7. Джерела кримінально-процесуального права України.

Джерела кпп - кримінально – процесуальні норми, що регулюють порядок провадження в кримінальних справах, розміщуються в нпа та мають законну силу.

Джерела кпп :

• КУ – встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи (ст..8, 22, Розділ «Прокуратура» ті ін.);

• КПК України – систематизоване зведення кримінально – процесуальних норм, які докладно регламентують весь порядок провадження в кримінальних справах;

• Закони України («Про судоустрій», «Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно – розшукову діяльність», «Про адвокатуру», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про попереднє ув’язнення…» тощо.

• Міжнародні угоди та договори з питань правової допомоги у кримінальних справах, учасником яких є Україна та які ратифіковані ВРУ. Серед них :Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права людини, Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини та інші;

• Рішення КСУ, якими визнаються неконституційними повністю або частково чи в певній частині закони та інші правові акти, які мають рекомендаційний характер;

• Рішення Європейського суду з прав людини щодо питань, пов’язаних з тлумаченням відповідності законодавства, на підставі якого національним судом вирішена кримінальна справа, вимогам міжнародних актів з прав людини;

• Підзаконні акти( постанови КМУ, прокурора, роз’яснення Пленуму ВСУ,накази ГПУ, Міністра Внутрішніх Справ України).

8. Чинність кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо осіб.

Чинність кримінально – процесуального закону у часі.

Чинність кримінально – процесуального закону у часі може бути прямою та зворотною.

Пряма дія закону полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя, суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження у справі.

Зворотну силу кримінально – процесуальний закон має тоді, коли він покращує становище учасників процесу, тобто поширюється на ті кримінально – процесуальні відносини, що виникли до його прийняття.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не пізніше дня його опублікування.

Офіційні джерела опублікування нового закону:

• журнал «Вісник ВРУ»;

• газета «Голос України;

• газета «Урядовий кур’єр».

Чинність кримінально – процесуального закону у просторі.

Чинність кримінально – процесуального закону у просторі може бути територіальною та екстериторіальною.

Територіальна чинність кримінально – процесуального закону окреслена територією України та визначається державним суверенітетом. Провадження у кримінальних справах на території України здійснюється за правилами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Екстериторіальна дія закону регулюється міжнародними договорами та передбачає поширення законодавства певної держави за межі її території. Так, провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або розпізнавальним знаком України, здійснюється згідно з кримінально – процесуальним законодавством України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.

При виконанні на території України доручень судів і слідчих органів іноземних держав, з якими укладено договори про надання правової допомоги, застосовується кримінально – процесуальне законодавство України. Однак на прохання установи, від якої надійшло доручення, може застосовуватися процесуальне законодавство відповідної іноземної держави, якщо воно не суперечить законодавству України( це питання вирішують ВСУ та ГПУ).

Чинність кримінально – процесуального закону щодо осіб.

Чинність кримінально – процесуального закону щодо осіб характеризується загальним правилом:закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії та є суб’єктами відносин, котрі він регулює.

Норми КПК застосовуються у справах про злочини:

• громадян України;

• осіб без громадянства;

• іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканості.

Коло осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканості, визначено Віденською Конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні.

Дипломатична недоторканість означає недоторканість особи, архівів, документів, офіційного листування, дипломатичної пошти, службового та жилого приміщення, імунітет від кримінальної юрисдикції України і дачу показань свідків без згоди особи, яка користується правом дипломатичної недоторканості. Про таку згоду робиться запит через МЗС України.