (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подв. оподаткування