- •Поняття і завдання кримінального процесу.
- •2. Процесуальна форма: поняття і значення.
- •3.Процесуальні гарантії: поняття, види, значення.
- •4.Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.
- •5.Стадії кримінального процесу .
- •6. Історичні форми кримінального процесу .
- •7. Джерела кримінально-процесуального права України.
- •8. Чинність кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо осіб.
- •9. Принципи законності і публічності в кримінальному процесі.
- •10. Принцип презумпції невинуватості.
- •11.Принцип незалежності і недоторканності суддів і підкорення їх тільки закону. Гарантії незалежності.
- •12. Принцип гласності судового розгляду .
- •13.Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.
- •14.Принцип з'ясування істини в кримінальній справі.
- •15. Принцип вільної оцінки доказів.
- •16. Принцип безпосередності і усності судового розгляду.
- •17.Принцип змагальності сторін у кримінальному процесі.
- •18. Принцип державної мови судочинства.
- •19. Принцип недоторканності житла, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.(ст..14-1 кпк)
- •20. Принцип забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
- •21. Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.
- •1. За юридичною силою джерела, в якому закріплений принцип:
- •2.За поширеністю принципу на галузь права:
- •22. Прокурор, його функції та повноваження в кримінальному процесі.
- •23. Слідчий, його права та обов'язки. Начальник слідчого відділу.
- •24. Органи дізнання. Особа, що провадить дізнання. Їх повноваження.
- •25. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення.
- •26. Підозрюваний: поняття, права та обов'язки.
- •27.Обвинувачений: поняття, права та обов’язки.Ст.43 кпк
- •28. Потерпілий: поняття, права та обов'язки.
- •29.Захисник. Його права та обов'язки.
- •30. Цивільний позивач і цивільний відповідач: поняття, права та обов'язки.
- •31. Поняття доказів та їх джерел.
- •32.Належність і допустимість доказів.
- •33. Предмет доказування в кримінальній справі. Особливості предмету доказування у кримінальних справах щодо неповнолітніх.
- •34. Процес доказування в кримінальній справі, його елементи. Обов'язок доказування.
- •35. Класифікація доказів та їх джерел.
- •1) За відношенням доказів до обставини, яка підлягає доказуванню:
- •2) Щодо обвинувачення, яке становить предмет розслідування і розгляду в певній справі докази поділяються на:
- •3) За особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:
- •4) За способом формування поділяються на:
- •36.Свідки та їх показання в кримінальному процесі.
- •37.Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка.
- •38.Показання підозрюваного, їх предмет, значення та оцінка.
- •39.Показання обвинуваченого, їх предмет, значення та оцінка.
- •40.Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка.
- •41.Речові докази: поняття, види, значення та оцінка.
- •42.Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів.
- •43.Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •44.Поняття та види запобіжних заходів.
- •45.Взяття під варту як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування.
- •46.Строки тримання обвинуваченого під вартою і порядок їх продовження.
- •47.Підстави та порядок обрання запобіжного заходу у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників чи адміністрації дитячої установи.
- •48.Підписка про невиїзд як запобіжний захід. Підстави та порядок її обрання, зміни і скасування.
- •49.Відсторонення обвинуваченого від посади як зaxід процесуального примусу.
- •50.Органи та особи, які мають право порушити кримінальну справу.
- •51.Приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Строки і способи перевірки заяв і повідомлень про злочини. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи.
- •52.Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •53.Форми досудового розслідування. Види дізнання.
- •54.Підслідність кримінальних справ: поняття, види, характеристика.
- •55.Окреме доручення слідчого. Доручення слідчого органу дізнання.
- •56.Розслідування справи кількома слідчими. Міжнародна слідча група.
- •57.Строки дізнання та досудового слідства. Порядок продовження строків досудового слідства.
- •58.Підстави та порядок об'єднання і виділення кримінальних справ.
- •59.Процесуальний порядок застосування звукозапису, фотографування і відеозйомки при проведенні слідчих дій.
- •60.Участь спеціаліста в провадженні слідчих і судових дій.
- •61.Порядок виклику і допиту свідків і потерпілих слідчим.
- •62.Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків і потерпілих.
- •63.Очна ставка: поняття, мета, процесуальний порядок проведення.
- •64.Обшук. Його мета, види, підстави та порядок проведення. 65.Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •65. Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •66.Зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія.
- •67. Пред'явлення для впізнання осіб і предметів.
- •68. Огляд. Його види, мета, порядок проведення.
- •69. Освідування: поняття, мета, види, підстави та порядок проведення.
- •70. Відтворення обстановки і обставин події, його мета і порядок проведення.
- •72. Права підозрюваного і обвинуваченого при призначенні експертизи. Порядок ознайомлення їх з висновком експерта.
- •73. Первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна експертизи.
- •74. Порядок одержання зразків для експертного дослідження та їх зберігання.
- •75. Процесуальні особливості призначення судово-психіатричної експертизи.
- •76. Ексгумація трупа: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •77. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого.
- •78. Підстави та порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •79. Порядок пред’явлення обвинувачення. Особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім, глухим, сліпим та німим.
- •80. Порядок виклику і допиту обвинуваченого слідчим.
- •81. Підстави та порядок зупинення і відновлення досудового слідства.
- •82. Підстави та порядок оголошення розшуку обвинуваченого.
- •83. Форми закінчення дізнання і досудового слідства.
- •84. Підстави та порядок закриття кримінальної справи слідчим. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •85. Порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •86. Зміст обвинувального висновку. Додатки до обвинувального висновку.
- •87. Дії та рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •88. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора(ст..23-1 кпк України). Його зміст, значення, строки виконання.
- •89. Поняття і значення підсудності кримінальних справ.
- •90. Питання, які розглядаються суддею у стадії попереднього розгляду справи.
- •91. Законність і незмінність складу суду.
- •92. Наслідки неявки до суду учасників судового розгляду, перекладача, спеціаліста, свідків, експерта.
- •93. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді.
- •94. Розпорядок судового засідання. Заходи, які вживаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •95. Протокол судового засідання, його зміст і значення. Зауваження на протокол і порядок їх розгляду. Фіксування судового процесу технічними засобами.
- •96. Підготовча частина судового засідання, її значення і зміст.
- •97. Судове слідство, його значення і зміст. Перехід до судових дебатів після допиту підсудного.
- •98. Судові дебати, їх зміст і значення.
- •99. Підстави та порядок призначення експертизи в суді. Допит експерта.
- •100. Порядок виклику і допиту судом свідків, потерпілих, підсудного. Оголошення їх показань.
- •101. Законність і обґрунтованість вироку. Зміст вироку .
- •102. Порядок постановлення і проголошення вироку .
- •103. Окрема ухвала суду і окрема постанова судді, їх значення, види і зміст.
- •104. Суть і завдання апеляційного провадження у кримінальному процесі України.
- •105. Особи, які мають право подати апеляцію на вирок, ухвалу (постанову) суду.
- •106. Порядок і строки апеляційного оскарження.
- •107. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному провадженні.
- •108. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в касаційному провадженні.
- •109. Ухвала, постанова, вирок суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •110. Порядок розгляду кримінальної справи у суді апеляційної інстанції.
- •111. Порядок розгляду кримінальної справи у суді касаційної інстанції.
- •112. Результати розгляду кримінальних справ у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
- •113. Набрання вироком законної сили. Обов’язковість вироку суду.
- •114. Порядок звернення вироку до виконання.
- •115. Процесуальні питання, які вирішуються судом в стадії виконання вироку.
- •116. Особи, які мають право на касаційне оскарження.
- •117. Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку.
- •118. Перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами.
- •119. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •120. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України.
- •121. Підстави та порядок надання правової допомоги у кримінальних справах.
- •122. Перейняття кримінального переслідування: поняття, підстави, умови та порядок здійснення.
- •123. Особливості провадження у справах неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.
- •124. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •125. Особливості провадження в справах приватного і приватно-публічного обвинувачення.
- •126. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
126. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення злочинів, які перелічені у ч.2 ст.10 (у тому числі за готування або замах на щодо їх вчинення, та співучасть у них), з 14-річного віку. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (93-98), посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст.190-1), умисне заподіяння тілесних ушкоджень що спричинили розлад здоров‘я (101-104, 106 ч.1, 189-4), зґвалтування (117), крадіжку (81, 86-1, 140, 223, 229-2), грабіж (82, 86-1, 141, 223, 229-2), розбій (86, 86-1, 142, 223 ч.2, 229-2 ч.3), злісне або особливо хуліганство (206 ч.2,3), інші злочини. Особи в віці від 14 до 16 років не підлягають кримінальній відповідальності за необережні злочини, крім вбивства з необережності.
Особи, які вчинили діяння, передбачені кримінальним законом, у віці до 14 років, а також особи, що вчинили у віці від 14 до 16 років суспільно небезпечні діяння, не вказані в ч.2 ст.10, не підлягають кримінальній відповідальності. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність повинен обчислюватися з моменту вчинення злочину. Вік встановлюється відповідно до документів про народження, паспорту, а відсутності таких аз наявності висновку медичної експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку не в день народження, а починаючи з наступної доби. У випадках, коли вік обвинуваченого встановлює судово-медична експертиза, днем його народження слід вважати останній день визначеного року, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити з пропонованого експертизою мінімального віку цієї особи. При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільно небезпечності вчиненого злочину, але й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом‘якшують і обтяжують відповідальність, а також причини, з якими пов‘язаний злочин. Зокрема, слід мати на увазі, що, відповідно до п.6 ст.40, вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, яка пом‘якшує відповідальність. Не повинні застосовуватися міри кримінального покарання до неповнолітніх за окремі незначні правопорушення, якщо самі потерпілі не зверталися з проханням про притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності. До особи, яка вчинила злочин у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, суд може, у відповідності до ч.3 ст.10, застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є кримінальним покаранням. До не повнолітнього, який вчинив злочин, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.11. Такі самі заходи суд може застосувати до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
Щодо суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою, яка досягла 11 років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, то за фактом такого діяння порушується, у відповідності до ч.5 ст.6 КПК, кримінальна справа. Слідчий, встановивши, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого законом перебачена кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом із постановою надсилається прокурору. Прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови, після чого направляє справу до суду для застосування заходів виховного характеру (п.1 ст.232-1 КПК). Розгляд справи провадиться суддею одноособово з обов‘язковою участю прокурора і захисника. Під час провадження попереднього слідства та розгляду судом справи про застосування примусових заходів виховного характеру, крім обставин, зазначених у ст.64 КПК, підлягають з‘ясуванню: 1) вік неповнолітнього – з цією метою до справи має бути долучена копія свідоцтва чи актового запису про народження; 2) стан здоров‘я та рівень загального розвитку неповнолітнього (за наявності даних про його розумову відсталість, не пов‘язану з душевним захворюванням, слід з‘ясувати, чи здатний повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою може керувати ними, для чого в разі необхідності призначається експертиза за участю спеціалістів у галузі дитячої та підліткової психології, або ж зазначені питання виносяться на вирішення експертів-психіатрів); 3) умови життя, виховання і поведінка неповнолітнього; 4) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, можливий вплив дорослих, які втягнули його в злочинну діяльність; 5) ставлення до неповнолітнього до вчиненого, навчання чи праці, дані про його сім‘ю. За результатами розгляду справи суддею виноситься постанова, а судом ухвала