- •Поняття і завдання кримінального процесу.
- •2. Процесуальна форма: поняття і значення.
- •3.Процесуальні гарантії: поняття, види, значення.
- •4.Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.
- •5.Стадії кримінального процесу .
- •6. Історичні форми кримінального процесу .
- •7. Джерела кримінально-процесуального права України.
- •8. Чинність кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо осіб.
- •9. Принципи законності і публічності в кримінальному процесі.
- •10. Принцип презумпції невинуватості.
- •11.Принцип незалежності і недоторканності суддів і підкорення їх тільки закону. Гарантії незалежності.
- •12. Принцип гласності судового розгляду .
- •13.Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.
- •14.Принцип з'ясування істини в кримінальній справі.
- •15. Принцип вільної оцінки доказів.
- •16. Принцип безпосередності і усності судового розгляду.
- •17.Принцип змагальності сторін у кримінальному процесі.
- •18. Принцип державної мови судочинства.
- •19. Принцип недоторканності житла, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.(ст..14-1 кпк)
- •20. Принцип забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
- •21. Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.
- •1. За юридичною силою джерела, в якому закріплений принцип:
- •2.За поширеністю принципу на галузь права:
- •22. Прокурор, його функції та повноваження в кримінальному процесі.
- •23. Слідчий, його права та обов'язки. Начальник слідчого відділу.
- •24. Органи дізнання. Особа, що провадить дізнання. Їх повноваження.
- •25. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення.
- •26. Підозрюваний: поняття, права та обов'язки.
- •27.Обвинувачений: поняття, права та обов’язки.Ст.43 кпк
- •28. Потерпілий: поняття, права та обов'язки.
- •29.Захисник. Його права та обов'язки.
- •30. Цивільний позивач і цивільний відповідач: поняття, права та обов'язки.
- •31. Поняття доказів та їх джерел.
- •32.Належність і допустимість доказів.
- •33. Предмет доказування в кримінальній справі. Особливості предмету доказування у кримінальних справах щодо неповнолітніх.
- •34. Процес доказування в кримінальній справі, його елементи. Обов'язок доказування.
- •35. Класифікація доказів та їх джерел.
- •1) За відношенням доказів до обставини, яка підлягає доказуванню:
- •2) Щодо обвинувачення, яке становить предмет розслідування і розгляду в певній справі докази поділяються на:
- •3) За особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:
- •4) За способом формування поділяються на:
- •36.Свідки та їх показання в кримінальному процесі.
- •37.Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка.
- •38.Показання підозрюваного, їх предмет, значення та оцінка.
- •39.Показання обвинуваченого, їх предмет, значення та оцінка.
- •40.Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка.
- •41.Речові докази: поняття, види, значення та оцінка.
- •42.Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів.
- •43.Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •44.Поняття та види запобіжних заходів.
- •45.Взяття під варту як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування.
- •46.Строки тримання обвинуваченого під вартою і порядок їх продовження.
- •47.Підстави та порядок обрання запобіжного заходу у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників чи адміністрації дитячої установи.
- •48.Підписка про невиїзд як запобіжний захід. Підстави та порядок її обрання, зміни і скасування.
- •49.Відсторонення обвинуваченого від посади як зaxід процесуального примусу.
- •50.Органи та особи, які мають право порушити кримінальну справу.
- •51.Приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Строки і способи перевірки заяв і повідомлень про злочини. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи.
- •52.Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •53.Форми досудового розслідування. Види дізнання.
- •54.Підслідність кримінальних справ: поняття, види, характеристика.
- •55.Окреме доручення слідчого. Доручення слідчого органу дізнання.
- •56.Розслідування справи кількома слідчими. Міжнародна слідча група.
- •57.Строки дізнання та досудового слідства. Порядок продовження строків досудового слідства.
- •58.Підстави та порядок об'єднання і виділення кримінальних справ.
- •59.Процесуальний порядок застосування звукозапису, фотографування і відеозйомки при проведенні слідчих дій.
- •60.Участь спеціаліста в провадженні слідчих і судових дій.
- •61.Порядок виклику і допиту свідків і потерпілих слідчим.
- •62.Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків і потерпілих.
- •63.Очна ставка: поняття, мета, процесуальний порядок проведення.
- •64.Обшук. Його мета, види, підстави та порядок проведення. 65.Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •65. Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •66.Зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія.
- •67. Пред'явлення для впізнання осіб і предметів.
- •68. Огляд. Його види, мета, порядок проведення.
- •69. Освідування: поняття, мета, види, підстави та порядок проведення.
- •70. Відтворення обстановки і обставин події, його мета і порядок проведення.
- •72. Права підозрюваного і обвинуваченого при призначенні експертизи. Порядок ознайомлення їх з висновком експерта.
- •73. Первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна експертизи.
- •74. Порядок одержання зразків для експертного дослідження та їх зберігання.
- •75. Процесуальні особливості призначення судово-психіатричної експертизи.
- •76. Ексгумація трупа: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •77. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого.
- •78. Підстави та порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •79. Порядок пред’явлення обвинувачення. Особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім, глухим, сліпим та німим.
- •80. Порядок виклику і допиту обвинуваченого слідчим.
- •81. Підстави та порядок зупинення і відновлення досудового слідства.
- •82. Підстави та порядок оголошення розшуку обвинуваченого.
- •83. Форми закінчення дізнання і досудового слідства.
- •84. Підстави та порядок закриття кримінальної справи слідчим. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •85. Порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •86. Зміст обвинувального висновку. Додатки до обвинувального висновку.
- •87. Дії та рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •88. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора(ст..23-1 кпк України). Його зміст, значення, строки виконання.
- •89. Поняття і значення підсудності кримінальних справ.
- •90. Питання, які розглядаються суддею у стадії попереднього розгляду справи.
- •91. Законність і незмінність складу суду.
- •92. Наслідки неявки до суду учасників судового розгляду, перекладача, спеціаліста, свідків, експерта.
- •93. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді.
- •94. Розпорядок судового засідання. Заходи, які вживаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •95. Протокол судового засідання, його зміст і значення. Зауваження на протокол і порядок їх розгляду. Фіксування судового процесу технічними засобами.
- •96. Підготовча частина судового засідання, її значення і зміст.
- •97. Судове слідство, його значення і зміст. Перехід до судових дебатів після допиту підсудного.
- •98. Судові дебати, їх зміст і значення.
- •99. Підстави та порядок призначення експертизи в суді. Допит експерта.
- •100. Порядок виклику і допиту судом свідків, потерпілих, підсудного. Оголошення їх показань.
- •101. Законність і обґрунтованість вироку. Зміст вироку .
- •102. Порядок постановлення і проголошення вироку .
- •103. Окрема ухвала суду і окрема постанова судді, їх значення, види і зміст.
- •104. Суть і завдання апеляційного провадження у кримінальному процесі України.
- •105. Особи, які мають право подати апеляцію на вирок, ухвалу (постанову) суду.
- •106. Порядок і строки апеляційного оскарження.
- •107. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному провадженні.
- •108. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в касаційному провадженні.
- •109. Ухвала, постанова, вирок суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •110. Порядок розгляду кримінальної справи у суді апеляційної інстанції.
- •111. Порядок розгляду кримінальної справи у суді касаційної інстанції.
- •112. Результати розгляду кримінальних справ у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
- •113. Набрання вироком законної сили. Обов’язковість вироку суду.
- •114. Порядок звернення вироку до виконання.
- •115. Процесуальні питання, які вирішуються судом в стадії виконання вироку.
- •116. Особи, які мають право на касаційне оскарження.
- •117. Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку.
- •118. Перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами.
- •119. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •120. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України.
- •121. Підстави та порядок надання правової допомоги у кримінальних справах.
- •122. Перейняття кримінального переслідування: поняття, підстави, умови та порядок здійснення.
- •123. Особливості провадження у справах неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.
- •124. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •125. Особливості провадження в справах приватного і приватно-публічного обвинувачення.
- •126. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
119. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Перегляд судових рішень на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
120. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України.
Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає офіційний запит про видачу особи, її встановлення на території однієї держави, перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі, а також прийняття рішення за запитом та фактичну передачу такої особи іншій державі, компетентні органи якої звернулися із запитом про видачу.
Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.
Запит компетентного органу іноземної держави про видачу може розглядатися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті
Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення направляються та розглядаються у такому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію).
121. Підстави та порядок надання правової допомоги у кримінальних справах.
Міжнародна правова допомога у кримінальних справах надається і отримується на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Надання та отримання міжнародної правової допомоги допускається за відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою в разі наявності письмових гарантій взаємності надання аналогічної допомоги у майбутньому.
Центральними органами України щодо міжнародної правової допомоги є, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України. Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу та розглядає запити (доручення) компетентних органів іноземних держав у справах на стадії досудового слідства, а Міністерство юстиції України - у справах на стадії судового слідства.
У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено безпосередній порядок зносин під час надання міжнародної правової допомоги, визначеним таким договором органам надаються повноваження, передбачені частиною третьою цієї статті.
Виключно центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:
1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги (якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відповідно до частини четвертої цієї статті, його копію невідкладно надсилають до центрального органу для вирішення у цій частині);
2) обміну інформацією та повідомленнями, які можуть бути приводом для порушення кримінальної справи;
3) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою цієї статті, та отримання таких гарантій від інших держав;
4) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, до іншої держави для дачі показань або участі у процесуальних діях.
Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги може приймати рішення стосовно виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу в інших випадках, коли визнає це за необхідне.
Перейняттям кримінального переслідування є передача компетентним органом однієї держави компетентному органу іншої держави кримінальної справи стосовно особи для здійснення подальшого провадження у такій справі. Кримінальне переслідування може бути перейняте лише до винесення вироку у кримінальній справі.