Релігія давніх євреїв - іудаїзм

Іудаїзм відіграв визначну роль в історії релігій, оскільки значною мірою створив підґрунтя, на якому виникло християнство. Це монотеїзм, глибокий релігійний досвід одкровень і пророцтв, сподівання на прихід месії. Згодом на цій же основі розвинувся іслам. Але відносини християнства та ісламу з іудаїзмом складались і складаються дуже непросто. Тому таким важливим є максимально об'єктивний погляд на цю релігію. 

Розглянемо історію іудаїзму та його священні книги.

Іудаїзм – релігійна система єврейського народу, що виникла на межі II-I тисячоліть до Р.Х. у Палестині. Народ Ізраїля бере свій початок від Авраама. Сама назва Ізраїль – це друге ім’я сина Авраама Якова. У Біблії розповідається про те, як одного разу Яків зустрів незнайомця і боровся з ним, після чого незнайомець відкрив Якову, що він – ангел, посланець божий, і дав йому ім’я Ізраїль, що означає «той, хто бореться з Богом».

Слово «євреї» у перекладі з давньоєврейської мови означає « ті, що прийшли з-за ріки Єфрат».

Євреї відносяться до західносемітських народів. Вихідці з цього племені заснували царську династію в давньому Ізраїльсько-Іудейському царстві. У ХІ ст. до Р.Х. створюється давньоєврейська держава – Ізраїльське царство. Сприяло її створенню формування монотеїстичної релігії, в центрі якої стає образ єдиного Бога (Яхве). Яхве (у перекладі означає Сущий або Господь) був Богом племені Іуди, яке відіграло значну роль у створенні давньоєврейської держави. Звідси походить і назва єврейської релігії – іудаїзм.

Історія єврейського народу та іудаїзму розподіляється на окремі періоди, зокрема: біблійний (II тис. до Р.Х— V ст. до Р.Х.); талмудистський (І ст. до Р.Х. — VI ст, Р.Х.); сучасний (ХУІП — XX ст.). У свою чергу, ці періоди мають окремі етапи.

Особливістю іудаїзму, яка відрізняє його від інших національних релігій, є послідовний монотеїзм. Зверніть увагу, що у цій релігії Бог виступає як відокремлена від природи «незалежна суб’єктивність».

Єврейський Бог фактично не має власного імені, оскільки неможливо Абсолютне виразити якимось відносним словом. У Біблії до нього застосовуються різні імена, які фактично є виразом його різних еманацій, якостей: Яхве (той, хто дає милість), Єгова (той, що є, сущий), Саваоф (Бог воїнств).

За легендою, Бог Яхве 1230 р. до Р.Х. вибрав собі посередника Мойсея (у перекладі означає «спасенний») і відкрив йому своє ім’я. Крім того існує такий цікавий факт, що Мойсей тричі спілкувався з Богом. Це спілкування проходило у стані медитації. У перші сорок днів він отримав від Бога скрижалі з записом «Закона».

Другі сорок днів Мойсей отримав від Бога секретну частину «Мішну» або «душу закона», в який розкривались тайни природи і людини. «Мішна» була дана виключно священнослужителям – равинам і пророкам.

Треті сорок днів Бог повідав Мойсею основні таємниці Космосу у вигляді найсекретнішої частини «Каббала», або «Душа Душі Закона». Цікавим є те, що однією з тайн «Каббали» є інформація про те, що людина має тонке тіло, яке у вигляді аури оточує її фізичне тіло.

На відміну від інших пророків, Мойсей був знаючим, посвяченим жрецем. Він знав, що найсильнішим фактором, на якому побудоване свідоме і підсвідоме життя людини, є страх. Тому поведінка людей буде моральною перед страхом покарання Божим. Бог Ізраїлю відповідав тому рівню розвитку, на якому знаходився єврейський народ. Він мав володіти такими якостями, як і його народ, а він був жорстоким, мстивим, непостійним. Тому Бог постає як вищий суддя, який карає за гріхи і нагороджує за праведність. Навколо Бога Яхве зосереджувалося не тільки релігійно-культове життя, а й уся система соціальних і моральних норм поведінки в давньоєврейському суспільстві. Крім того зазначте, що в іудаїзмі відсутня ідея безсмертя.

Ведучи мову про канонічні джерела іудаїзму, зазначте, що всі основи віровчення й основи культу зосереджені і викладені у власному Священному Писанні. Самі євреї називають своє Священне Писання за давньоєврейською абревіатурою як ТаНаХ.

Він складається з трьох великих частин. Перша, в якій зосереджені усі умови Старого Завіту з Богом - це П'ятикнижжя Мойсєя або Тора. Іудеї вважали, що Тора має божественне походження – вона продиктована пророку Мойсею самим Богом. Сама Тора складається з п’яти книг: Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону. Друга - це книга пророків (Невиїм євр. – Пророки, 21 книга) та третя частина – це «писання» ( Кетувім євр. — Писання, 13 книг). Читання Танаха – основа сучасного богослужіння у молитовних будинках-синагогах. Згодом Танах з деякими змінами і уточненнями був визнаний християнством Старим Заповітом – першою частиною Священного Писання – Біблії.

Між ІІІ і V ст. до Р.Х. було створено Талмуд (давньоєвр.- вивчення). Це була усна Тора. Якщо Тора - це кодекс рабовласницького права, що встановлює правила іудейського культу, доводить монотеїзм Яхве, то Талмуд – це багатотомний збірник єврейсько-догматичних, правових, релігійно-філософських, етичних і побутових уявлень. Основне призначення Талмуду – пристосування релігійного вчення і біблійних канонів до нових умов життя євреїв.

Іудеї визнають 39 книг Старого Завіту Святим Письмом.

Розглянемо основи віровчення іудаїзму.

Суть віровчення іудейської релігії викладено в Торі і Талмуді. Серед основних положень віровчення виділяють наступні:

- Бог Яхве вивів іудейський народ з єгипетського полону. Допоміг пророку Мойсею зібрати їх та вивести в Землю Обітовану. Бог запропонував народам Ізраїлю укласти союз – Заповіт. Цей Заповіт містить два основних положення, що є центральними в релігійно-культовій системі іудаїзму:

- Бог Яхве є єдиний Бог, Творець і володар усього, що відбувається у природі, суспільстві;

- єврейський народ є богообраним народом. Він перебуватиме під особливим заступництвом Бога;

Зверніть увагу на наступне положення віровчення.

- очікування приходу Месії. Фактично спаситель в єврейському розумінні — це цар (месія — помазаник), який визволить єврейський народ і забезпечить його розквіт та піднесення. Поміркуйте, де знаходить своє продовження ідея приходу Месії?

Цікавим є той факт, що Месія – це особливий персонаж, якому в іудейській релігії відведена важлива роль. Послідовники іудаїзму уявляють собі месію як посланця Яхве, на котрого покладене завдання прийти на Землю й організувати кінець світу, учинити страшний суд з покаранням противників Яхве і нагородженням його прибічників.

Іудаїзм є релігією закону, на відміну від християнства, яке називають релігією благодаті. У славнозвісних 10 заповідях (Декалозі) є суто моральний аспект (не вбивай, не кради, не чини перелюбу та ін.) Але вже П'ятикнижжя містить багато правил, які повинні регламентувати поведінку людини за будь-яких ситуацій. Це законодавство з карного, родинного права, правила стосовно богослужіння, жертвоприношення та обрядів. Детальніше ці правила були розроблені в Усній Торі, які були відображені в Талмуді. Там містяться 613 правил, з них 248 повелінь та 365 заборон. Такий характер релігії практично позбавляє людину права морального вибору – цей вибір уже зроблений за неї. Але одночасно людині надається можливість спрямувати свої зусилля в інший бік – у розвиток своїх здібностей і талантів, у підприємництво тощо. Це певною мірою відбилося на подальшому формуванні особливостей єврейського характеру.

Ще однією, досить важливою рисою, що відбилася на подальшому формуванні єврейського менталітету, була обмеженість моральних правил закону межами свого народу. "Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе!" (Лев. 19, 18). Таким чином, ближній для іудея — це лише його одноплемінник, тому тільки до них відносяться, наприклад, заборона лихварства, або заклики до допомоги бідним, вдовам та сиротам, що ж до представників інших народів, то до них застосовуються дещо інші норми.

Із звичаїв іудеїв звернемо увагу на деякі добре відомі. Це, зокрема, заборони стосовно їжі: не їсти крові – тому правовірні євреї мають їсти тільки спеціально оброблене м'ясо – кошерне, не їсти нечистого, перш за все свинини, верблюда, деяких інших видів тварин, риб, птиці. Існують детально розроблені правила стосовно одежі та зовнішнього вигляду. Так, єврей-чоловік повинен завжди бути з покритою головою. Під час молитви голова покривається капелюхом, або молитовною шапочкою – кипою. Крім кипи, ортодоксальні євреї використовують талит – молитовне покривало чотирикутної форми з білої вовни з горизонтальними смугами синього або чорного кольору. Носити одежу дозволяється з однорідної тканини, не стригти бороди, не робити наколок та нарізів на тілі. Вагоме значення мають закони обрядової чистоти, особливо це стосується жінок. Знаком приєднання до іудейства є обрізання, яке має бути зроблене на 8-й день життя всім хлопчикам.

Справжнього чернецтва у іудеїв не було, але були назореї — люди, які змалку присвячувалися служінню Господу, що накладало на них певні аскетичні обов'язки (не пити вина, не стригти волосся тощо). Такими назореями були, зокрема, пророк Самуїл, легендарний Самсон.

Основний храм отримав назву – синагога. Це молитовний будинок, громадський та релігійний центр самостійної єврейської громади, де рабин тлумачить людям священні тексти, моляться. Яхве. Рабин – це людина, яка очолює єврейську громаду. Однак його основне призначення – не виконувати богослужбові функції, як у християнського священика, а розв’язувати всі питання в житті громади, виходячи з релігійних настанов. Іудейське богослужіння складається з індивідуальної та спільної молитви, читання Тори, виконання особливих релігійних піснеспівів. Дорослий єврей молиться тричі на день. Регулярна молитва обов’язкова для чоловіків (з 13 років), жінки і діти моляться тоді, коли є час.

Згідно Божої заповіді, іудеї обов'язково святкують шаббат — суботу. В цей день, а також в інші свята, не можна нічого робити, не можна пересуватись далеко від свого помешкання, потрібно лише вдаватись до молитв, читання Тори, благочестивих бесід. Іудейськими святами є: Пейсах (давньоєвр. "проходження") — значення його пов'язане з виходом євреїв з Єгипту (коли Бог вразив усіх первенців єгиптян, а єврейські оселі, які були позначені, "переходив". Шавуот — пов'язується з відкриттям Мойсею Тори на горі Синай, яке відбулось на 50-й день після виходу з Єгипту (звідси назва - п'ятидесятниця). Рош-Гашана (свято труб) – Новий рік – святкується на початку вересня. Йом-Кипур – день прощення та очищення, на 10-й день після Нового року. Суккот – свято кущів – триває 7 діб, починаючи з 1-5 дня після Нового року. В ці дні іудеї повинні жити в кущах (наметах), що нагадує їхнє життя після виходу з Єгипту. Пурим – святкується з нагоди перемоги Естер і Мордехая над ворогами євреїв, що згадується в біблійній книзі Естер. Ханука — свято запалення свічок, відзначається на честь відновлення богослужіння в Єрусалимському храмі в II ст. до н.е., святкується 8 днів наприкінці листопада.

Сучасний іудаїзм неоднорідний, поділяється на три основні течії: ортодоксальну, реформістську і консервативну. Серед ортодоксів виділяються насамперед ультраортодокси, що дістали назву «хасиди» (євр. – благочестиві). Ця течія заснована, як відомо, в Україні в середині XVIII ст., а її фундатором є БЕШТ (абревіатура імені Ісраеля Баал Шем Това). Він вчив, що соціальна нерівність, існуюча в цьому світі, не впливає на відносини між людиною і Богом. Звичайна людина, наділена істинним благочестям, безумовно цінніша, ніж пихата своєю вченістю. Справді праведником є не той, хто віддає весь свій час власному навчанню, а той, хто дбає про простих людей. Служити Богу слід із радістю, навіть покаяння має стати не сумом про минуле, а радістю про здобуття гармонії душі. Молитва, під час якої людина зливається з божеством, визнається основним засобом проникнення у суть Божества. Кожний, хто виконує міцвот (заповіді Тори), за життя може стати цадиком – хранителем божественного знання.

Ортодоксальний іудаїзм мало змінився за минулі XX сторіч. Ортодокси до найменших деталей дотримуються правил, передбачених Талмудом, святкують суботу, їдять лише кошерну їжу тощо. Реформістський іудаїзм виник в Америці. Його ліберальна реформа надає мало значення положенням і приписам Талмуду. Синагоги реформістів, як правило, називаються храмами, а святкування суботи вони перенесли на неділю. Духовне вчення реформістів передбачає майбутнє пришестя Месії і тілесне воскресіння. Вся їх релігійна система побудована на фундаменті строгого однобожжя.

Консервативна течія займає середнє положення між ортодоксами і лібералами.