85.Право територіальної громади на природні рекреаційні території й ресурси.

Реалізація права територіальної громади на безпечне навколишнє середовище знаходиться в тісній залежності від наявності і використання природних рекреаційних територій і ресурсів.

Правовий режим вказаних територій і ресурсів багато в чому визначається рішеннями органів місцевого самоврядування, тому важливо визначитися з поняттям такої частини навколишнього природного середовища і межами реалізації права на них територіальної громади.

Правове регулювання цих відносин в загальних рисах здійснюється законодавством, зокрема, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основи містобудування", Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про природно-заповідний фонд" і деякими іншими нормативними актами, однак його систематизація відсутня, воно суперечливе, що призводить до нераціонального використання місцевості, придатної для організації масового відпочинку громадян, негативно впливає на здоров'я населення.

До природних рекреаційних територій відноситься частина простору навколишнього природного середовища, придатна для відпочинку населення, поновлення життєвих сил і енергії людини, визнана такою в порядку встановленому законодавством, використання якої можливе при здійсненні рекреаційної діяльності. Це рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони, землі рекреаційного, історико-культурного і частково природоохоронного призначення, окремі дільниці земель лісового, водного фонду, інші рекреаційні території, комплекси, придатні для використання в цілях рекреації.

Такі території можна розмежувати таким чином: зона відпочинку - це територія, що володіє природними ресурсами і чинниками, використання яких можливе для відпочинку населення і організації рекреаційної діяльності; курортна зона - це територія, яка має природні курортні ресурси, використання яких можливе для оздоровлення і відпочинку населення і організації рекреаційної діяльності; лікувально-оздоровча зона - це територія, що має виражені лікувальні, оздоровчі ресурси і чинники, придатні для використання з метою відновлення і зміцнення здоров'я людей при організації рекреаційної діяльності, відповідно розмежувавши землі.

Природні рекреаційні ресурси - це природні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси і чинники, окремі об'єкти придатні для використання в рекреаційній діяльності з метою відновлення і зміцнення здоров'я людей.

Право територіальної громади на природні рекреаційні території і ресурси розрізнюється в залежності від багатьох чинників, основними серед яких виступають рекреаційні цінність, місцезнаходження, віднесення їх до державних або місцевих природних ресурсів, можливості господарського використання і інш.

Більш конкретно це можна розглянути відносно рекреаційних зон. Рекреаційні зони - це дільниці суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму, для відновлення життєвих сил і працездатності людини, забезпечення екологічної безпеки (ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). При цьому законодавець не зв'язує поняття рекреаційних зон з безпосереднім використанням тих або інших територій для рекреаційних цілей, а передбачає можливість такого використання.

У межах населених пунктів до рекреаційних зон відносяться міські ліси, парки культури і відпочинку, сквери і сади житлових районів і мікрорайонів, міські пляжі, водоймища, спортивні комплекси, басейни, соціально-культурні і природні об'єкти, що займають дільниці території населених пунктів, ботанічні, дендрологічні сади, зоологічні сади, частину національних природних парків.

Вирішальним чинником віднесення дільниць суші і водного простору до рекреаційних зон виступає можливість їх цільового використання для організованого масового відпочинку населення.

Порядок створення рекреаційних зон залежить від їх міста розташування і вигляду природних об'єктів, розташованих на їх території. Рекреаційні зони в межах населених пунктів створюються відповідно до генеральних планів населених пунктів, як правило, за рішенням місцевих рад після узгодження з органами Мінекобезпеки і іншими відповідними державними органами. Кордони рекреаційних зон і режим їх використання визначаються місцевими радами відповідно до законодавства України.

У рекреаційних зонах здійснюються організаційно-господарські, екологічні і інші заходи, які забезпечують необхідний стан цих зон, створення сприятливих умов для відпочинку громадян. Фінансування таких заходів здійснюється за рахунок бюджету міста, державного бюджету України, екологічних фондів, коштів підприємств, об'єднань, організацій.

На жаль, практика створення рекреаційних зон в населених пунктах України фактично відсутня, притому, що, на думку фахівців, майже третина нашої країни придатна або умовно придатна для рекреаційного використання.

Використання і охорона рекреаційних зон має на меті забезпечення права територіальної громади на дозвілля і відпочинок, на збереження і поліпшення здоров'я, на задоволення духовних і культурних запитів.