Лекція 1: Теоретичні основи цпп України.

1. Поняття і специфічні риси предмету і методу ЦПП.

2. Проблемне питання сутності і значення цивільної процесуальної форми.

3. Норми ЦПП: поняття, їх мета та реалізація в цивільному судочинстві. Класифікація.

4. Стадії провадження, як поняття що визначає елементи структури

5. Характеристика джерел ЦПП

6. Міжнародні договори і угоди.

1: Питання щодо предмету є дискусійним. Це пов'язано з наявністю 2 точок зору:

1) вузька - обґрунтовується тим, що до нього входять сукупність правовідносин, яка складається за участі судів загальної юрисдикції (Абрамов, Грось, Зайцев, Клейман, Треушников, Штефан, Юдельсон).

Таке трактування проявляється в тому, що цивільний процес ототожнюється з цивільним судочинством, а тому діяльність інших судів не включається в предмет ЦПП, так як знаходиться за межами ЦПП і тому норми, які регламентують порядок розгляду і вирішення інших справ створюють самостійні галузі права поряд з ЦПП.

2) широка (Зейдер, Шахарян, Щеглов) - включають у предмет суспільні відносини за участі судів не тільки загальної юрисдикції.

Т.Ч. сьогодні виходячи з сучасної системи судової влади об'єднання всіх форм захисту теоретично є невірним і практично безперспективно. Це пояснюється тим, що оскільки ЦПП є формою життя матеріального права то в якості предмету ЦП регулювання повинні виступати сукупність відносин в рамках якої застосовуються норми інших галузей права.

Слід відрізняти предмет цивільного процесу - як діяльність суду по здійсненню правосуддя, яке проводиться у процесуальній формі і є конкретними цивільними справами

ПРЕДМЕТ ЦПП (як галузі права) є сама цивільно-процесуальна діяльність суду і інших учасників процесу.

Кожна галузь права відрізняється методом правового регулювання:

- це способи і засоби за допомогою яких вона впливає на предмет правового регулювання;

- це сукупність юридичних засобів і способів впливу у зв’язку з розглядом і вирішенням цивільних справ.

У доктрині метод визначається як імперативно-диспозитивний і ці його дві риси знаходяться в єдності і взаємодії:

а) ініціатива виникнення залежить від осіб, а не суду

б) оскарження судових актів і виконання - від зацікавлених осіб;

в) учасники процесу можуть займати одне процесуальне положення і здійснювати процесуальні дії, які дозволені нормами ЦПП.

ЗМІСТ методу може бути розкритий через сукупність особливостей і специфікою цивільно-процесуальних правовідносин.

Складається з 4 елементів:

1) правове положення суб'єктів процесуальних відносин регулюється ЦПП (по вертикальній структурі зв'язків);

2) характер юр фактів, які виступають в якості підстав виникнення, зміни і припинення правовідносин (це процесуальні дії);

3) характер і зміст суб'єктивних прав і обов'язків (принцип диспозитивності, змагальності, рівності).

4) сам зміст правовідносин, який характеризується поєднанням імперативних і диспозитивних начал.

5) в характері цив процесуальних санкцій за порушення норм ЦПП.

2. В доктрині ЦПП при дослідженні цього питання розглядають різні підходи: з точки зору

– принципів цп форми, її змісту, характерних ознак і сутності. Але в основному відмінність проводиться через її принципи і ознаки.

Гетьманцев Теоретичні аспекти поняття цп форми Науковий вісник Чернівецького Університету 2002 р № 161

Егорова Сущность гражданско-процес формы

Лукьянова Теория процессуального права

Расахацкая Кражд-процесс форма Саратов 1995

Чечина Н.А. Чечот Гражд-процес форма, процесс нормы и производсво Юридическая процесуальная форма

Принципи:

1. Розгляд і вирішення цивільних справ здійснюється чітко визначеними в законі судами. Незмінність суддів (ст. 159, ч.2)

1. Розгляд цивільних справ проводиться у відкритих судових засіданнях і тільки у передбачених законом випадках, він проводиться у закритих судових засіданнях, але з дотриманням правил судочинства (ч.6 ст.6)

1. Участь в процесі всіх зацікавлених осіб, які мають такий обсяг прав, які забезпечують їх захист на підставі рівності, диспозитивності, змагальності.

1. Можливість оскарження судових постанов (ст.ст. 129, 14, 292, 324,353,361)

1. Законність і обґрунтованість судових постанов (209, 213)

1. Винисення судових рішень іменем Держави (ст. 213, 209)

Ознаки:

Нормативність цп форми, що означає, що в процесі юридичне значення мають лише ті дії, які здійснюються на підставі норм цпп і тому мають процесуальну форму і практична діяльність правових наслідків не породжує.

Системність правил, які утворюють цп форму. Системність включає багато ознак:

процесуальний закон містить вичерпний перелік учасників процесу;

будь-який учасник займає в ньому самостійне місце і умови його вступу в процес повинні відповідати вимогам, що відповідають закону;

кожний учасник виконує сувору визначену мету і завдання і тому наділяється чітко визначеним правами і обов’язками;

відповідно до об’єму процесуальних прав і обов’язків, всі суб’єкти можуть здійснювати лише ті дії, які передбачені і регламентовані процес нормами;

учасник здійснює дії, які йому дозволяє правило, яке міститься в нормі, що відноситься до нього;

процесуальні правила передбачають строки і послідовність здійснення дій кожним учасником процесу;

відповідно до змісту рух процесу проходить до мети стадії, передбаченої у ЦПК, тому стадії не можуть проходити за межами порядку і тому не може бути іншої послідовності дій;

цп форма передбач що способи оформлення процесуальних дій заздалегідь встановлені законом.

Формальна визначеність всіх процесуальних дій через відповідні процесуальні акти, документи.

Динамізм і стабільність цп форми.

Зміст: включаються елементи, що характеризують ВНУТРІШНІЙ зміст

специфіка самих норм, які є юридичною базою, основою сутності, функціонування, регулюючого впливу на процесуальні дії;

специфіка змісту суб’єктивних прав і обов’язків і характер взаємозв’язків між ними;

Фактична діяльність суб’єктів при здійсненні своїх прав і обов’язків на різних стадіях процесу),

ЕЛЕМЕНТИ, що характеризують ЗОВНІШНІЙ зміст процесуальної форми

компоненти, що відобраають; прийоми, засоби і методи здійснення процес діяльності – встановлення і закріплення доказів по справі,

заходи процес забезпечення (примусу) і процедура їх застосування в ході процесуальної діяльності,

процесуальні акти, в яких закріплені результати процесуальної діяльності

Імперативність цп форми

Значення: забезпечує відповідні правові гарантії правильності вирішення спору, рівності прав і обов’язків; зобов’язують суд розглядати і вирішувати спори і при цьому дотримуватися норм матеріального і процесуального права і виносити законне та обґрунтоване рішення.

Функції: регулятивна, превентивно-охоронна, виховна.

3. Питання про ЦП норми самостійно досліджувалося в роботах Гурвіча М.А., Єлєсєйкіна, Чеченої, Мельнікова Ю.І. і Підлубної (Норми цпп: поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві,Київ 2007)

Ознаки:

1) спрямованість на виконання завдань судочинства,

2) реалізація з метою захисту порушених прав, свобод…,

3) системний характер норм (при розгляді і вирішенні справ застосовується не окреме правило поведінки сукупність норм);

4) організаційно-процедурний характер;

5) особливість адресату;

6) рівень правової обов’язковості різний;

7) категоричний характер приписів, які адресуються суду,

8) основною формою реалізації є виконання;

9) носять процедурний характер – визначають спосіб, порядок, послідовність здійснення прав;

10) збіг суб’єктивного права з юридичним обов’язком, коли використання права при певних умовах є обов’язком.

11) процесуальні санкції мають особливості.

12) всі норми цпп утворюють систему в якій жодна правова норма не може існувати ізольовано від інших.

Класифікація:

1) за змістом – регулятивні та дефінітивні (докази, наказ);

2) за сферою застосування (загальні, спеціальні, виняткові);

3) за ступенем обов’язковості – імперативні, диспозитивні;

4) залежно від форм вираження правил поведінки - уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі;

5) за ступенем визначеності і способом вираження - абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні (альт підсудність),

6) організаційні норми, які формують процесуальну діяльність або зміст цп документів і цп форму,

7) охоронні (забезпечують реалізацію всіх інших цп норм).

4. Цивільний процес представляє собою сукупність процесуальних дій та процесуальних відносин, які знаходяться у взаємопов’язаності та взаємопослідовності. Ввін має влпсну структуру, яка складається з компонентів. Серед більшості науковців для визначення структурних компонентів використовується поняття стадії, проте поширеним є використання терміну процесуальне провадження (це передбачене і ЦПК). До цього терміну відносяться як до назви складових частин структури цивільного процесу; як до сукупності проц. стадій; як до назви стадій; як до правозастосовчих циклів.

Окремі автори всі структурні елементи цивільного процесу називають стадії і виділяють від 3 до 8. Це пояснюється відсутністю чітких дефініцій стадії та провадження як компоненту цивільного процесу та їх ототожнення.

Хоча категорії “процесуальна стадія” і “процесуальне провадження” мають багато спільного, існують чіткі критерії їх розмежування.

Аналіз наукових досліджень дозволяє сформувати систему ознак для розмежування понять процесуальна стадія та процесуальне провадження.

1. За процесуальною метою – мета процесуального провадження визначає кінцевий результат на досягнення якого спрямований весь процес розгляду і вирішення справи по суті. Досягнення мети процесуальної стадії виступає одним із засобів досягнення кінцевої мети, носить проміжний характер.

2. За змістом і структурою. Процесуальна стадія відображає вимогу логічної функціональної послідовності діяльності що складає зміст цивільного процесу. Процесуальне провадження визначає професійну спеціалізацію цієї діяльності. Тому стадія характеризує рух, динаміку процесу, а провадження – його предметні ознаки.

Висновок – поступовий розвиток діяльності за стадіями завжди здійснюється в межах процесуального провадження. Таким чином, процесуальні дії завжди охоплюються певним провадженням, а провадження може включати в себе кілька процесуальних стадій.

3. За юридичними наслідками. Завершення процесуальної стадії призводить як правило до переходу цивільної справи на наступний етап цивільного процесу. А процесуальне провадження є самостійним (самодостатнім), тобто справа в ньому вирішується по суті повністю і після закінчення провадження процес у справі завершується. Слід мати на увазі процес може закінчуватись і в інших стадіях.

4. За специфікою послідовності і взаємообумовленості. На відміну від провадження, стадії характеризуються незмінною послідовністю. Тоді як послідовність процесуального провадження може змінюватись залежно від обставин конкретної справи.

5. За структурою. Процесуальне провадження характеризується складною структурою, яка включає в себе окремі компоненти. Тоді як частини стадії не характеризуються самостійним характером, тому стадія вважається закінченою тоді,коли справа пройде всі етапи стадії.

6. Виділяють і інші критерії.

1) Завершеність, тобто можливість завершення процесу на тій чи іншій стадії.

2) Чіткі логіко-часові межі.

3) Специфіка прояву в межах конкретної стадії процесуальних

Процесуальні стадії – комплекси однорідних процесуальних дій суду і учасників процесу обьєднані найвищою процесуальною метою які в процесі взаємодії складають окремі початкові і послідовно змінюючі однаодну частини цивільного процесу.

Процесуальне провадження – системне утворення, комплекс процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою, якими охоплюється весь процес розгляду і вирішення справи.

Первинними структурними елементами є процесуальні дії,обьєднані метою, які за предметною ознакою охоплюють процесуальне провадження.