4.Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.

Кримінально – процесуальні функції – це виражені у законі основні напрями кримінально – процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.

Основні функції у кримінальному процесі:

• обвинувачення – процесуальна діяльність уповноважених законом суб’єктів, спрямована на викриття особи,яка скоїла злочин.

Суб'єкти: прокурор, потерпілий,(цивільний позивач).

• захист – сукупність дій, спрямована на спростування обвинувачення, виявлення даних, які вказують не невинуватість обвинуваченого або на пом’якшуючі покарання обставини.

Суб'єкти:обвинувачений, захисник, законний представник,(цивільний відповідач).

• правосуддя – діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку кримінальних справ.

Суб'єкти:суд.

Неосновні функції у кримінальному процесі:

• розслідування.

Суб'єкти:органи дізнання, слідчий, прокурор).

• нагляд.

Суб'єкти:прокурор.

• судовий контроль.

Суб'єкти:суд.

5.Стадії кримінального процесу .

Стадії кримінального процесу – відносно відокремлені етапи провадження по кримінальній справі, які характеризуються своїми завданнями, колом учасників, процесуальними засобами та підсумковими рішеннями.

Стадії кримінального процесу:

• вирішення питання про порушення кримінальної справи;

• досудове розслідування(форми – дізнання,досудове слідство, протокольна форма);

• попередній розгляд справи суддею;

• судовий розгляд(частини – підготовча, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного, проголошення вироку);

• апеляційне провадження;

• виконання вироку;

• касаційне провадження;

• перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;

• перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Кримінальний процес не завжди проходить всі названі стадії. Він може завершитися на будь-якій: у стадії порушення кримінальної справи – прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, в інших стадіях – прийняттям рішення про закриття кримінальної справи.

Окрім того, у деяких кримінальних справах немає певних стадій(справи приватного обвинувачення ч.1 ст. 27 КПК, справи про злочини, передбачені у ст.. 425 КПК (справи із протокольною формою досудової підготовки матеріалів).

6. Історичні форми кримінального процесу .

Історична форма кримінального процесу – це спосіб організації кримінального судочинства, що існував (існує) в різні періоди історії в різних державах, і визначає порядок здійснення кримінального судочинства, його завдання, повноваження учасників, систему доказів.

Виділяють такі історичні форми кримінального процесу :

1.Обвинувальний процес (ранній феодалізм):

• кримінальний процес ініціює потерпілий, який повинен зібрати докази обвинувачення з метою домогтися відшкодування шкоди;

• судовий розгляд відбувається гласно (відкрито) і полягає у вирішенні судом спору сторін;

• судове рішення залежить від результату змагання сторін.

2. Інквізиційний процес (слідчо – розшуковий, період з 13 до кінця 18 ст..):

• кримінальне судочинство втратило риси приватного обвинувачення, обов’язок встановлення винного у скоєнні злочину бере на себе держава;

• функції розслідування злочину і розгляду справи зосереджені в одному державному органі;

• учасники процесу є не суб’єктами, а скоріше об’єктами провадження, тому сторони процесу як такі відсутні;

• діє теорія формальних доказів (вирішальне значення має визнання підсудним своєї вини, що досягалося будь – якими способами);

• слідство і судовий розгляд відбувається негласно.

3.Змагальний процес (друга половина 19 ст., сучасні ВБ,США):

• кримінальне судочинство здійснюється за державним обвинуваченням, однак має елементи приватно позовного характеру;

• функції обвинувачення, захисту та розгляду справи розділені;

• дії нова концепція доказів, які оцінюються не формально, а за внутрішнім переконанням;

• судовий розгляд відбувається гласно, усно, в режимі змагальності сторін;

• вводиться суд присяжних засідателів;

• дії презумпція невинуватості.

4.Змішаний процес (друга половина 19 ст., сучасні Німеччина, Франція, РФ, Україна):

• кримінальне судочинство поєднує риси розшукового (досудове провадження) і змагального процесу (судовий розгляд);

• суд є не лише арбітром між сторонами, а з власної ініціативи може витребувати та дослідити докази, крім тих, що представлені сторонами;

• учасники досудового провадження можуть оскаржити до суду дії та рішення органів розслідування.