124. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

Провадження по справах, перелічених у ст. 425 КПК (частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 194-1, частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 212-1, частиною 1 статті 213, частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226, частиною 1 статті 245, статтями 246, 247, частиною 1 статті 248, частиною 1 статті 249, статтею 250, частиною 1 статті 270-1, частиною 1 статті 296, статтею 395 Кримінального кодексу України), розпочинається з моменту надходження в органи дізнання заяв і повідомлень про злочини. Органи дізнання не пізніше ніж у десятиденний строк зобов'язані встановити обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, отримати пояснення від нього та очевидців, витребувати довідку про судимості правопорушника, характеристику з його місця роботи чи навчання. Десятиденний строк може бути продовжено прокурором, у необхідних випадках, до двадцяти днів.Про обставини вчинення злочину складають протокол, який затверджує начальник органу дізнання. В протоколі необхідно вказати: час і місце його складання; ким він складений; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину; способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікацію злочину за відповідною статтею КК України.

До протоколу необхідно додати всі матеріали, що зібрані органом дізнання, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Після затвердження протоколу начальником органу дізнання всі матеріали в прошитому і пронумерованому вигляді пред'являють правопорушникові для ознайомлення.Протокол разом із приєднаними до нього матеріалами направляють прокуророві.

Протокол у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів разом із приєднаними до нього матеріалами направляють прокуророві. Він, одержавши протокол і матеріали досудової підготовки, повинен перевірити достатність, повноту та відповідність їх законодавству, а саме: -чи мало місце діяння і чи є склад злочину, передбачений ККУ -чи встановлено всі обставини злочину та всіх правопорушників -чи немає підстав для відмови в порушенні кримінальної справи -чи правильно кваліфіковано злочин -чи дотримано вимог кримінально-процесуального закону За результатами перевірки прокурор приймає одне з таких рішень: 1.виносить постанову про порушення кримінальної справи і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду; 2.повертає матеріали для провадження досудового слідства (якщо встановить дані про обов'язковість проведення досудового слідства); 3.якщо немає підстав для порушення кримінальної справи —відмовляє в її порушенні. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.236 -1 КПК.

125. Особливості провадження в справах приватного і приватно-публічного обвинувачення.

Справи про умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження або побоїв без обтяжуючих обставин, а також самоправство щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються за скаргою потерпілого, якому і належить право підтри-мувати обвинувачення (ст. 27 КПКУ). Це справи приватного обвинувачення. В них дізнання і досудове слідство не провадяться. Вони підлягають закриттю за примиренням сторін до видалення суду для постановления вироку. Справи про згвалтування без обтяжуючих обставин порушуються не інакше як за скаргою потерпілої, але не закриваються за примиренням. Якщо справа про будь-який із зазначених злочинів має особливе громадське значення, а також, коли потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності його скарги.Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після його закінчення розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення сторін закриттю не підлягає. Прокурор може в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням сторін закриттю не підлягає. Такі справи називаються справами приватно-публічного обвинувачення. Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень (ст. 251 КПКУ): 1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу; 2) відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору; 3) порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.

На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, має право подати апеляцію до апеляційного суду. Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинні бути вручені копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу. Судовий розгляд по даній категорії справ відбувається в загальному порядку, однак замість обвинувального висновку оголошується скарга потерпілого.

Справи про згвалтування без обтяжуючих обставин порушуються не інакше як за скаргою потерпілої, але не закриваються за примиренням сторін. Якщо справа про будь-який із зазначених злочинів має особливе громадське значення, а також, коли потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності його скарги.Справа направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після його закінчення розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення сторін закриттю не підлягає. Прокурор може в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням сторін закриттю не підлягає. Такі справи називаються справами приватно-публічного обвинувачення. Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень (ст. 251 КПКУ): 1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу; 2) відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору; 3) порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.

На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, має право подати апеляцію до апеляційного суду. Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинні бути вручені копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу. Судовий розгляд цих справ відбувається в загальному порядку, однак замість обвинувального висновку оголошується скарга потерпілого.