- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості України
- •1.2 Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку України
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Вінницької області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3.Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.1.1 Загальна характеристика
- •4.1.2 Водозабезпеченість Вінницької області
- •4.1.3 Водокористування та водовідведення
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3 Якість поверхневих вод
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3 Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4 Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров'я населення
- •4.5 Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.6 Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі
- •5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі
- •5.1.1 Загальна характеристика
- •5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття
- •5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
- •5.1.4 Формування національної екомережі
- •5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами
- •5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу
- •5.2.2 Лісові ресурси
- •5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.5 Адвентивні види рослин
- •5.2.6 Стан зелених насаджень
- •5.2.7 Заходи щодо збереження рослинного світу
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу
- •5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства
- •5.3.3 Стан та ведення рибного господарства
- •5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу
- •5.4 Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1 Стан і розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2 Водно-болотні угіддя міжнародного значення
- •5.5 Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.6 Історико-культурна спадщина
- •5.7 Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1 Структура та використання земельних ресурсів
- •6.1.1 Структура та динаміка змін земельного фонду України
- •6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь
- •6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Стан і якість ґрунтів
- •6.3.1 Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2 Забруднення ґрунтів
- •6.3.3. Деградація ґрунтів
- •6.4 Оптимізація використання та охорона земель
- •7.Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7 .2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2 Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3 Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4 Транскордонне перевезення відходів
- •8.5 Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1 Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1 Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2 Радіоактивні відходи
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1 Структура та обсяги промислового виробництва
- •10.2 Вплив на довкілля
- •10.2.1 Гірничодобувна промисловість
- •10.2.2 Металургійна промисловість
- •10.2.3 Хімічна та нафтохімічна промисловість
- •10.2.4 Харчова промисловість
- •10.3 Заходи з екологізації промислового виробництва
- •11. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1 Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві
- •11.2 Вплив на довкілля
- •11.2.1 Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження
- •11.2.2 Використання пестицидів
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4 Тенденції в тваринництві
- •11.3 Органічне сільське господарство
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1 Структура виробництва та використання енергії
- •12.2 Ефективність енергоспоживання
- •12.3 Вплив енергетичної галузі на довкілля
- •12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа Вінницької області
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1 Структурна перебудова та екологізація економіки
- •14.2 Впровадження елементів більш чистого виробництва на Вінниччині
- •14.3 Ефективність використання природних ресурсів
- •14.4 Тенденції та характеристика споживання
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1 Регіональна екологічна політика Вінниччини
- •15.2 Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •15.4 Виконання державних цільових екологічних програм
- •15.5 Моніторинг навколишнього природного середовища
- •15.6 Державна екологічна експертиза
- •5.7 Економічні засади природокористування
- •15.7.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •15.7.2 Стан фінансування природоохоронної галузі
- •15.8 Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування
- •15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування
- •15.10 Екологічний аудит та екологічне страхування
- •15.11 Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •15.12 Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень
- •15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій
- •15.12.2 Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж
- •15.13 Екологічна освіта та інформування
- •15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •15.14.1 Співробітництво з Європейським Союзом
- •15.14.2 Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги
- •15.14.3 Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки
- •Додатки
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу 74
9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
Особливим джерелом техногенної та екологічної небезпеки є об’єкти, на яких зосередженні паливо-мастильні матеріали та інші пожежо- та вибухонебезпечні речовини.
Великий вплив на довкілля має виробнича діяльність Ладижинської ТЕС, обсяги викидів від якої становлять близько 85 % від сумарних викидів усіх стаціонарних джерел області.
Через територію області проведено 525 км газопроводів, які також є важливим чинником техногенної небезпеки.
Питання збереження та відтворення природних ресурсів р. Дністер (як транскордонної ріки) неможливе без спільних дій як України, так і республіки Молдова. Занепокоєння викликає ситуація навколо очисних споруд каналізації (ОСК) м. Сороки, республіки Молдова (рік початку експлуатації -1980), що розташовані на землях Цекинівської сільської ради Ямпільського району. ОСК не працюють з лютого 2002 р. За цей час технологічне устаткування та обладнання споруд повністю вийшло з ладу, споруди відновленню не підлягають. Неочищені стоки на територію України не надходять та скидаються в р. Дністер з території Молдови, створюючи потенційну небезпеку, перш за все бактеріального забруднення. Потенційну небезпеку для р. Дністер також становить мулове господарство ОСК, яке розташоване у його 100-метровій прибережній захисній смузі (лівий беріг). За час роботи ОСК мул з мулових майданчиків не вивозився.
Джерелом техногенної небезпеки є накопичені токсичні відходи, які утворились на підприємствах більше десяти років тому в основному на підприємствах машино- та приладобудівної галузей, які експлуатуються з радянських часів, та мають майданчики для зберігання відходів (див.додаток).
9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія
В області нараховується 15 підприємств і організацій, на яких зберігаються та використовуються в процесі діяльності джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ), загальною кількістю 322 одиниці, що можуть негативно впливати на життєдіяльність людини.
Основним напрямком відвернення існуючої небезпеки та мінімізації її негативних наслідків є посилення контролю за станом зберігання, використання джерел іонізуючого випромінювання.
На підприємствах, які функціонують в „нормальному режимі", не виникає проблем контролю за експлуатацією ДІВ. Підприємства мають санітарні паспорти, ліцензії на право роботи з ДІВ, своєчасно подовжують терміни їх дії, регулярно проводиться інвентаризація ДІВ та обстеження умов їх використання. Проблеми можуть виникнути, коли підприємства ліквідуються, стають банкротами, майно продається, неодноразово змінюються власники. В таких випадках можлива ситуація втрати контролю за ДІВ, що може сприяти виникненню радіаційних аварій.
Друга причина можливого виникнення радіаційних аварій - це викрадення джерел іонізуючого випромінювання, запобігти чому може тільки адміністрація підприємства.
9.3.1 Радіаційне забруднення територій
Радіаційна обстановка в Вінницькій області визначається забрудненням, викликаним аварією на Чорнобильській АЕС, використанням джерел іонізуючого випромінювання на промислових та гірничих підприємствах, медичних та учбових закладах, використанням будівельних матеріалів з підвищеним вмістом природних радіонуклідів, експлуатацією та зберіганням приладів, які містять радіоактивні речовини та наявністю природного радіаційного фону.
За даними спостережень метеостанцій радіаційний фон по області становить 12-18 мкР/год, що не перевищує встановлених нормативів (25 мкР/год).
В області нараховується 9 зон посиленого радіоекологічного контролю, які забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (райони - Гайсинський, Немирівський, Тиврівський, Томашпільський, Тростянецький, Тульчинський, Чечельницький, Шаргородський та м. Ладижин); на забрудненій території знаходиться 89 населених пунктів, в них проживає понад 90 тис. чол.
Починаючи з 2006р. Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи делеговані функції з виконання в області бюджетної програми "Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення територій, що зазнали радіоактивного забруднення". Головним управлінням укладено угоди з виконавцями робіт з радіологічного захисту населення (обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення та обласна СЕС).
Щороку в області проводиться визначення вмісту радіонуклідів в харчових продуктах та накопичення цезію-137 у мешканців зони посиленого радіоекологічного контролю. Для визначення вмісту цезію-137 у харчових продуктах проведено обстеження 89 населених пунктів області, тобто всіх населених пунктів зони посиленого радіологічного контролю. В цих населених пунктах продукти харчування відповідають встановленим нормативам. Для вивчення накопичення радіоактивного цезію в організмі людини обстежено більше 2000 осіб у 20 населених пунктах. За звітний період не зафіксовано перевищення допустимих рівнів радіонуклідів в організмі людини.
На сьогоднішній день виявлено близько 40 тис. га сільськогосподарських угідь, забруднення, яких цезієм-137 перевищує 1 Кі/км2. Підвищену забрудненість мають сільськогосподарські угіддя 10 районів: Бершадський, Гайсинський, Немирівський, Томашпільський, Тульчинський, Тиврівський, Тростянецький, Чернівецький, Чечельницький, Шаргородський. Сільськогосподарських угідь щільністю забруднення понад 5 Кі/км2 в області немає.
Щодо забруднення сільськогосподарських угідь стронцієм-90, то близько 13,5 тис. га ґрунтів області мають щільність забруднення понад 0,15 Кі/км2, решта земель мають забруднення в межах 0,02 - 0,15 Кі/км2.
У всіх 27 районах області закладено 35 контрольних ділянок для визначення динаміки забруднення радіонуклідами ґрунту і рослин. За результатами лабораторії радіологічних досліджень Вінницького центру “Облдержродючість” на контрольних ділянках, найбільш забрудненими виявились ґрунти: с.Бушинка Тиврівського району щільність забруднення цезієм-137 - Кі/км2, стронцієм-90 - 0,461 Кі/км2, гама-фон - 47 мкР/год; с.Кунка Гайсинського району щільність забруднення цезієм-137 - 1,54 Кі/км2, стронцієм-90 - 0,144 Кі/км2, гама-фон - 27 мкР/год; с.Крищенці Тульчинського району щільність забруднення цезієм-137 - 1,09 Кі/км2, стронцієм-90 - 0,168 Кі/км2, гама-фон - 35 мкР/год; с.Вербка Чечельницького району щільність забруднення цезієм-137 - 1,86 Кі/км2, стронцієм-90 - 0,119 Кі/км2, гама-фон - 29 мкР/год.
В цілому на контрольних ділянках в останні роки досліджень спостерігається стабілізація гама-фону та тенденція до зменшення забруднення ґрунту радіонуклідами. По ступеню забруднення цезієм - 137 та стронцієм - 90 вони відносяться до 4 зони (зони посиленого радіологічного контролю), села Крищенці та Бушинка за стронцієм-90 відносяться до 3 зони (зони гарантованого добровільного відселення).
В результаті досліджень сільськогосподарської продукції на контрольних ділянках та в ряді господарств, а також визначення цезію-137 у воді, перевищень допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у порівнянні з ДР-2006 не виявлено.