![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення. План
- •1. Українська мова – державна мова в Україні
- •2. Основні функції української мови
- •3. Стилі сучасної української мови
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Розмовний стиль
- •Офіційно–діловий стиль
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •Поняття літературної мови
- •Норми літературної мови
- •3. Культура мовлення
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •Особливості писемної форми мови
- •2. Технічні правила оформлення рукописних текстів та машинописних текстів
- •Оформлення адреси, списку літератури
- •Оформлення бібліографії
- •Правила скорочування слів
- •2.3. Правила цитування
- •2.4. Орфографічні і технічні правила переносу
- •2.5. Рубрикація текстів
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Мова і професія
- •Жанри публічних виступів
- •Підготовка тексту до виступу
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Загальне поняття про мислення
- •2. Розумові процеси
- •3.Розуміння
- •Думка і висновок
- •Предмет і основні завдання риторики
- •Закони риторики
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Сутність і зміст етики ділового спілкування
- •2. Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні
- •3. Невербальні засоби спілкування
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Форми і функції спілкування
- •2. Рівні і стилі ділового спілкування
- •3. Особливості ділового спілкування
- •Зони спілкування
- •4. Стратегія і тактика спілкування
- •5. Основні види ділового спілкування
- •1. Загальні принципи ділового спілкування фахівця
- •2. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів
- •3. Культура телефонного діалогу
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Терміни та їх місце у діловому мовленні
- •2. Виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •1. Багатозначні слова та контекст
- •2. Пароніми та омоніми у професійному мовленні
- •3. Синонімічний вибір слова
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •Орфографічні норми української мови
- •Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •Вимова приголосних
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні
- •2. Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні
- •3. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •1. Синтаксичні норми української літературної мови
- •2. Порядок слів як стилістичний засіб
- •3. Відокремлювані слова і конструкції у професійному мовленні
- •Аудиторна робота
- •1. Загальні вимоги до складання і оформлення документів
- •2. Текст і його оформлення
- •3. Реквізити ділових документів
- •Література
- •1. Особливості використання числівників у професійному мовленні
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Особливості використання дієслівних форму професійному мовленні
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •1. Особливості використання прийменників упрофесійному мовленні
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •1. Складання документів щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Міністерство освіти і науки України Чернівецький індустріальний коледж наказ n 46-к
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Укладання довідково-інформаційних документів (службові листи, протоколи, витяги з протоколів, звіти, пояснювальна записка, доповідна записка, телеграма, телефонограма, факс)
- •Доповідна записка
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Укладання документів з господарсько-договірної діяльності (договір, трудова угода, контракт)
- •1. Предмет договору
- •2. Обов’язки сторін
- •3. Вимоги замовника до предмету договору
- •4. Вартість робіт і порядок розрахунків
- •5. Порядок здачi-приймання робiт
- •6. Термiн дiї цього договору
- •7. В1дповідальність сторін
- •8. Форс-мажор
- •9. Вирішення суперечок
- •10. Iншi умови
- •11. Юридичнi адреси, банкiвськi реквiзити:
- •Питання для самоперевірки
- •Аудиторна робота
- •Позааудиторна пошуково-аналітична робота
- •1. Укладання обліково-фінансових документів (доручення, розписка, накладна (вимога), виробничі акти)
- •1. Укладання організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила)
- •Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт
- •1. Загальні положення
- •2. Документи, які подаються для одержання дозволу
- •3. Порядок розгляду документів для надання дозволу
- •4. Перелік будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл
- •5. Відповідальність забудовника (замовника) та органу держархбудконтролю
- •1. Загальні положення
- •2. Мета та предмет діяльності підприємства
- •3. Порядок розподілу прибутків та збитків
- •4. Порядок утворення майна підприємства та його викори- стання
- •5. Компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів
- •6. Орган управління підприємства
- •7. Припинення діяльності підприємства
- •1. Загальні положення
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Аудиторна робота
- •Список літератури докурсу
2.3. Правила цитування
Дотримання специфічних правил вимагають цитати. Вони можуть бути у віршованій і в прозовій формі. Віршовані (обсягом у строфу або півстрофу) рекомендуємо виносити на новий рядок, записувати без лапок, розташування пропорційно на аркуші (це позбавляє неточностей у написанні кожного рядка строфи з великої чи малої літери, що при записуванні суцільним текстом (“у втяжку”) слід враховувати. Цитати ж із прозових творів (або окремі слова іншого автора) записуємо як пряму мову, тобто беремо її в лапки. Щоправда, великі за обсягом цитати теж можна виносити в наступний рядок, але записувати весь текст треба, змістиши його вправо відносно основного тексту. У цитатах слід зберігати всі особливості авторського написання, не можна змінювати жодного слова, на місці пропущених слів ставимо три крапки; коли якесь слово потребує пояснення, то вказуємо, що це пояснення наше (напр.:”І якби вони. – (минулі покоління. – Н.Б.) не зберегли мову – цей нетлінний національний скарб, нас би вже не було як українців”). Якщо в цитаті підкреслюється слово чи частину фрази, то після цитати в дужках указумо: (підкреслення наше. – Н.Б.); якщо слово виділяємо в друкованому тексті курсивом чи півжирним (або прописним) шрифтом, зазначаємо: (виділено нами. - Н.Б.). Цитату слід подавати у властивому їй колориті, у точному її значенні, без найменшої видозміни.
Цитування можна застосовувати у писемній і в усній формі мовлення. Вправність у цих випадках залежить від знання предмета мовлення, досвіду людства у цій галузі та від почуття міри в посиланнях на чужі здобутки.
2.4. Орфографічні і технічні правила переносу
Культура письма вимагає застосування й деяких графічних “домовленостей”, до яких належать правила переносу, знаки виділення, скорочення.
Основні правила переносу слів:
1) не можна в одному рядку залишати ініціали, а в наступний переносити прізвище;
2) не слід відривати при переносі назви посад, звань від прізвища;
3) не дозволяється розривати буквосполучення йо, ьо; сполучення букв дз, дж – якщо вони передають на письмі злиті звуки (африкати); односкладові префікси (воз - , під-, об-) і частку-префікс най-, ініціальні абревіатури (КДУ, УПА), комбіновані абревіатури (БклАЗ, КамАЗ);
4) не розриваються умовні графічні скорочення типу вид-во, т-во;
5) не розриваються числа, знак номера і число (4 га, № 453); граматичні закінчення, зв’язані з цифрами через дефіс (8-й, 10-им);
6) не переносяться в наступний рядок знак переносу, дефіс, апостроф, розділові знаки (крім тире).
2.5. Рубрикація текстів
Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відділення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерацій та ін. Особливо важливою і часто вкрай необхідною для чіткого і повного сприйняття інформації є рубрикація текстів наукового та офіційно-ділового стилів.
Найпростішим і найпоширенішим видом рубрикації будь-якого тексту є виділення у ньому абзаців, тобто частин тексту, що виражають одну відносно закінчену думку. Графічно початок нового абзацу (нової думки) позначається відступом праворуч (5 знаків машинопису) від початку рядка. Класичний абзац має три частини:
зачин (формулює тему абзацу – про що йтиметься);
фраза (містить основну інформацію абзацу);
коментар (підсумок усього абзацного змісту).
Правильне виділення і оформлення абзаців дозволяє читачеві чітко і легко сприймати текст. Натомість, про низьку культуру писемного мовлення укладача тексту свідчать непомірно великі блоки інформації, зведені в один абзац, невиділення графічно початку абзацу або оформлення кожного речення тексту окремим абзацом.
Виділення більших структурних за змістом частин текстів різних стилів часто досягається за допомогою надання тексту в цілому та окремим його частинам заголовків. Такий спосіб рубрикації особливо поширений у текстах художнього та публіцистичного стилів. Заголовки часто використовуються і при створенні текстів наукового та офіційно-ділового стилів.
Обираємо той чи інший варіант нумерації залежно від змісту, логічної структури тексту, його обсягу: у невеликому, простому тексті користуємося для рубрикації однотипними графічними знаками (літерами або цифрами), у більшому та складнішому за структурою будемо вдаватися до використання графічних знаків різних типів. Необхідно пам’ятати, що, нумеруючи систему нумерації складових частин тексту, треба враховувати традиції, що склалися, і нумерувати найбільші, значні за обсягом частини тексту (глави, розділи) – римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ), підрозділи в межах глав і розділів – арабськими (1,2,3), пункти в межах розділів, параграфи – малими літерами в алфавітному порядку (а, б, в).
При оформленні переліків всередині абзацу (речення) використовується також спеціальний знак – тире, що починає кожен пункт переліку, або спеціальні вставні слова по-перше, по-друге, по-третє і т.д.
Нумеруючи рубрики, необхідно дотримуватися таких правил:
рубрики можуть нумеруватися лише тоді, коли є хоча б два однорідні елементи переліку;
однорідні засоби нумерації (слова, цифри, букви) можна використовувати тільки до однотипних частин;
комбіновані способи нумерації вимагають точного дотримання правил нумерації.
Чіткість, зрозумілість і точність сприйняття тексту залежить і від дотримання пунктуаційних правил оформлення синтаксичних конструкцій з переліками.
Основні пунктуаційні правила перелічувальних конструкцій такі:
1. Після рубрик переліку, якщо вони не складні за будовою, ставимо кому, якщо ж ускладнені однорідними членами речення, вставними конструкціями, зворотами, ставимо крапку з комою.
2. У кінці рубрик переліку, коли вони досить поширені і кожна з них становить закінчене речення, ставиться крапка. Якщо окремі рубрики тексту, що починаються з абзаців (і нумеровані, і ненумеровані), закінчуються крапкою, то перше слово після двокрапки пишеться з великої літери.
3. Перед словами а саме, як-от, як та іншими, що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів, ставиться кома, а після них двокрапка. (Напр.: «При обстеженні місця злочину було виявлено ряд речових доказів, а саме: коробку з-під цигарок, ґудзик від чоловічої сорочки…»). Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення, ставиться тире (може стояти кома і тире).
4. Позначення (нумерація) рубрик переліку може бути буквеним (а), б), в), цифровим (1), 2), 3), словесним (по-перше, по-друге, по-третє). Після цих позначень може ставитися крапка, тоді речення починається з великої літери, а фразузакінчуємо крапкою. Але здебільшого буквені позначення подаються без крапки і після них перше слово переліку починається з малої літери, а цифрові позначки мають крапки після цифр без дужок. Словесна нумерація передбачає здебільшого завершення речення, крапку в його кінці, кому після вставного слова по-перше, по-друге і т.д.
Варіант 1. Інвентаризації підлягають:
а) склади, б) бібліотеки, в) кабінети…
Варіант 2. На кафедрі повинні бути такі документи:
протоколи засідань,
плани роботи (навчальні, наукові, виховні),
індивідуальні робочі плани викладачів…
Варіант 3. Ухвалили: 1 Класним керівникам провести батьківські збори, на яких проаналізувати результати ІІ чверті…
Голові методоб’єднання підготувати проект плану роботи…
Варіант 4. Вважати що з метою подолання виявлених недоліків необхідно провести реорганізацію клубів за інтересами, для чого: по-перше, провести опитування думки студентської молоді про цю форму роботи; по-друге, вивчити досвід Київського університету в справі організації дозвілля студентів.
Увага! Слід пам’ятати, що для системи буквеної рубрикації літери ґ, є, з, і, ї, й, о,ч, ь не використовуються.
Дотримання у писемному мовленні рекомендованих норм та правил допоможе адресатові краще й точніше сприйняти переданий зміст, сприятиме швидшому й ефективнішому розв’язанню ділових проблем.