10.2.1 Гірничодобувна промисловість

Вінницька область багата нерудними корисними копалинами. Господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменя. Найбільші з них – Глуховецьке родовище каоліну, Турбівське родовище каоліну, Великогадомінецьке родовище каоліну. На території області виявлено близько 50 родовищ гранітів, гнейсів, піщаників, найбільші з них, - Витавське, Гніванське, Стрижавське, Жежелівське. Є також родовище фосфоритів (Жванське), крейди, гіпсу, глин, піску. Паливні ресурси області обмежені і представлені торфом і бурим вугіллям. Ці ресурси мають місцеве значення. На базі мінеральної будівельної сировини області успішно розвивається промисловість будівельних матеріалів. У цій галузі основне місце займає каолінове виробництво (Глуховецький і Турбівський комбінати), а також видобуток граніту (Гніваньскій, Жежелівський, Губніковскій гранітні кар'єри).

Наявність в області нерудних корисних копалин зумовило розвиток добувної галузі, основними видами продукції якої є піски природні, галька, гравій, щебінь і камінь дроблений, каолін і каолінові глини (див.табл.10.4). В області налічується 156 суб'єктів господарювання у добувній галузі. Одними із найвищих в промисловому комплексі області у 2010 році були індекси у добувній промисловості, де виробництво зросло на 28,4%. Кар’єрами області у 2010 році було видобуто гальки, гравію, щебеню та каменю дробленого на 17,5% більше, ніж у попередньому році, однак, за цей період на 2,6% скорочено добування каоліну та глин каолінових. У 2010 році реалізовано продукції добувної галузі 240828,7 тис.грн. (що на 54949,7 тис.грн. або 30% більше, ніж у 2009 році), що складає 1,7% від загального обсягу реалізованої продукції.

табл.10.4. Динаміка виробництва продукції добувної промисловості

	2006	2007	2008	2009	2010
Піски природні, тис.м3	5,2	58,7	49,0	28,0	54,0
Галька, гравій, щебінь і камінь дроблений, тис.м3	2573,0	3833,8	4292,0	2516,5	2956,9
Каолін і глини каолінові інші, тис.т	187,8	318,2	309,7	441,2	429,

Видобування мінеральної сировини призводить до формування специфічних антропогенних ландшафтів, які називають гірничопромисловими.

Масштаби впливу на природу в гірничопромислових комплексах величезні. Найнесприятливішими за ступенем негативного впливу на довкілля є відкриті розробки – кар'єри, їх розміри можуть досягати значних величин, а розміщення розкривних порід потребує величезної площі. У результаті порушується літогенна основа ландшафтів, а також відбувається швидка перебудова поверхні, унаслідок чого формується техногенний неорельєф.

Під впливом відкритих розробок відбувається повне або часткове знищення первинної рослинності, ґрунтів, різке порушення біологічної продуктивності ландшафтів. Біоценози, що виникають, є одноманітними та випадковими за складом видів, примітивними за структурою, малостійкими і часто не здатними до самовідновлення. Часто нові екотопи освоюються організмами не на ґрунті, а на специфічному мінеральному субстраті.

Відкриті розробки спричинюють також значні гідрологічні зміни території. Самі кар'єри витрачають величезну кількість води, з чим пов'язане всихання та виснаження ґрунтових вод у районах діючих кар'єрів, причому зміни охоплюють території, які майже у 25 разів більші, ніж власне кар'єр. Навпаки, у рівнинних районах часто виникає локальне заболочування території, що посилюється у зв'язку з порушенням природного стоку акумулятивними формами неорельєфу.

Так, вже декілька років до Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області надходять звернення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Хмільницького району щодо недопущення розробки Широгребельського родовища гранітів, оскільки це може призвести до зникнення родовищ унікальної радонової води у місті-курорті державного значення Хмільнику.

І, нарешті, для регіонів відкритих кар'єрних розробок характерним є забруднення природного середовища, тобто атмосферного повітря, вод, ґрунтово-рослинного покриву продуктами вивітрювання глибинних порід, а також промисловими викидами.

Так, від підприємств добувної галузі викинуто в атмосферне повітря 754,4 т забруднюючих речовин (12,8% від загальних обсягів викидів від промисловості); станом на 01.01.2011 року на підприємствах добувної промисловості накопичено 0,01 т відходів І класу небезпеки (0,04% від загальної кількості накопичених відходів І класу), 5,212т (3,9%) відходів ІІ класу та 2,934 т (1,7%) ІІІ класу; відходів усіх класів накопичено 103,957 тис.т (0,4%).

Також, підприємства добувної галузі спричиняють шумове забруднення навколишнього природного середовища, особливо при використанні вибухової технології, а також можуть провокувати розвиток зсувних процесів.