32.Належність і допустимість доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Допустимість доказів – це їх властивість, що характеризує законність джерела, умов і способів їх отримання .

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умови допустимості доказів:

- отримання фактичних даних з належного джерела;

- отримання фактичних даних належним субєктом;

- одержання фактичних даних у належному процессуальному порядку;

- належне оформлення джерела доказів.

33. Предмет доказування в кримінальній справі. Особливості предмету доказування у кримінальних справах щодо неповнолітніх.

Предмет доказування – сукупність передбачених кримінально процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожній справі та які мають правове значення для її правильного вирішення.

При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Крім цього, в межах предмета доказування повинна встановлюватися наявність або відсутність :

- обставин, що виключають злочинність і караність діяння;

- обставин, що можуть потягнути звільнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі, проте вони конкретизуються законом щодо справ про злочини неповнолітніх.

Ст.433 КПК:

Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх.

При провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у статті 64 КПК, необхідно також з'ясувати:

1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;

3) характеристику особи неповнолітнього;

4) умови життя та виховання неповнолітнього;

5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії.

У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.