1. Багатозначні слова та контекст

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового.

У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення, називаються однозначними. Однак, у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і „1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник, серце”, і „2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)”, і „3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки”, і „4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони”. Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у цьому разі його призначення – видавати звуки і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинити неясність або й перекручення думки.

2. Пароніми та омоніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів:

Адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місцезнаходження установи.

Виборний – вживається, коли йдеться про виборну посаду. Виборчий – пов’язане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів (виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень). Виключно – лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків). Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення).

Дипломат – посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант – особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.

Дипломник – автор дипломної роботи, підготовленої у вищому на- вчальному закладі чи коледжі.

Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті (також виборча дільниця). Ділянка – частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка).

Особистий – який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя). Особовий – який стосується людини взагалі. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад військових загонів, навчальних закладів. У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: „личный”.

Покажчик – напис, стрілка, довідник. Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник.

Омонімами називають слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (гостра коса і дівоча коса) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями вже втрачені. Омоніми в мовленні, як і багатозначні слова, виступають звичайно в такому контексті, який не залишає сумнівів щодо їх значення. Тому наявність омонімів у мові здебільшого не викликає труднощів при спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що кількість омонімів з розвитком мови не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Чимало омонімів виникає у зв’язку із запозиченням слів: бал – „танцювальний вечір” і бал – „оцінка, цифрове позначення” (за походженням – різні слова французької мови).

Розрізняються повні омоніми – слова однієї частини мови, що збігаються в усіх своїх формах (ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми, серед яких виділяють:

– омоформи – слова, що збігаються тільки в кількох або одній якійсь формі (найчастіше це слова різних частин мови): рідна мати – мати можливість;

– омофони – різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але пишуться по-різному: сонце – сон це; роман – Роман;

– омографи – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному: зáмок – замóк, дорóга – дорогá.