69. Освідування: поняття, мета, види, підстави та порядок проведення.

Ст. 193 При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо необхідно провести судово-медичне освідування , то його за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Про результати освідування, проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному освідуванні складають акт, а коли освідування проводить лікар, він видає довідку. В протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, документи.

70. Відтворення обстановки і обставин події, його мета і порядок проведення.

Ст.194 З метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Ці дії не повинні принижувати гідності осіб, що беруть у них участь, і бути небезпечними для їх здоров'я. При необхідності слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення, а також проводить фотографування. Про проведення всіх зазначених дій складається протокол, який підписують особи, що брали в них участь, поняті та слідчий. В протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, документи.

71. Підстави та порядок призначення експертизи слідчим.

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеці­альних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять ін­формацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»1).

Призначення та проведення судової експертизи — це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену законом форму одержання нових знань, що мають значення для кримінальної справи, за допо­могою проведення досліджень особами, які володіють спеціальними знаннями в галузі науки, техніці, мистецтві, ремеслі. Неприпустимо підміняти експертизу консультацією спеціаліста, на­віть у тому випадку, якщо призначення експертизи не є обов' язковим. Судова експертиза має відмінні ознаки: 1) експертиза призначається, коли для вирішення певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання; 2) проводиться експертом — особою, досвідченою в певній спеціальній галузі (галузях) знань; 3) таке дослідження має само­стійний характер; 4) законом встановлена особлива процесуальна форма призначення та проведення експертного дослідження. Призначення та проведення експертизи можна представити у ви­гляді алгоритму: 1) призначення експертизи; 2) проведення експертних досліджень; 3) дача висновку експертом з питань, що поставлені перед ним особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом; 4) пред' явлення обвинуваченому (підозрюваному), підсудному матеріалів експертизи.

Призначення та проведення експертизи в кримінальному процесі регулюється гл. 18 КПК. Залежно від наявності підстав слідчий, як правило, на свій розсуд, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які має відпо­вісти тільки спеціаліст з певної галузі знань, визначає, чи потрібно в кримінальній справі проводити експертизу і яку саме. Однак у певних випадках, прямо передбачених законом (ст. 76 КПК), призначення судової експертизи є обов' язковим: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачено­го при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирі­шення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Обов'язково також призначається експертиза у таких випадках: для встановлення виду, назви і властивостей наркотичного засобу, психо­тропної речовини, аналога такого засобу, речовини або прекурсора, їх походження, способу виготовлення чи переробки; для вирішення пи­тання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з'ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням (для з' ясування лише придатності предме­та до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеці­аліста). Роз'яснення з цього приводу надані Пленумом Верховного Суду України[3]. Юридичною підставою для проведення експертизи є вмотивована постанова особи, у провадженні якої перебуває кримінальна справа. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 2 ст. 75 КПК). Вони повинні бути сформульовані чітко, ясно і однозначно. Постанова про призначення експертизи пред'являється для озна­йомлення обвинуваченому (підозрюваному). Одночасно йому роз' яснюються права при призначенні і проведенні експертизи, які передбачені ст. 197 КПК, про що складається протокол з додержанням вимог ст. 85 КПК (ч. 2 ст. 197 КПК). Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим (ч. 3 ст. 197 КПК). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові екс­перти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково- дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово- психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; екс­пертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюєть­ся судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналіс­тичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються ви­ключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань. Слідчий вправі бути присутнім при проведенні експертизи. При цьому він може одержати роз'яснення експерта з приводу дій, які той провадить. Факт присутності слідчого при провадженні судової екс­пертизи зазначається у висновку експерта. Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок. Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати його з метою одержати роз'яснення або доповнення даного ним висновку (ст. 201 КПК). Матеріали експертизи після її завершення пред'являються обвинуваченому (підозрюваному). Момент пред'явлення висновку ви­значає слідчий. Про пред'явлення обвинуваченому (підозрюваному) матеріалів експертизи слідчий складає протокол, у якому зазначає його пояснення, зауваження, заперечення та клопотання (ст. 202 КПК).