- •Поняття і завдання кримінального процесу.
- •2. Процесуальна форма: поняття і значення.
- •3.Процесуальні гарантії: поняття, види, значення.
- •4.Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.
- •5.Стадії кримінального процесу .
- •6. Історичні форми кримінального процесу .
- •7. Джерела кримінально-процесуального права України.
- •8. Чинність кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо осіб.
- •9. Принципи законності і публічності в кримінальному процесі.
- •10. Принцип презумпції невинуватості.
- •11.Принцип незалежності і недоторканності суддів і підкорення їх тільки закону. Гарантії незалежності.
- •12. Принцип гласності судового розгляду .
- •13.Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.
- •14.Принцип з'ясування істини в кримінальній справі.
- •15. Принцип вільної оцінки доказів.
- •16. Принцип безпосередності і усності судового розгляду.
- •17.Принцип змагальності сторін у кримінальному процесі.
- •18. Принцип державної мови судочинства.
- •19. Принцип недоторканності житла, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.(ст..14-1 кпк)
- •20. Принцип забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
- •21. Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.
- •1. За юридичною силою джерела, в якому закріплений принцип:
- •2.За поширеністю принципу на галузь права:
- •22. Прокурор, його функції та повноваження в кримінальному процесі.
- •23. Слідчий, його права та обов'язки. Начальник слідчого відділу.
- •24. Органи дізнання. Особа, що провадить дізнання. Їх повноваження.
- •25. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення.
- •26. Підозрюваний: поняття, права та обов'язки.
- •27.Обвинувачений: поняття, права та обов’язки.Ст.43 кпк
- •28. Потерпілий: поняття, права та обов'язки.
- •29.Захисник. Його права та обов'язки.
- •30. Цивільний позивач і цивільний відповідач: поняття, права та обов'язки.
- •31. Поняття доказів та їх джерел.
- •32.Належність і допустимість доказів.
- •33. Предмет доказування в кримінальній справі. Особливості предмету доказування у кримінальних справах щодо неповнолітніх.
- •34. Процес доказування в кримінальній справі, його елементи. Обов'язок доказування.
- •35. Класифікація доказів та їх джерел.
- •1) За відношенням доказів до обставини, яка підлягає доказуванню:
- •2) Щодо обвинувачення, яке становить предмет розслідування і розгляду в певній справі докази поділяються на:
- •3) За особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:
- •4) За способом формування поділяються на:
- •36.Свідки та їх показання в кримінальному процесі.
- •37.Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка.
- •38.Показання підозрюваного, їх предмет, значення та оцінка.
- •39.Показання обвинуваченого, їх предмет, значення та оцінка.
- •40.Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка.
- •41.Речові докази: поняття, види, значення та оцінка.
- •42.Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів.
- •43.Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •44.Поняття та види запобіжних заходів.
- •45.Взяття під варту як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування.
- •46.Строки тримання обвинуваченого під вартою і порядок їх продовження.
- •47.Підстави та порядок обрання запобіжного заходу у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників чи адміністрації дитячої установи.
- •48.Підписка про невиїзд як запобіжний захід. Підстави та порядок її обрання, зміни і скасування.
- •49.Відсторонення обвинуваченого від посади як зaxід процесуального примусу.
- •50.Органи та особи, які мають право порушити кримінальну справу.
- •51.Приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Строки і способи перевірки заяв і повідомлень про злочини. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи.
- •52.Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •53.Форми досудового розслідування. Види дізнання.
- •54.Підслідність кримінальних справ: поняття, види, характеристика.
- •55.Окреме доручення слідчого. Доручення слідчого органу дізнання.
- •56.Розслідування справи кількома слідчими. Міжнародна слідча група.
- •57.Строки дізнання та досудового слідства. Порядок продовження строків досудового слідства.
- •58.Підстави та порядок об'єднання і виділення кримінальних справ.
- •59.Процесуальний порядок застосування звукозапису, фотографування і відеозйомки при проведенні слідчих дій.
- •60.Участь спеціаліста в провадженні слідчих і судових дій.
- •61.Порядок виклику і допиту свідків і потерпілих слідчим.
- •62.Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків і потерпілих.
- •63.Очна ставка: поняття, мета, процесуальний порядок проведення.
- •64.Обшук. Його мета, види, підстави та порядок проведення. 65.Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •65. Виїмка. Її мета, види, підстави та порядок проведення.
- •66.Зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія.
- •67. Пред'явлення для впізнання осіб і предметів.
- •68. Огляд. Його види, мета, порядок проведення.
- •69. Освідування: поняття, мета, види, підстави та порядок проведення.
- •70. Відтворення обстановки і обставин події, його мета і порядок проведення.
- •72. Права підозрюваного і обвинуваченого при призначенні експертизи. Порядок ознайомлення їх з висновком експерта.
- •73. Первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна експертизи.
- •74. Порядок одержання зразків для експертного дослідження та їх зберігання.
- •75. Процесуальні особливості призначення судово-психіатричної експертизи.
- •76. Ексгумація трупа: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •77. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого.
- •78. Підстави та порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •79. Порядок пред’явлення обвинувачення. Особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім, глухим, сліпим та німим.
- •80. Порядок виклику і допиту обвинуваченого слідчим.
- •81. Підстави та порядок зупинення і відновлення досудового слідства.
- •82. Підстави та порядок оголошення розшуку обвинуваченого.
- •83. Форми закінчення дізнання і досудового слідства.
- •84. Підстави та порядок закриття кримінальної справи слідчим. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •85. Порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •86. Зміст обвинувального висновку. Додатки до обвинувального висновку.
- •87. Дії та рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •88. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора(ст..23-1 кпк України). Його зміст, значення, строки виконання.
- •89. Поняття і значення підсудності кримінальних справ.
- •90. Питання, які розглядаються суддею у стадії попереднього розгляду справи.
- •91. Законність і незмінність складу суду.
- •92. Наслідки неявки до суду учасників судового розгляду, перекладача, спеціаліста, свідків, експерта.
- •93. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді.
- •94. Розпорядок судового засідання. Заходи, які вживаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •95. Протокол судового засідання, його зміст і значення. Зауваження на протокол і порядок їх розгляду. Фіксування судового процесу технічними засобами.
- •96. Підготовча частина судового засідання, її значення і зміст.
- •97. Судове слідство, його значення і зміст. Перехід до судових дебатів після допиту підсудного.
- •98. Судові дебати, їх зміст і значення.
- •99. Підстави та порядок призначення експертизи в суді. Допит експерта.
- •100. Порядок виклику і допиту судом свідків, потерпілих, підсудного. Оголошення їх показань.
- •101. Законність і обґрунтованість вироку. Зміст вироку .
- •102. Порядок постановлення і проголошення вироку .
- •103. Окрема ухвала суду і окрема постанова судді, їх значення, види і зміст.
- •104. Суть і завдання апеляційного провадження у кримінальному процесі України.
- •105. Особи, які мають право подати апеляцію на вирок, ухвалу (постанову) суду.
- •106. Порядок і строки апеляційного оскарження.
- •107. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному провадженні.
- •108. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в касаційному провадженні.
- •109. Ухвала, постанова, вирок суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •110. Порядок розгляду кримінальної справи у суді апеляційної інстанції.
- •111. Порядок розгляду кримінальної справи у суді касаційної інстанції.
- •112. Результати розгляду кримінальних справ у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
- •113. Набрання вироком законної сили. Обов’язковість вироку суду.
- •114. Порядок звернення вироку до виконання.
- •115. Процесуальні питання, які вирішуються судом в стадії виконання вироку.
- •116. Особи, які мають право на касаційне оскарження.
- •117. Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку.
- •118. Перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами.
- •119. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •120. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України.
- •121. Підстави та порядок надання правової допомоги у кримінальних справах.
- •122. Перейняття кримінального переслідування: поняття, підстави, умови та порядок здійснення.
- •123. Особливості провадження у справах неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.
- •124. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •125. Особливості провадження в справах приватного і приватно-публічного обвинувачення.
- •126. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
67. Пред'явлення для впізнання осіб і предметів.
Пред' явлення для впізнання — слідча дія, яка полягає в пред' явленні свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому в передбаченому законом порядку певного об'єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об' єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам'яті і про який давали показання (статті 174-176 КПК).
Залежно від об'єкта розрізняють пред'явлення для впізнання живих осіб (ст. 174 КПК), предметів (ст. 175 КПК), а також трупа.
Пред'явлення для впізнання проводиться без винесення про це спеціальної постанови. У процесі провадження цієї слідчої дії особа, 304 якій пред'являється об'єкт для впізнання, називається впізнаючий. Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачений. Обов'язковою умовою пред'явлення для впізнання осіб є попередній допит впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо. Допит проводиться за загальними правилами провадження допиту відповідної особи (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого). Перед пред'явленням для впізнання особа, що провадить цю слідчу дію, зобов'язана вжити заходів, які виключають зустріч впізнаючого з особою, що підлягає впізнанню, і будь-які способи впливу на впізнаючого. Приступаючи до провадження слідчої дії, особа, що провадить дізнання, слідчий повинні роз' яснити права і обов' язки особам, що беруть у ній участь. Закон вимагає присутності при провадженні цієї слідчої дії не менше двох понятих. Особа, що підлягає впізнанню, пред' являється впізнаючому разом з іншими особами, яких не може бути менше трьох. Понятий не може бути одночасно і особою, що пред'являється для впізнання. Особи, серед яких пред' являється той, що підлягає впізнанню, повинні бути однієї статі і по можливості схожі з ним за зовнішністю (зріст, вага, статура, форма і колір обліччя, довжина і колір волосся, колір очей) і одягом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Виконуючи вимоги ч. 3 ст. 174 КПК, необхідно у відсутності впізнаючого запропонувати особі, що пред'являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються для впізнання. Після цього запрошується впізнаючий і йому після роз'яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред'являються для впізнання, і вказати особу, яку він впізнає. Якщо саму особу пред'явити для впізнання неможливо, закон допускає впізнання її за фотографією.
68. Огляд. Його види, мета, порядок проведення.
Огляд — це слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті та процесуальному фіксуванні матеріальних об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з' ясування обставин події, а також інших обставин, які мають значення для справи.
Завданнями огляду є: 1) виявлення слідів злочину; 2) виявлення інших об' єктів, що можуть бути залучені до справи як речові докази; 3) з'ясування обстановки злочину; 4) виявлення інших обставин, які мають значення для справи. Фактичними підставами проведення огляду є дані про те, що в ході безпосереднього сприйняття об' єкта можна одержати інформацію, яка має значення для розкриття злочину. 310
При наявності достатніх даних, що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий приймає рішення про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Вимога закону обов'язково отримати вмотивовану постанову судді існує тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 4 ст. 190 КПК). Залежно від об'єкта розрізняють такі види огляду: а) огляд місця події; б) огляд місцевості; в) огляд житла чи іншого володіння; г) огляд предметів (у тому числі слідів); ґ) огляд документів; д) огляд тварин; е) зовнішній огляд трупа; є) огляд кореспонденції. Кожний з видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають порядок його проведення. Але разом з тим існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для всіх видів оглядів. Огляд місця події, як правило, належить до числа первинних, невідкладних слідчих дій, зволікання з провадженням якого може спричинити зміну обстановки, зникнення слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами. Цим і обумовлений той факт, що місце події у невідкладних випадках може бути оглянуто до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). У цьому випадку кримінальна справа, при наявності для того підстав, повинна бути порушена негайно після проведення огляду. При огляді місцевості досліджується конкретна територія або водний простір з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з' ясування обставин події, а також інших обставин, які мають значення для справи. Він також проводиться для виявлення особи, яка вчинила злочин і втекла з місця його вчинення. Згідно із ч. 4 ст. 190 КПК огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Суддя приймає рішення про проведення огляду в житлі або іншому володінні особи з додержанням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК. Огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді: 1) у невідкладних випадках пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; 2) за письмовою згодою володільця; 3) при проведенні у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, якщо такий огляд здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події (частини 5, 6 ст. 190 КПК). У вказаних випадках слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді. Як уже зазначалося, Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 2008 року № 2 дав тлумачення поняттю «житло та інше володіння особи»[1]. Огляд трупа є самостійним видом слідчого огляду, якщо проводиться не на місці події, а в лікарні, морзі тощо (ст. 192 КПК). Якщо огляд трупа здійснюється на місці події, то він є складовою частиною огляду місця події. Якщо виникає необхідність повторно оглянути труп після його поховання, пред'явити труп для впізнання, піддати його повторній або додатковій судово-медичній експертизі, проводиться ексгумація, тобто виймання трупа з місця поховання (ч. 2 ст. 192 КПК). Про проведення ексгумації слідчий виносить постанову, яка повинна бути затверджена прокурором. Огляд кореспонденції проводиться лише після накладення арешту на кореспонденцію у встановленому законом порядку (ст. 187 КПК). Огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, вдень. Проте у невідкладних випадках, особливо коли йдеться про огляд місця події, він може бути проведений і в нічний час. Залучення понятих при провадженні огляду здійснюється з урахуванням вимог ст. 127 КПК. Виняток становить огляд кореспонденції, при проведенні якого поняті запрошуються з числа службовців установи зв'язку. У необхідних випадках для проведення огляду слідчий може запросити спеціаліста (ст. 1281 КПК), який може надати допомогу у вигляді консультацій з питань, що вимагають спеціальних пізнань; допомогти у виявленні, закріпленні і вилученні слідів, що мають доказове значення, встановленні механізму їх утворення. Якщо це необхідно, при оглядах слідчий особисто або за допомогою спеціаліста має право робити вимірювання, складати плани, креслення, застосовувати фотографування, проводити кіно-і відеозйомку місцевості і предметів, що знаходяться на ній, а також робити зліпки знайдених слідів ніг, рук та ін., що має бути відображене у протоколі. Плани, креслення, схеми, фотографії і кінострічки є додатками до протоколу, але протокол не замінюють. Він обов'язково складається особою, яка проводить огляд, повинен фіксувати хід і результати цієї слідчої дії і відповідати вимогам статей 85, 195 КПК.