3. Відокремлювані слова і конструкції у професійному мовленні

Відокремлені додатки і уточнюючі прикладки

Додатки, на відміну від означень і обставин, відокремлюються рідко:

1. Це словосполучення з частками аж, навіть:

Боявся всього на світі, навіть і тіні своєї.

2. Словосполучення з прислівниками часом, завжди, часто, зокрема, особливо:

Від квітів, особливо пальм й аспарагусів,одразу повіяло життям.

3. Словосполучення з прийменниками замість, крім (окрім, опріч), за винятком:

У мене нічого нема, окрім тебе.

4. Прикладки, що приєднані до пояснювальних іменників чи особових займенників уточнювальними словами зокрема, в тому числі, наприклад, особливо, як-от, так званий, навіть, на ім’я, родом, або (прямий тобто):

Гомеопатія, тобто спосіб лікування, - це такий метод, в основі якого лежить застосування мінімальних доз тих ліків, що у здорової людини явища, подібні до симптомів цього захворювання.

При вживанні слів як-от, а саме кома ставиться перед ними, а після них – двокрапка.

На нараду зібралися вчені, а саме: Литвиненко, Захаренко, Симонов.

5. Якщо прикладка має уточнююче значення і перед нею можна поставити а саме:

Ці письменники – Павло Глазовий, Олесь Чорногуз, Євген Дудар – автори видань сатири й гумору.

6. У кінці речення навіть непоширена прикладка виділяється за допомогою тире:

Над кресленням схилився Іванчук-інженер

Відокремлені означення

Означення бувають узгоджені і неузгоджені.

Узгоджені – це такі означення, які вживаються у тому ж роді, числі та відмінку, що й означуване слово (малиновий сік, соняшникова олія).

Неузгоджені – це такі означення, які не узгоджуються з означуваним словом у роді, числі та відмінку (сік з малини, олія з соняшника).

Означення відокремлюються комами у таких випадках:

1. Коли означення стоїть після пояснюваного слова та виражені прийменниковими і дієприкметниковими зворотами:

Обличчя, освітлене щирою посмішкою, завжди чутливе.

2. Коли означення, виражені зворотами, стоять перед означуваним словом і мають обставинний відтінок у значенні (можна додати слова бувши, будучи):

Охоплений полум’ям, ліс стогнав болем усього живого…

(але: Посаджена тобою яблунька уже зацвіла першим цвітом.)

3. Відокремлюються означення, вжиті після означуваного слова, перед яким уже є означення:

Материна відданість, незабутня і дорога, завжди супроводжувала мене в житті.

4. Незалежно від позиції відокремлюються означення, коли вони пояснюють особовий займенник:

Він, щирий і щедрий, завжди може розраховувати на взаємність.

Струнка та чарівна, вона стояла перед своїм нареченим.

ПРИМІТКА. Якщо означення пояснюють вказівні (той, цей, такий, стільки), означальні (весь, всякий, жодний, інший, самий, сам) та присвійні (мій, твій, свій, наш, ваш, їхній) займенники, то вони не відокремлюються:

Глянь, кволі листочки…

Усе затінене росте повільніше.

5. Незалежно від значення та позиції, якщо означення не стоїть поруч з пояснюючим словом, воно відокремлюється:

То, спіймана в дебелі лабети, билась і звивалась морська риба.

6. Неузгоджені означення відокремлюються лише при особливому наван-таженні та відповідній паузі.

7. Кома не ставиться між двома означеннями (вираженими дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й):

Оксані не давали спокою його слова, вимовлені ще тоді й повторені трохи згодом

Відокремлені прикладки

Прикладка – це різновид означення, виражений іменником, який дає предметові іншу назву.

Прикладки можуть бути відокремленими і виділятися комами або тире.

Комами відокремлюються:

1. Прикладки, що стоять перед означуваним іменником (зі сполучником як або без нього) і мають причиновий відтінок у значенні (якщо такого відтінку немає, то прикладка не відокремлюється).

Як представник хірургічного відділення, Остапенко узяв слово.

2. Поширені прикладки, що стоять після означуваного слова, виділяються комами або тире:

Уже зацвіли сади буйним квітом – тим розмаєм весни.

У її руках були білі ромашки, оте чудове створіння природи.

3. Прикладки, що стосуються особового займенника, завжди відокремлюються:

Отакі вони, малинові сурми світанків.

Талановитий хірург, він знав собі ціну.

Відокремлені обставини

При відокремлених обставинах кома ставиться у таких випадках:

1. Коли вони виражені одиничним дієприслівником, який означає умову, час, причину, спосіб дії:

Стежка, звиваючись, біжить до Мар’янівки.

ПРИМІТКА. Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова-присудка і виражає обставину способу дії та за значенням близький до прислівника, він не виділяється комами:

Співають ідучи дівчата

Вони люблять читати лежачи..

2. Якщо обставина виражена дієприслівниковим зворотом:

Він заночував у Юрка, переспавши на пахучому сіні.

3.Коли обставина виражена дієприслівником чи дієприслівниковим зворо-том, які стоять після сполучників а, і, що не відносяться до цих зворотів:

Володимир Васильович подивився на редактора і, не відповівши на запитання, подався з кабінету.

ПРИМІТКА. Якщо сполучник виступає підсилювальною часткою відокремленої обставини, то обставина відокремлюється разом з часткою:

Він вийшов у коридор, пробуркотів щось собі під ніс, а оглянувшись, розреготався.

4. Відокремлюються обставини, у складі яких є прийменники згідно з, на відміну від, унаслідок, наперекір, всупереч:

На відміну від російської мови, в українській у слові одинадцять зберігається одне “н”.

5. Найчастіше відокремлюються допустові обставини з прийменниками наперекір, незважаючи на, всупереч, а решта – за бажанням автора:

Я опанував математику завдяки наполегливості.

Не відокремлюються обставини:

1. Виражені дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: бігти не чуючи ніг, сидіти склавши руки, тікати не пам’ятаючи себе, працювати не покладаючи рук, говорити не переводячи духу

2. Виражені дієприслівниковим зворотом, який за змістом тісно пов’язаний з дієсловом-присудком:

Бажаних гостей зустрічають міцно обіймаючи.

Ходив він трохи ніби присідаючи, як на сіні (О.Довженко).

3. Дієприслівниковий зворот, на початку якого вжита підсилювальна частка і (й):

Песиміст і співаючи власну пісню сумнівається, що пісня його.

Можна переказати зміст параграфа і не перечитуючи його вдруге.

Складні випадки узгодження і керування

Узгодження присудка з підметом.

Іноді в ОДС присудок не узгодження із підметом за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі складні моменти узгодження.

1. Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев’ятсот шістдесят один), потребує присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції:

неправильно	правильно
Фірма отримала нові часописи вкількості двадцяти одного примірника.	На адресу фірми надійшов двадцять один примірник нових часописів.

2. Присудок у реченні має стояти у множині, якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири:

Обидва пристрої вийшли з ладу.

Три автомобілі потребували ремонту.

Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на –но, -то, присудок має стояти в однині:

Було розглянуто три перших варіанти.

3. Якщо до підмета входять числівники п’ять і більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підме­та. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді ці­ліс­ної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині:

Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:

Шість аспірантів склали іспити достроково.

3. Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. в. множини:

Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани.

Частина дослідів довели правильність теорії професора.

5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший за­ймен­ник без ознаки числа, то узгоджуваний з ним присудок ставиться лише в однині:

Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати завдання.

Дехто із присутніх почав голосно вимагати перерви.

6.Якщо підмет, виражений займенником ви (т. зв. пошанна множина), по­зна­чає однину (у формі звертання, Кл. в.) то узгодження з присудком здій­сню­ється за ознакою числа:

Ви уклали річний контракт?

Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикмет­ни­ко­вою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так і у формі множини:

Ви призначені (призначений) на цю посаду.

С к л а д н і в и п а д к и к е р у в а н н я

Інформація, яка міститься в службовому документі, повинна бути вираже­на максимально точно і зрозуміло для адресата. Недостатньо чітке формулю­ван­ня, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого – викривлює зміст на­пи­саного.

1. Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток: у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами.

Порівн.: опанування – методами, але вдосконалення – методів.

2. Помилки з’являються і тоді, коли в стійкому словосполученні зміню­ють­ся окремі слова або вводяться нові слова. Від цього словосполучення руйнуєть­ся, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство, за робітничу гор­дість (замість взяло за живе), для відома і для діла, для розуму і для душі (за­мість до відома) та ін.

3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування – і робимо помил­ку. Наприклад:

властивий (кому?) і характерний (для кого?)

опанувати (що?) і оволодіти (чим?)

завідувач (чого?) і завідуючий (чим?)

сповнений (чого?) і наповнений (чим?)

оснований (на чому?) і заснований (ким?)

дорівнювати (чому?) і рівнятися (на що?)

торкатися (чого?) і доторкатися (для чого?)

4.Часом помилка є результатом нерозрізнення засобів української і росій­сь­кої мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від до­датків, неоднакових відмінкових форм:

Російське Українське

благодарить (кого?) дякувати (кому?)

причинять (что?) завдавати (чого?)

снабжать (чем?) постачати (що?)

нуждаться (в чём?) потребувати (чого?)

подражать (кому?) наслідувати (кого?)

Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування):

Російське Українське

подготовиться к підготуватися до

стремиться к прагнути до

предупреждать о (об) попереджувати про

думать о (об) думати про

забота о піклуватися про

работать по (совместительству) працювати за (сумісництвом)

обратиться по (адресу) звернутися за (адресою)

5.У діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених слово­спо­лучень дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий: витрати на…, відрахування на…, винагорода за…, покладається на та ін.

Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання прийменників у таких усталених словосполученнях.

Питання для самоперевірки

1. Що таке синтаксис?

2. Які ви знаєте синтаксичні норми у професійному мовленні?

3. Що таке речення? Які типи речень ви знаєте?

4. Який порядок слів переважає в ділових документах?

5. Яка роль відокремлених слів і конструкцій у професійному мовленні?

6. Що таке узгодження і керування?

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь,1991. – 254 с.

2. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 149 с.

3. Культура ділового мовлення: Практикум. – Чернівці: Рута, 1997. – 168 с.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.

5. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302с.

6. Коваль А.П. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 3-тє, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.