80.Коммунальный заказ.

Коммунальный заказ - договор органа местного самоуправления с хозяйствующим субъектом на выполнение определенного вида работ, финансируемых из местного бюджета. Важную роль в привлечении предприятий, организаций к решению вопросов социально-экономического развития коммунального образования играет коммунальный заказ. Согласно законодательству органы местного самоуправления вправе выступать заказчиком на выполнение работ: по благоустройству территории коммунального образования; по коммунальному обслуживанию населения; по строительству и ремонту объектов социальной инфраструктуры; по производству продукции; по оказанию услуг, необходимых для удовлетворения бытовых и социально-культурных потребностей населения соответствующей территории, а также на выполнение других работ.

81. Внешнеэкономическая деятельность омс.

Органы местного самоуправления решают вопросы о создании совместных предприятий с участием иностранных инвесторов, заключают договоры с зарубежными партнерами на реализацию и приобретение продукции для нужд развития территории коммунального образования, его жителей за счет имеющихся валютных средств и на иной основе. В последние годы более плодотворным становится сотрудничество органов местного самоуправления и зарубежных партнеров в области коммунального обслуживания населения. Органы местного самоуправления должны содействовать внешнеэкономическим связям предприятий, учреждений и организаций, расположенных на соответствующей территории, независимо от форм собственности.

К ведению органов местного самоуправления в указанной сфере относятся следующие делегированные полномочия: организация и контроль приграничной и прибрежной торговли; создание условий для надлежащего функционирования таможенных органов, содействие их деятельности; обеспечение на соответствующей территории в пределах предоставленных полномочий реализации международных обязательств Украины.

82.Територіальна громада як суб'єкт права власності на землю і інші природні ресурси

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах належить право комунальної власності на землю і інші природні ресурси, віднесені згідно із законом до об'єктів права комунальної власності, а також засоби від їх відчуження. Право комунальної власності на землю - це право територіальної громади володіти, ефективно використовувати і розпоряджатися за власним розсудом і в своїх інтересах землею і іншими природними ресурсами як безпосередньо, так і через свої органи місцевого самоврядування. Законодавець називає тільки природні ресурси загальнодержавного значення, а до місцевих відносить всі ті, які не увійшли до цього переліку (ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Наприклад, до природних ресурсів місцевого значення відносяться загальновизнані корисні копалини, поверхневі води, що знаходяться або що використовуються на території одного населеного пункту, природні ресурси в межах територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення і інш. Разом з тим, об'єктами права комунальної власності можуть бути далеко не всі природні ресурси місцевого значення, оскільки відносно кожного природного ресурсу є ще і власні обмеження. Наприклад, до водних ресурсів місцевого значення відносяться тільки поверхневі води, які знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення, а також підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (ст. 5 Водного Кодексу України). Звідси слідує, що законодавець обмежив право розпорядження ними рівнем обласної ради (ст. 8 Водного Кодексу України).

Територіальна громада може бути суб'єктом права власності на землю, об'єкти тваринного світу і природно-заповідного фонду, що знаходяться в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, за винятком тих, що знаходяться в загальнодержавній, колективній і приватній власності. Відносно інших природних ресурсів територіальна громада може здійснювати повноваження власника, якщо вони делеговані їй державою.

Право комунальної власності на землю і інші природні ресурси може виникати у випадку:

- передачі природних ресурсів з державної в комунальну власність;

- вилучення (викупу) природних ресурсів для суспільних потреб згідно із законом;

- придбання природних ресурсів по цивільно-правових операціях.

Порядок передачі природних ресурсів з державної в комунальну власність визначається, як правило, Кабінетом Міністрів України.

Від імені територіальної громади землею і іншими природними ресурсами розпоряджаються органи місцевого самоврядування. Ради можуть передавати відповідним органам свої повноваження по розпорядженню природними ресурсами, зокрема, по передачі, наданню і вилученню земельних дільниць відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування (ст. 3 Земельного Кодексу України). Наприклад, в місті Донецьку правомочності відносно землі передані виконкому Донецької міської ради, який в 1998 р. ухвалив рішення про 653 відведення земельних ділянок фізичним і юридичним особам; про вилучення 69 земельних ділянок для суспільних потреб; про припинення права користування 21 земельною ділянкою.

Реалізація права власності територіальної громади на природні ресурси здійснюється виходячи з пріоритету охорони життя і здоров'я людини, її всебічного розвитку, забезпечення сприятливих екологічних умов для її життєдіяльності.

Право власності і користування на природні ресурси територіальної громади у інших суб'єктів може виникати як безвідплатно так і на оплатній підставі в порядку, встановленому законодавством і територіальною громадою. Користування природними ресурсами може бути постійним і тимчасовим, платним і безкоштовним. Жителі територіальної громади можуть самостійно реалізувати право власності, користування на природні ресурси, якщо це передбачене законодавством.

Відносини по використанню природних ресурсів між територіальною громадою і іншими суб'єктами екологічних відносин будуються на договірній основі.

Використання земель відповідних територіальних одиниць здійснюється відповідно до проектів планування і забудови населених пунктів і планів земельно-кадастрового устрою. Важливою характеристикою території є функціональне призначення земель населених пунктів. Спосіб організації землекористування на підставі встановлення правил, умов і стандартів відносно використання і забудови земельних ділянок називається зонінгом. Зонінг - це функціональне зоніровання території населеного пункту або план використання земель, зведений в ранг закону.

Сільські, селищні, міські ради, як власники земель в межах своїх територій, мають право самостійно розпоряджатися ними, передавати у власність, надавати в користування або вилучати їх.

Самостійними суб'єктами права власності на землю для особистих потреб і для здійснення підприємницької діяльності можуть виступати жителі територіальної громади, що є громадянами України, яким земельні ділянки передаються за рішенням відповідної ради. Відмова в наданні земельної ділянки, припинення права власності на землю можуть бути оскаржені в судовому порядку.

При переході права власності на будову і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться вказані будови, без спеціального рішення органів місцевого самоврядування (ст. 30 Земельного Кодексу України), тим самим в Україні визнається первинність майнових відносин відносно земельних. При цьому, у разі ухилення ради від обов'язку оформити право на земельну ділянку, зацікавлене підприємство, установа, організація має право звернутися до арбітражного суду із заявою про спонукання ради видати державний акт або укласти відповідний договір (п.2 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 23 серпня 1994 р. (із змінами, внесеними відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 08.02.96 р.).

Територіальна громада як суб'єкт права на землю і інші природні ресурси наділена всіма правочинами власника (володіння, користування і розпорядження), реалізація яких має ряд особливостей, і, в основному, співпадає з компетенцією органів місцевого самоврядування в сфері охорони природи.