7.6 Оплата

Платіж є, як правило, завершальною стадією взаєморозрахунків у відносинах з партнером.

Умови платежу (terms of payments) є одним з ключових компонен­тів зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу.

Цей розділ контракту містить узгоджені сторонами умови платежів, визначає спосіб і порядок розрахунків між ними, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. При визначенні умов платежу в контракті встановлюється:

• валюта платежу;

• термін платежу;

• спосіб платежу і форма розрахунків;

• застереження, направлені на зменшення чи усунення валютного ризику.

В практиці міжнародної торгівлі діє загальне правило, згідно з яким, якщо в тексті контракту з будь-якої причини не вказується конкретний момент здійснення оплати вартості товару, що поставля­ється, то таким моментом вважається якраз момент передачі в розпо­рядження покупця товару чи товаросупровідних документів. Якщо ж в тексті контракту не передбачена умова про місце оплати вартості товару, то таким буде вважатися місце знаходження комерцій­ної організації продавця або місце передачі товару чи товаросупровідних документів. При інших умовах поставки - через певне число днів після повідомлення продавцем покупця про відправку товару (залежно від торговельних звичаїв, що прийняті в міжнародній практиці).

Більш детально валютно-фінансові відносини контрагентів, пов’язані з оплатою, розглядаються в наступній темі.

7.7 Обов'язки сторін

Умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу, які містять перелік обов'язків сторін, є ключовими для даного виду контрактів. Основний обов’язок продавця - поставити товар покупцю в установлений термін і в установлене місце, забезпечивши при цьому відповідну якість товару, його упакування, маркування тощо. Основний обов’язок покупця - прийняти товар і сплатити його вартість за умовами контракту.

Конкретний перелік прав і обов'язків сторін зовнішньоторго­вельного контракту купівлі-продажу залежить від умов, на яких була укладена дана угода, тобто вибір базисних умов поставок одночасно визначає і зміст прав та обов'язків продавця і покупця.

Зміст умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу про здавання-приймання товару за кількістю і якістю залежить, в першу чергу, від базисної умови поставок і характеру самого товару. При цьому діє загальне правило (якщо інше не обумовлено в контракті): товар, що поставляється, повинен здаватись і прийматись за кількістю і якістю в той момент і в тому місці, коли і де відбувається перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі товару чи його пошкодження з продавця на покупця.

Здача товару - це передача товару продавцем у володіння покупця у відповідності з умовами контракту купівлі-продажу, в результаті якої до покупця переходить повний контроль над товаром (вручення товаро-розпорядчих документів розглядається як передача самого товару). Передача товару покупцю, яка іменується поставкою (delivery), відбува­ється за рахунок продавця. У витрати по здачі товару включаються вар­тість зважування, підрахунку, маркування, пакування, можливі митні та інші збори.

Приймання товару - це перевірка покупцем відповідності якості, кількості та комплектності товару його характеристиці і технічним умовам, що вказані в контракті.

Як правило, в контракт включаються умови про порядок здачі-приймання: вид, термін і місце фактичної здачі-приймання, способи перевірки і методи визначення кількості та якості фактично поставленого товару, вказується ким здійснюється здача-приймання.

Здача товару перевізнику звичайно вважається передачею товару покупцеві, якщо вона супроводжується видачею документів, які виклю­чають контроль продавця над товаром. В даному випадку діє самостійний контракт перевезення вантажу/товару. Обов’язки сторін полягають в тому, що продавець (відправник) пред’являє вантаж/товар перевізнику, перевізник здійснює його приймання, перевезення і наступну здачу покупцю (отримувачу), перевізник несе відповідальність за збе­реженість вантажу з моменту його приймання до перевезення і до видачі його покупцеві (отримувачу). Межі і міри відповідальності обумовлю­ються контрактом перевезення і регулюються базисними умовами поставок. Розрізняють декілька видів здачі-приймання:

• попереднє (primary acceptance);

• остаточне (final acceptance);

• за кількістю (quantity acceptance);

• за якістю (quality acceptance).

При попередньому прийманні товар оглядається на підприємстві продавця з метою визначення кількості, якості, правильності упакування та маркування товару, відповідності його технічним умовам. В результаті попереднього приймання товару покупець може його забракувати, при знаходженні недоліків в якості і кількості чи вимагати усунення недоліків в певний термін. При остаточному прийманні фіксується фактичне виконання поставки у встановленному місці і у відповідний термін. За результатами остаточного приймання проводяться розрахунки з торговельної угоди.

Місце здачі-приймання вказується в контракті точно. Це може бути підприємство, склад, порт, станція тощо.

Термін здачі-приймання - це період часу, протягом якого покупець зобов'язаний провести перевірку кількості товару одразу ж після його отримання, а якість перевіряється протягом більш тривалого часу, коли товар "працює". Таким чином, терміни приймання товару за кількістю і якістю можуть не збігатися.

В контракті купівлі-продажу, як правило, вказується спосіб визначення кількості товару, який фактично поставлений продавцем і підлягає оплаті покупцем.

Простий спосіб встановлення кількості товару при виконанні угоди - це приймання тієї ваги чи обсягу, котрі вказані в транспорт­них документах/коносаменті, залізничній накладній чи в фактурі. Це так звана відвантажена вага (shipped weight). Однак нерідко вага товару під час перевезень, особливо морських, може змінюватись. Тому в інтересах покупця товар інколи переважується в пункті прибуття. В цьому випадку кількість визначається за вивантаженою вагою (landed weight). Зважування проводиться вибірковим шляхом. Контракт встановлює у відсотках число місць (кип, ящиків, мішків), що перева­жуються. Результати зважування в місці приймання товару фіксуються у вагових сертифікатах (weight certificate).

З ряду товарів, особливо масових, абсолютно точне визначення кількості є практично неможливим через умови навантаження і перевезення, а в деяких випадках воно не відповідає комерційним інтересам тієї чи іншої сторони. В зв’язку з цим стосовно масових товарів в контракт включається застереження “опціон за кількістю”, яке допускає можливість відхилення від вказаної в контракті кількості в той чи інший бік. Межі допустимого відхилення можуть бути визна­чені в самому контракті, в якому після кількості, вказують: “плюс(мінус) 10%”. Також застосовують в контрактах, перед позначенням кількості товару, застереження "коло" чи "приблизно". При визначенні в застереженні межі можливого відхилення звертаються до практики та торговельних звичаїв, що склалися в даній області торгівлі. Можливо встановлення відсотка знижки на втрати під час морського перевезення (наприклад, по каучуку - 0.5%, по какао-бобам - 0.75%). Звичайно в контракті обумовлюється допустима межа відхилень виванта­женої і відвантаженої ваги (weight limits).

При виявленні в пункті прибуття товару недостачі покупець вправі пред’явити перевізнику претензії (наприклад, якщо при поставці товару, кількість якого визначається за вагою, знайдені розходження між відвантаженою і доставленою його кількістю).

Приймання товару за якістю здійснюється, в основному, двома шляхами:

1) на основі документа, в якому підтверджується відповідність якості товару умовам контракту;

2) перевірка якості фактично поставленого товару в місці приймання (огляд товару, порівняння його зі зразками, проведення аналізу тощо).

Існує багато методів визначення якості товару, які використо­вуються в контрактах:

1. Метод за попереднім оглядом - "оглянуто-схвалено" (inspected - approved) застосовується в торгівлі зі складу товарами, які мають певні індивідуальні ознаки. Покупцеві надається право ретельного огляду всієї партії товару у встановлений термін. Він може це право не використати, однак факт відмови від огляду не означає його згоду на приймання даної партії товару за контрактом. Якщо покупець при огляді знаходить товар непригодним, угода анулюється. Після передачі товару продавцем покупцеві за останнім залишається право пред’явлення рекламації лише за приховані недоліки товару, котрі він не мав можливості виявити під час огляду. При цьому слід визначити поняття "явні" і "приховані" недоліки товару.

Явними вважаються недоліки, які могли бути виявлені покупцем при прийманні товару (наприклад, іржа, видимі пошкодження тощо). Якщо покупець приймає такий товар без застережень, то за законодавством ряду країн він надалі не вправі заявити продавцеві претензії і, отже, продавець не відповідає за явні недоліки (за винятком випадків обману покупців).

Прихованими іменуються недоліки, котрі не могли бути виявлені при звичайному прийманні, а встановлюються лише у процесі викорис­тання виробу (наприклад, конструктивні чи технологічні дефекти).

2. Метод за стандартом (standart). Стандарт - це вста­новлення відповідними організаціями характеристики фізичних, хіміч­них і інших властивостей товару, його упаковки та інших характе­ристик. При наявності стандарту, який точно визначає властивості товару, значно полегшується встановлення в контракті якості товару. Достатньо лише послатись на відповідний стандарт.

В міжнародній торгівлі найбільш поширені стандарти, які роз­роблені різного роду асоціаціями (наприклад, стандарти міжнародних організацій, національні стандарти, технічні умови). Загальновиз­нані стандарти, які розроблені Міжнародною організацією зі стандар­тизації (ІSО). Міжнародні стандарти ІSО серії 9000 з управління якості продукції прийняли всі європейські країни в якості націо­нальних.

Продаж фірмових товарів (branded goods) - тобто продаж товарів, які випускаються певною фірмою під відомою маркою, також може бути віднесений до групи угод, які укладені на основі стандарту.

3. Метод за технічними умовами (technical conditions / specifications), встановленими в контракті. Технічні умови використовуються за відсутності стандартів при поставці одиничної продукції, для якої необхідні спеціальні вимоги. Технічні умови узгоджуються сторонами і є невід'ємною частиною контракту.

4. Метод за зразком (by sаmple) Цей метод приймання товару за якістю широко поширений у торгівлі товарами, що мають родові ознаки, але вони недостатньо уніфіковані, щоб стати предметом продажу за стандартом. В цьому випадку продавець відбирає два чи більше повністю однакових зразка товару. Перший зразок передається покупцеві і опе­чатується печаткою продавця, другий - знаходиться безпосередньо у продавця, третій, якщо це встановлено умовами контракту, здається на збері­гання торговій палаті чи іншій незалежній організації. В ході прий­мання товару покупцем (виконання зобов’язань за контрактом) проводиться ідентифікація партії товарів, яка надійшла, із зразком, що зберігається у покупця чи в іншій уповноваженій організації. У випадку виявлення невідповідності між товарами і зразком покупець має право не приймати партію товарів, яка надійшла і вимагати від продавця заміни товару, відшкодування вартості товару, якщо він уже оплачений, компенсації збитків тощо. При вирішенні суперечок в арбітражному суді звичайно використовується третій із залишених зразків.

5. Метод на умовах "Тель-Кель" (tel quel – фр., as is – англ.) означає "такий як є", тобто вказує на відсутність вимог до якості товару з боку покупця, лише б товар відповідав своєму найменуванню. Іншими словами, покупець зобов’язаний прийняти будь-який товар, що відповідає своєму найменуванню, якої б якості він не був. Всі можливі наслідки погіршення якості товару в дорозі лягають на покупця, про­давець не несе відповідальності. Цей метод приймання товару за якістю застосовується дуже рідко.

6. Метод за виходом готового продукту (finished product) використовується в торгівлі деякими видами сировини, її якість визначається через обсяг готового продукту, який можливо виготовити з одиниці даної сировини (наприклад, з певної кількості цукру-сирцю можна отримати відому кількість цукру-рафінаду при чітко визна­ченому технологічному процесі).

7. Метод за вмістом окремих речовин в товарі. В торгівлі хі­мічними товарами, рудами, деякими харчовими продуктами практикується вказування мінімального відсотка вмісту чистої речовини чи максималь­ного відсотка допустимого вмісту інших складових частин, наприклад, вказування вмісту чистого металу при продажі міді, градусів чистого спирту тощо.

8. Метод за прийнятою якістю. При цьому методі якість повинна відповідати середній якості, прийнятій в торговому обороті. Товар позначається терміном "звичайний" чи "середній". Найбільш поширений для такого роду продажів термін добра середня якість (fair average quality). Для деяких товарів існуючі торгові звичаї встановлюють точні показ­ники при визначенні середньої чи доброї якості. Наприклад, в торгівлі какао-бобами термін "задовільно ферментовані" (fair fermented) означає наявність недоферментованих какао-бобів в обсязі не більше 10% і стільки ж пошкоджених, а термін "добре ферментовані" (good fermenteed) обмежує ці дві групи какао-бобів з дефектами до 5% кожну.

Крім перерахованих методів по деяких товарах застосовуються комбіновані методи визначення якості товару. Наприклад, може вико­ристовуватись посилання в контракті на схвалений покупцем зразок чи еталон і на нормативно-технічну документацію чи включення в контракт спеціальних показників, що відрізняються від встановлених в нормативно-технічній документації чи доповнюють її наряду з посиланням на таку документацію.

В умовах "здачі-приймання" звичайно встановлюються також права і обов’язки сторін у випадку, якщо буде знайдена невідповідність якості товару обумовленій в контракті. Наприклад, покупець зобов'я­заний прийняти товар, якщо відхилення від встановленої якості не перевищує певної границі, але оплатити його за зниженою ціною. Така знижка в міжнародній торгівлі називається рефакцією (loss allowance). При поставці товару більш високої якості, ніж передбачено умовами контракту, покупець, якщо він прийняв товар, виплачує продавцю надбавку за підвищену якість, яка називається боніфікацією (bonus allowance). Розміри рефакції і боніфікації звичайно встановлюються в контракті чи арбітражем.

В практиці торгівлі використовується два основних методи перевірки фактично поставленого товару - суцільний та вибірковий. Суцільний, як правило, застосовується до товарів, які поставляються в тарі і упаковці; вибірковий - до товарів, що поставляються навалом чи в тарі і упаковці, якщо це прямо вказано в контракті. При використан­ні вибіркового методу в контракті передбачається частка у відсотках від всієї партії товару, яка підлягає перевірці, чи визначається мінімум одиниць, які підлягають перевірці, та спосіб їх відбору.

В контракті обумовлюється, ким проводиться здача-приймання товару:

• сторонами чи їх представниками спільно;

• компетентною організацією в країні експорту (продавця), яка видає сертифікат якості;

• вказаною в контракті контролюючою незацікавленою організацією, яка призначена за згодою сторін.

У зовнішньоторговельних контрактах купівлі-продажу звичайно міститься умова, за якою продавець приймає відповідальність за якість товару протягом певного гарантійного терміну. Дана умова визначає обсяг гарантії, що надає продавець, гарантійний термін, обов’язки продавця у випадку виявлення дефектності товару чи невідповідності його контракту.

Розрізняють такі гарантійні терміни:

1. Гарантійний термін експлуатації - це період часу, протягом якого виробник гарантує стабільність показників якості товару (продукції) в процесі його експлуатації за умови виконання спожи­вачем правил експлуатації.

2. Гарантійний термін зберігання - це період часу, протягом якого виробник гарантує збереження всіх встановлених стандартами експлуа­таційних показників і споживних властивостей товару за умови вико­нання покупцем правил збереження.

3. Гарантійний термін придатності - це період часу, протягом якого виробник гарантує всі встановлені стандартами експлуатаційні показ­ники та споживацькі властивості продукції (товару) за умови виконання споживачем правил експлуатації і зберігання. З закінченням гарантій­ного терміну придатності продукція, як правило, втрачає свої споживацькі властивості і не може бути використана за цільовим призначенням (наприклад, медичні препарати, продукти харчування тощо).

Термін гарантії може складати від декількох місяців до декількох років.