122. Перейняття кримінального переслідування: поняття, підстави, умови та порядок здійснення.

Перейняттям кримінального переслідування є передача компетентним органом однієї держави компетентному органу іншої держави кримінальної справи стосовно особи для здійснення подальшого провадження у такій справі. Кримінальне переслідування може бути перейняте лише до винесення вироку у кримінальній справі.

Перейняття кримінального переслідування здійснюється лише на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та за умови додержання визначених ним умов.

Генеральна прокуратура України або орган, уповноважений здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини четвертої статті 471 цього Кодексу, за результатами розгляду прохання компетентного органу іноземної держави про перейняття кримінального переслідування:

1) передає кримінальну справу для подальшого провадження органу досудового слідства;

2) відмовляє у перейнятті кримінального переслідування за наявності для цього підстав, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) відмовляє у перейнятті кримінального переслідування за відсутності відповідного міжнародного договору України. У такому разі за погодженням з компетентним органом іноземної держави проводиться перевірка у порядку, передбаченому статтею 97 цього Кодексу ( 1002-05 ).

У разі перейняття кримінального переслідування орган досудового слідства України зобов'язаний негайно прийняти кримінальну справу до свого провадження та кваліфікувати злочин відповідно до Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Подальше провадження у кримінальній справі здійснюється за правилами цього Кодексу.

Орган, зазначений у частині першій цієї статті, інформує компетентний орган іноземної держави про:

1) результати розгляду прохання про перейняття кримінального переслідування;

2) рішення, прийняте за результатами провадження у кримінальній справі.

123. Особливості провадження у справах неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.

Кримінальне провадження в справах про діяння цих осіб має деякі особливості: 1. Досудове слідство проводиться обов'язково (ст. 111 КПКУ). Проводяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання. 2. Участь захисника у справах про злочини цих осіб є обов'язковою з моменту встановлення в особи душевної хвороби (ст. 45 КПКУ). 3. Після закінчення досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила злочин, складається постанова про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом з справою надсилається прокуророві. Одержавши справу з постановою,прокурор: 1) погодившись з постановою, затверджує її і надсилає справу до суду; 2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинено даною особою, повертає справу з своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства.

Кримінальне провадження в справах про діяння цих осіб має деякі особливості: 1. Справи, що надійшли до суду від прокурора, суддя або голова суду, якщо погодяться з постановою слідчого, вносять безпосередньо в судове засідання. 2. Обвинувачена особа, яка хворіє на душевну хворобу не називається підсудною, її участь у судовому засіданні не є обов'язковою. 3. Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника. В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.В необхідних випадках викликається експерт. Якщо обвинувачена особа викликана в судове засідання суд вислуховує її пояснення, думку прокурора та потім захисника (ст. 419 КПКУ). 4. Суд у нарадчій кімнаті вирішує такі питання (ст. 420 КПКУ): а) чи мав місце злочин; б) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа; в) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; г) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і які 5. Суд у справах про злочини неосудних або обмежено осудних осіб може прийняти такі рішення (ст. 421 КПКУ): а)постанову про застосування примусових заходів медичного характеру із зазначенням, яких саме; б) коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова); в) якщо неосудність або обмежена осудність особи не встановлені, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку; г) якщо вчинення злочину цією особоюне буде доведено, суд своєю ухвалою, а суддя постановою закривають справу.