- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості України
- •1.2 Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку України
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Вінницької області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3.Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.1.1 Загальна характеристика
- •4.1.2 Водозабезпеченість Вінницької області
- •4.1.3 Водокористування та водовідведення
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3 Якість поверхневих вод
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3 Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4 Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров'я населення
- •4.5 Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.6 Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі
- •5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі
- •5.1.1 Загальна характеристика
- •5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття
- •5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
- •5.1.4 Формування національної екомережі
- •5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами
- •5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу
- •5.2.2 Лісові ресурси
- •5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.5 Адвентивні види рослин
- •5.2.6 Стан зелених насаджень
- •5.2.7 Заходи щодо збереження рослинного світу
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу
- •5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства
- •5.3.3 Стан та ведення рибного господарства
- •5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу
- •5.4 Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1 Стан і розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2 Водно-болотні угіддя міжнародного значення
- •5.5 Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.6 Історико-культурна спадщина
- •5.7 Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1 Структура та використання земельних ресурсів
- •6.1.1 Структура та динаміка змін земельного фонду України
- •6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь
- •6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Стан і якість ґрунтів
- •6.3.1 Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2 Забруднення ґрунтів
- •6.3.3. Деградація ґрунтів
- •6.4 Оптимізація використання та охорона земель
- •7.Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7 .2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2 Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3 Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4 Транскордонне перевезення відходів
- •8.5 Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1 Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1 Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2 Радіоактивні відходи
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1 Структура та обсяги промислового виробництва
- •10.2 Вплив на довкілля
- •10.2.1 Гірничодобувна промисловість
- •10.2.2 Металургійна промисловість
- •10.2.3 Хімічна та нафтохімічна промисловість
- •10.2.4 Харчова промисловість
- •10.3 Заходи з екологізації промислового виробництва
- •11. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1 Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві
- •11.2 Вплив на довкілля
- •11.2.1 Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження
- •11.2.2 Використання пестицидів
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4 Тенденції в тваринництві
- •11.3 Органічне сільське господарство
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1 Структура виробництва та використання енергії
- •12.2 Ефективність енергоспоживання
- •12.3 Вплив енергетичної галузі на довкілля
- •12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа Вінницької області
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1 Структурна перебудова та екологізація економіки
- •14.2 Впровадження елементів більш чистого виробництва на Вінниччині
- •14.3 Ефективність використання природних ресурсів
- •14.4 Тенденції та характеристика споживання
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1 Регіональна екологічна політика Вінниччини
- •15.2 Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •15.4 Виконання державних цільових екологічних програм
- •15.5 Моніторинг навколишнього природного середовища
- •15.6 Державна екологічна експертиза
- •5.7 Економічні засади природокористування
- •15.7.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •15.7.2 Стан фінансування природоохоронної галузі
- •15.8 Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування
- •15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування
- •15.10 Екологічний аудит та екологічне страхування
- •15.11 Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •15.12 Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень
- •15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій
- •15.12.2 Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж
- •15.13 Екологічна освіта та інформування
- •15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •15.14.1 Співробітництво з Європейським Союзом
- •15.14.2 Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги
- •15.14.3 Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки
- •Додатки
- •5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу 74
11.2.4 Тенденції в тваринництві
Станом на 1 січня 2011 року в господарствах області нараховувалось великої рогатої худоби 317 тис. голів, у тому числі корів – 179 тис. голів, свиней – 440 тис. голів, овець та кіз – 38 тис. голів, птиці – 10 млн. голів. В порівнянні з попереднім роком збільшилася на 15% чисельність птиці, свиней – на 4%, а поголів'я ВРХ зменшилося на 9%, в т.ч. корів – на 3%, овець та кіз – на 3%. За січень–грудень 2010р в цілому по області реалізовано 96 тис.тонн худоби та птиці на забій у живій вазі (більше попереднього року на 2%), яєць – 798 млн.штук (на 12%), вироблено 836 тис.тонн молока (менше на 0,7%). У сільськогосподарських підприємствах всіх форм господарювання порівняно з 1 січня 2010р. відмічається збільшення чисельності птиці на 32%, поголів’я свиней – на 9%. Проте, зменшилась чисельність великої рогатої худоби на 6%, в т.ч. корів – на 2%.
Аграрні підприємства збільшили проти січня–грудня 2009 року виробництво м'яса (реалізацію худоби та птиці на забій) на 5% і становило 35 тис.тонн живої ваги, молока – на 0,3% (140 тис.тонн), яєць – на 25% (290 млн. штук). У сільськогосподарських підприємствах порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився середній надій молока від однієї корови на 21 кілограм, або на 0,5% і становив 4090 кг. Найвищий надій молока досягнуто в сільгосппідприємствах Томашпільського (5688 кг), Крижопільського (5634 кг) та Ямпільського (5518 кг) районів. Зросло, проти минулого року, надходження яєць в середньому від однієї курки- несучки на 17 шт., або на 6% і склало 304 штуки. Середньодобовий приріст великої рогатої худоби з попереднім роком знизився на 3% і становив 488 грамів, овець та кіз – на 8% (47 грамів), хоча приріст свиней залишився на рівні минулого року.
м ал. 11.3 Станом на 1 січня 2011 року в господарствах області нараховувалось 179 тис. голів корів
У господарствах населення за січень–грудень 2010р. проти минулого року збільшилось виробництво яєць на 6%, реалізація худоби та птиці на забій в живій вазі – на 0,3%, проте виробництво молока знизилось на 0,9%. Чисельність поголів'я худоби та птиці, що утримується в господарствах населення, проти 1 січня 2010р. зросла: птиці – на 10%, свиней – на 2%. Проте, скоротилось поголів'я великої рогатої худоби на 10%, в т.ч. корів – на 3%, овець та кіз – на 4%.
Розвиток тваринництва та утримування великого поголів'я худоби та птиці призводить до утворення значної кількість відходів. Так, у 2010 році утворилось тваринних екскрементів та гною – 31,7 тис.т. Бродіння та розклад органічних відходів призводить до утворення газоподібних сполук, що забруднюють атмосферне повітря, в тому числі аміаку та метану (парниковий газ). Викиди аміаку від тваринництва складає порядку 16 тис.тонн на рік (згідно оцінки до програми EMEP), і це основне джерело викидів аміаку у області. Метан також утворюється при кишковій ферментації у сільськогосподарських тварин.
11.3 Органічне сільське господарство
На даний момент в світі набуває великої популярності застосування органічного землеробства, що дає можливість отримати екологічну продукцію, що підтверджується відповідними сертифікаційними органами. Органічне землеробство – вирощування продукції, насамперед зернових, овочів та фруктів високої екологічної чистоти без застосування мінеральних добрив, хімічних факторів захисту від бур’янів та шкідників (пестицидів), тобто цілком природним шляхом.
Органічне землеробство в області ще тільки починає розвиватись. Так, на території області органічним сільським господарством займається фермерське господарство "Шакули" (Хмільницький район). Площа зайнята органічним виробництвом по господарству становить 3га, що підтверджено Швейцарським Сертифікаційним органом "Органік Стандарт" №11-0139-01. Але в подальшому планується залучити ще ряд господарств до використання органічного землеробства. Цією роботою по району займається ТОВ "Агросоюз-Поділля". Ними проводиться робота по залученню сільськогосподарських виробників щодо впровадження органічного землеробства, проводиться створення баз даних, щодо відомостей про доступні методи сільськогосподарського виробництва, спрямованих на мінімізацію забруднення навколишнього середовища. Дана структура надає консультативну підтримку суб'єктам господарювання з питань органічного землеробства.
Х оча органічне землеробство ще не дуже поширене, проте в області велика кількість сільськогосподарських підприємств отримала статус спеціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення дитячого та дієтичного харчування. До спеціальних сировинних зон відносяться угіддя, розташування в екологічно чистих районах, поза зоною впливу великих промислових підприємств та шляхів з інтенсивним рухом транспорту. У спеціальній сировинній зоні забороняється: застосування пестицидів та застосування агрохімікатів провадиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам дитячого і дієтичного харчування; застосування гормональних препаратів для інтенсифікації виробництва тваринницької продукції.
Як приклад, спеціальна сировинна зона ТОВ "Киянівка" (с.Киянівка Барського району), де вирощується плодово-ягідна продукція на площі 79,7 га. В 2010 році з даної площі отримано 920,5 тонни екологічно-чистої про-дукції; та ТОВ "Комарівці" (с. Комарівці Барського району), де вирощується плодова продукція на площі 56 га.
Тільки у 2010 році статус спеціальної сировинної зони зони надані угіддям таких агроформувань: агро-комплекс Зелена долина" агроформування "Плем-завод "Вила" (Томаш-пільський район), ТОВ "Осіївське" (Бершадський район), ПП "Юхимівське" (Шаргородський район), відділки ТОВ ПК "Зоря Поділля": Мелешківський, Чечелівський та Кіблицький (Гайсинський район), Брідоцький (Теплицький район), СТОВ "Колос" (Тростянецький район), СТОВ "Світанок" (Оратівський район).
Практика ведення органічного землеробства набуває популярності і серед населення при вирощуванні продукції на власних земельних ділянках з застосування біологічних засобів захисту рослин
На території Вінницької області не зареєстровано виробників сільськогосподарської продукції що використовують генетично модифіковані організми.