Лекція 4: Актуальні питання інституту доказування у цивільному процесі.

1. Місце судового доказування

2. Структура судового доказування.

3. Особливості судового доказування.

4. Предмет доказування по цивільним справам. Наукові концепції класифікації фактів, що складають предмет доказування.

5. Поняття доказів.

6. Проблемні питання застосування окремих засобів доказування.

1. Місце інституту судов доказ підтв наявністю заг і спец норм, де:

1. В загальних нормах мова йде про докази, їх правильне дослідження, оцінки, забезпечення доказів, проведення судових доручень, забезпечення доказів, тому що ці норми можуть застосовуватись при розгляді і вирішенні будь-якої справи.

2. Доказування по окремих категоріям справ має свій предмет та особливості, особливості розподілу обов’язків, тому це заб спец нормами особливої частини ЦПК, де визначена специфіка доказування по різним видам судочинства.

2. Структура інституту доказування, питаннями дослідження займалися – Курельов, Триушніков, Сахнова, Цюра, Осокіна.

Елементи – суб’єкти, об’єкти і зміст доказування. В доктрині ЦПП існує положення відносно того, що у зв’язку із реалізацією принципу змагальності, роль суду практично зведена до мінімуму. Проте можна сказати, що суд дійсно обмежений в процесуальній діяльності наприклад при допомозі у збиранні доказів, проте суд може витребувати докази, якщо особа не має можливість отримати певний доказ. При цьому необхідно довести у суді неможливість отримання такого доказу.

Суб’єкти – суд, особи, які беруть участь у справі, та особи, що сприяють здійсненню правосуддя.

Суд виконує дії по забезпеченню процесуальних доказів, приймає заходи щодо визначення предмету несе відповідальність за забезпечення процесу доказування, відповідає за правильний розподіл обов’язків по доказуванню. Виконує судові доручення, розглядає клопотання, сприяє витребуванню доказів. Правильно встановлювати обставини, які мають суттєве значення для справи, правильно і точно повинен визначити кваліфікацію спірного правовідношення, досліджує, перевіряє докази надані сторонами, виконує координуючу функцію в процесі доказування, створює умови для всебічного і повного дослідження доказів, сприяє у необхідних випадках у витребуванні доказів, а у випадках, передбачених законом – самостійно збирати докази.

Особи, які беруть участь у справі. Ознаки: мають мат-правову і проц.-правову зацікавленість у справі, має обов’язок доказування і володіє правом доказування на підставі норм чинного законодавства, викор доказування для підтвердження або спростування своїх вимог або заперечень і висновків по справі в цілому.

Ф-ії доказування у сторін – визначають факти, на яких основана їх правова позиція, збирають докази, подають їх до суду, приймають участь у дослідженні доказів, оцінюють докази з позицій належності, допустимості, достовірності і достатності.

Особи, які сприяють. Лише виконують допоміжну роль в процесі доказування.

Об’єкт (не предмет доказування) як доказування відносно всієї цивільної справи і відносно окремих юридичних фактів. Наприклад, вжиття заходів по забезпеченню позову. Для досягнення цілі доказування є підтвердження фактів як правило перерахованих в нормах процесуального права, і повинен бути виконаний певний предмет доказування, так званий, локальний предмет.

Об’єктом доказування для здійснення по справі в цілому є сам предмет доказування і його джерела, тобто обставини, які підлягають встановленню в процесі доказування.

Зміст. Мова йде про стадії доказування і сукупність прав і обов’язків суб’єктів на цих стадіях. Спочатку треба визначити факти, зібрати, подати до суду, оцінити, дослідити. Процес доказування здійснюється в суровій послідовності по певним етапам, які зд перехід від вірогідних суджень до їх достовірності і які потім обґрунтовують висновки суду в судовому рішенні.

Елементи доказування:

- Твердження про факти – при поданні позовної заяви.

- Вказівка зацікавлених осіб на докази (119, 128, 136, 137, 191, 194).

- Подання доказів (131).

- Витребування доказів за їх клопотанням (130, 137). Призначення експертизи, використання судового доручення.

- Дослідження доказів. (179, 185, 187, 189). Оцінка – безпосереднє сприйняття, вивчення судом інформації про факти, які він отримує із передбачених законом доказів.

- Оцінка доказів. Пронизує всі етапи доказування і завершує весь процес судового пізнання фактичних обставин.

Види оцінки – в зал від суб – рекомендована (оцінка осіб в судових дебатах), власна оцінка судом залежно від етапу суд пізнання – попередня, остаточна, контрольна.

4: Треба мати на увазі, що до предмету доказування входять 2 групи обставин – факти, на підставі яких суд встановлює….., інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

2 підходи – треба визначати вузький підхід до змісту предмету доказування – відносяться лише сукупність обставин, за допомогою яких обґрунтовуються підстави вимог і заперечень і тому ці факти визначаються як основні, так як від їх встановлення залежить розгляд справи по суті (Триушніков - прихильник); широкий підхід – не можна залишати поза увагою інші факти; сукупність всіх фактів, обставин, які мають суттєве значення для справи.

Таким чином, спір про визначення предмету доказування зводиться до того, чи входять до предмету доказування тільки основні юридичні факти, або інші.

На практиці використовується доказовий факт.

Сам предмет доказування міститься у диспозиції норм матеріального права.

ЦПК використовує термін предмет доказування у ст 179.

Коваленко, Триушников (Доказательство и доказывание), Цюра, Цюра та Фурса

Група фактів матеріально-пр х-ру – значення: вони містяться в нормах матер права і є передумовами права на отримання судового захисту; обумовлюють існування суб’єктивного права або законного інтересу.

Факти, які підтвердж належність спірного права

Які свідчать про порушення або загрозу порушення права або охорон законом інтересу.

Диспозиція норм матер права містить перелік обставин, які підлягають встановленню, вони можуть носити однозначний характер та альтернативний. Також в процесі розгляду предмет доказування може змінюватись (напр. при вступі в процес третіх осіб, коли відповідач звертається із зустрічним позовом).

Відношення до цих фактів неоднозначне, але визано, що іноді вони допомагають в доказовій діяльності, хоча і містяться в нормах процесуального права.

Третя категорія – факультативні – ці факти не обґрунтовують вимоги і тому не мають значення для справи. Решетнікова,…. – факти, які після встановлення судом викор в якості доказів для встановлення обставин предмету доказування. Осокіна – такі факти, з якими норми матер права пов’язують настання наслідків, але не прямо, а через основні юридичні факти.

Четверта - факти, які встановлюються судом для виконання виховних, превентивних і перевірочних функцій.

Предмет доказування – сукупність обставин, які передбачені в нормі матер і процес права встановлення яких необхідно для розгляду справи по суті.

Елементи предмету доказування – 1. Факти підстави позову або правовстановлюючі факти 2. Факти приводу до позову (породжує звернення до суду за судовим захистом) 3. Факти пасивної і активної легітимації, які підтверджують належність відповідача і позивача і належність між ними.

Джерела формування предмету доказування: норми матер права, підстави позову і заперечень проти позову.

П.3 ч.6 ст.130 ЦПК

Медведєва, Малишева, докази – сукупність елементів, які включають відомості про існування фактів, джерела отримання відомостей.

Іванов, Триушніков – тільки як фактичні дані, як засоби доказування, як єдність фактичних даних і засобів доказування.

Корельов, Осіпов, Гурвіч, Решетнікова – треба включити тільки факт, відомості про існування факту, відомості про обставини.

Коваленко – способи і засоби доказування – одне і те ж.

Чечет – докази є одночасно відомостями про факт і засобами доказування.

Треба погодитися з тим, що докази – це інформація про факти, які підтверджують наявність або відсутність обставин…..

Ознаки – відомості про факти, факти реальної дійсності, які знаходяться в письмових і речових доказів; відомості про факти, які підлягають доказуванню; докази – такі, які повинні бути отримані і використані в процесуальній формі.

Докази – відомості про факти, які підлягають встановленню, які отримані із вказаних законом засобів у порядку, передбаченому ЦПК.

В проц. літ-рі вказ, що належність і допустимість є належним атрибутами поняття доказів, тому

Фактори належності доказів визнач фактами предмету доказування, доказовими фактами, процес фактами і фактами перевірочного характеру.

Належність доказів – така правова категор, яка свідчить про взаємозв’язок доказів, які підлягають встановленню як для розгляду справи так і для здійснення процесуальних дій.

Обєктивні підстави для правильного застосування правил належності – треба визначити, чи входить факт для встановлення якого надається даний доказ, до предмету доказування або до числа тих фактів, які необхідні для розгляду справи; чи може цей факт встановити – чи є зв'язок між доказом та фактом, який треба встановити.

Допустимість – означає: вони повинні бути одержані в передбаченому законом порядку (ст. 132, 213); можуть бути отримані із засобів доказування, які встановлені законом; докази, які отримані з порушенням закону не мають юридичної сили; допустимість доказів передбачає їх правильну фіксацію.

Позитивне і негативне правило характеру допустимості.

Позитивне – законом по окр. категор справ передбач обов доказ, без якого юр факт, який має юр значення не може бути з достовірністю доказаний (ст. 238, 239, 241, 243, 253, 280,284; 218 ЦК)

Негативне – коли в законі міститься заборона використання певних засобів доказування. Обмежуються доказові можливості сторін. Має заг і спец х-ер. Загальний – у всіх справах повинна бути дотримана вимога щодо отримання інф-ії з визначених законом засобів доказування з дотриманням порядку збирання, дослідження і подання та дотримання процес форми. Спеціальні вимоги – обов’язковість певних засобів доказування для деяких категорій справ або заборона їх використання для деяких категорій справ.