7.Надра

7.1. Мінерально-сировинна база

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази

В геоструктурному плані більша частина території Вінницької області розташована в межах південно-західної окраїни Українського кристалічного масиву (щита), складеного архей-протерозойськими метаморфічними та магматичними породами: кристалічними сланцями, гнейсами, мігматитами, гранітами та більш специфічним утвореннями - чарнокітами, ендербітами, собітами, які залягають на незначних глибинах і часто виходять безпосередньо на поверхню. Виключення становить південно-західна окраїна області – Наддністрянщина, розташована на Волино-Подільській плиті, де породи кристалічного фундаменту перекриті відносно потужною товщею осадових та рідше вулканічних утворень. Тут на породах фундаменту залягає специфічний проміжний верхньопротерозойський комплекс, складений осадовими (пісковики, глинисті сланці) та вулканічними (базальти, туфи) породами, а також збереглися крейдові та іноді палеогенові відклади. Майже на усій території області, за виключенням річкових долин, поширені неогенові осадові відклади, серед яких в південно-західній частині області переважають вапняки, на решті території - глини.

До кристалічних порід фундаменту приурочені чисельні родовища гранітів та близьких до них за фізичними властивостями мігматитів, ендербітів, кристалічних сланців – сировини для виробництва будівельного і дорожнього щебеню, бутового каменю, а також блочного каменю для облицювальних та інших виробів з каменю.

За запасами сировини для виробництва щебеню Вінниччина посідає одне з провідних місць в Україні. В області розвідано близько 90 родовищ буто-щебеневої сировини з сумарними запасами понад 480 млн. м3. Освоєно близько 50 родовищ, значна частина з яких, на даний час, не розробляється. Практично не розробляються і розвідані родовища облицювального каменю – сірих і темно-сірих до чорних гранітів, ендербітів і чарнокітів.

До гранітів приурочені унікальні родовища гранату – абразивного матеріалу. В Калинівському районі розташоване Слобідське родовище гранату з розвіданими запасами понад 0,5 млн. т мінералу, неподалік від нього для виробництва щебеню розробляється Iванiвське родовище граніту, вміст гранату в якому становить близько 25%, а його запаси оцінюються десятками мільйонів тон.

Прояви пегматитів та окремі відміни гранітів з низьким вмістом заліза (близько 0,5%) та сумарним вмістом окису калію і натрію понад 8%, в т.ч. в межах родовищ, розвіданих для виробництва щебеню, фактично являють собою пегматитову сировину для фарфоро-фаянсової промисловості, а за умови збагачення з них можна отримувати якісні польовошпатові концентрати.

З корами звітрювання гранітів та інших кристалічних порід генетично зв’язані родовища каоліну, поклади титано-цирконієвих руд, прояви опалу.

Родовища первинних каолінів Вінниччини є одними з найбільших не тільки в Україні, а і в Європі. При цьому вони відзначаються високою якістю сировини, особливо щодо використання її для паперової промисловості. Розвідані по промислових категоріях запаси Великогадоминецького родовища, розташованого в Козятинському районі Вінницької та Бердичівському Житомирської областей, сягають понад 80 млн. т, а сумарні оцінені запаси родовища – понад 220 млн. т. Родовище досі не експлуатується, хоча якість каоліну є значно вищою ніж на розташованому поряд Глуховецькому родовищі, яке розробляється уже понад 100 років. Крім цього на території області виявлено перспективні поклади первинних каолінів, зокрема Чубинський (прогнозні запаси понад 700 млн. т), Гурінський (понад 180 млн. т), Миколаївський (понад 100 млн. т) та інші.

Історія видобутку високоякісних вторинних каолінів на Вінниччині сягає в позаминуле століття, коли вони видобувалися як "вапно", про що свідчить назва розташованого поряд села та вузлової залізничної станції "Вапнярка". На жаль з 30-х років минулого століття поклади цих каолінів майже не вивчалися.

До порід верхньопротерозойського комплексу приурочені поклади флюориту (плавикового шпату), пісковиків – цінного будівельного каменю та мінеральних вод типу "Миргородська".

Бахтинське родовище флюориту, з розвіданими по промислових категоріях запасами понад 4 млн. т і сумарними оціненими запасами близько 18 млн. т, є найбільшим в Україні. Поклади флюориту пластового типу залягають на глибині 40 - 100 м серед пісковиків. Флюоритовий концентрат придатний для використання в чорній металургії, хімічній та інших галузях промисловості. Відходи збагачення – польовошпатовий та кварцовий концентрат - в керамічній і скляній промисловості. Родовище не розробляється. Флюорит в обсязі близько 100 тис. т на рік завозиться з Китаю, Ірану та інших країн.

Мілкозернисті протерозойські пісковики Ямпільських верств здавна використовуються як облицювальний матеріал та для виготовлення архітектурних деталей і монументальних виробів.

З поширеними в південно-західній частині області відкладами крейдового періоду пов’язані родовища фосфоритів і трепелу.

Запаси фосфоритового концентрату Жванського родовища оцінені в понад 5 млн. т.

Родовища трепелу - тонкодисперсної високопористої кременистої породи - розроблялися в околицях м.Могилів-Подільський ще в 20 – 30-х роках минулого століття. Могилівський трепел відзначається низьким вмістом заліза та інших домішок, високою активністю та сорбційними властивостями. Запаси Шлишковецького родовища оцінені в понад 1 млн.м³, а недавно розвіданих Немійського та Бушанського родовищ - відповідно понад 300 та 200 тис.м³.

До наймолодших комплексу відкладів неогенового та четвертинного періодів приурочені чисельні родовища вапняків в південно-західній частині області, цегельних та керамзитових глин, будівельних пісків та гравію.

За запасами вапнякового каменю область займає провідне місце в державі. На Вінниччині розвідано понад 20 родовищ і ділянок вапняку-черепашнику придатного для випилювання стінових блоків. Більшість з цих родовищ освоєні. Запаси окремих з них, наприклад Стінянського, яке на даний час не розробляється, становлять понад 40 млн.м³ при потужності придатної для розпилювання товщі каменю понад 30 м.

Вапняки з родовищ Вінниччини також придатні для виготовлення будівельного вапна, цементу та вапнякового борошна для вапнування кислих грунтів, які в Подільському регіоні сягають близько 70% від загальної площі орних земель.

Найбільш якісні глини для виробництва керамічної цегли, черепиці та іншої стінової кераміки розвідані в Могилів-Подільському районі – Вендичанське та Вендичанське-2 родовища з запасами понад 10 млн.м³. З близько 170-ти розвіданих родовищ цегельної сировини освоєно менше половини, фактично розробляється значно менша кількість.

Піски для будівельних робіт зустрічаються на усій території області, найбільш якісні – на Наддністрянщині на древніх терасах Дністра, часто разом з покладами гравію та гальки. Тут також зустрічаються білі морські тонкозернисті кварцові піски, які можуть бути використані для виробництва теплоізоляційних виробів з пінобетону, сухих штукатурних сумішей, а за умови збагачення - також тарного та віконного скла.

На Вінниччині розвідано 32 родовища торфу з сумарними запасами понад 9,5 млн. т. , проте жодне з них не розробляється.

Станом на 01.01.2010 року в Вінницькій області розвідано і затверджено 18 родовищ підземних вод по 45 ділянках, запаси яких оцінюються в 147,658 тис.м³/добу, що становить 17% від суми прогнозних ресурсів. Ступінь освоєння розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод незначний, з 45 ділянок експлуатується 22 з середнім водовідбором 14,671 тис.м³/добу.

Загальний водовідбір підземних вод з затверджених запасів та по водозаборах, що працюють на незатверджених запасах становить в середньому 55,84 тис.м³/добу. За інформацією Басейнового управління водними ресурсами р.Південний Буг у 2009 році загальний водозабір прісних підземних вод склав 19,62 млн.м³ (на 2,5% менше, ніж у 2008 році).

Далеко за межами області відомі радонові мінеральні води курорту Хмільник, мінеральна столова вода "Реґіна". Практично не освоєними залишаються Бронницьке та Садковецьке родовища хлоридно-натрієвої мінеральної лікувальної води типу "Миргородська". Не використовуються також унікальні високодебітні джерела мінеральних природних столових вод "Княгиня" в Піщанському, "Шипіт" в Чернівецькому районах та багато інших.

За кошти Державного бюджету України в області у 2009 році свердловини на питну воду не бурились.