9.Джерела комунального права України.
Джерелами комунального права є акти, що містять комунально-правові норми.
10.Комунально-правові відносини. Поняття та види суб’єктів комунального права.
Комунально-правові відносини можна визначити як врегульовані нормами комунального права і гарантовані державою суспільні відносини в сфері місцевого самоврядування, учасники яких є носіями юридичних прав і обов'язків.
Змістом комунально-правових відносин є організація і здійснення місцевої публічної влади в межах прав і обов'язків суб'єктів цих відносин в формах, передбачених Конституцією, законами і іншими нормативно-правовими актами.
Комунально-правові відносини мають ряд особливостей. Зокрема, комунальні відносини є відносинами влади (публічної політичної влади), як і відношення відносно організації і діяльності органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), але суб'єктами цих відносин є насамперед територіальні громади (сільські, селищні, міські), які мають природні права, визнані державою, на відміну від органів державної влади, які мають повноваження, надані їм народом і державою. Комунальні правовідносини мають локальний (місцевий) характер. Через це право і обов'язок суб'єктів цих відносин обмежуються, як правило, відповідними адміністративно-територіальними одиницями.
Комунально-правові відносини як владні відносини, мають переважно імперативний характер. Але комунальне право як комплексна галузь права регулює значне коло і інших суспільних відносин (цивільних, сімейних, трудових), які засновуються на рівності сторін, суб'єктів цих відносин. Відповідні правовідносини становлять органічну частину комунально-правових відносин.
Суб'єктами комунально-правових відносин є: територіальні громади; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; державні органи; суспільні об'єднання; підприємства, установи, організації; асоціації і союзи органів місцевого самоврядування. Комунально-правові відносини виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з певними обставинами, умовами, що іменуються юридичними фактами.
11.Система комунального права.
Систему муніципального права складають інститути та норми муніципального права. Основними складовими системи муніципального права є його інститути. Вони являють собою групи правових норм, що регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відносин у сфері місцевого самоврядування. Наявність інститутів муніципального права об'єктивно зумовлюється насамперед наявністю відносно самостійних, внутрішньо споріднених за змістом і формою груп муніципальних відносин, наприклад місцеві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальних громад, організація і діяльність представницьких органів місцевого самоврядування, організація і діяльність виконавчих органів місцевого самоврядування, статус сільських, селищних, міських голів тощо.Відповідно до чинної Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів, прийнятих на їх основі і згідно з ними, основними інститутами муніципального права України визнані:- інститут загальних засад місцевого самоврядування;- інститут територіальних громад;- інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм безпосередньої демократії;- інститут представницьких органів місцевого самоврядування (рад);- інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;- інститут сільських, селищних, міських голів;- інститут органів самоорганізації населення;І т.і.Муніципально-правові норми, як і норми інших галузей права, поділяються на кілька видів, зокрема, за їх суттю, змістом, формами, джерелами, місцем і часом дії, об'єктами і суб'єктами муніципальних правовідносин тощо.За юридичною силою розрізняють такі муніципально-правові норми: 1) конституційні, що мають найвищу юридичну силу; 2) законодавчі, що мають вищу юридичну силу; 3) норми підзаконних актів та 4) норми суб'єктів місцевого самоврядування.За змістом волі, що виражається в муніципально-правових нормах, останні бувають: 1) уповноважуючі (норми, що надають або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (норми, що передбачають обов'язки); 3) забороняючі (норми, що передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведінки) та 4) дозвільні (норми, що передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).а характером здійснюваних функцій муніципально-правові норми класифікують на правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми-дефініції та ін.)Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально-правові норми, розрізняють матеріальні та процесуальні (процедурно-процесуальні) норми.Залежності від меж дії муніципально-правові норми бувають загальні (норми-принципи, норми-дефініції) та інституційні (підгалузеві).За простором і територією дії муніципально-правові норми поділяють на 1) ті, що діють на всій території України, і 2) ті, що діють в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (норми актів, що приймаються територіальними громадами й органами місцевого самоврядування).