84.Екологічні права й обов’язки територіальної громади.

Основні екологічні права і обов'язки територіальної громади уперше отримали закріплення на конституційному рівні. Згідно ст. 50 Конституції України кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди. Таке право передбачене в конституціях Іспанії, Португалії, Польщі, Росії. Це право на такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується територіальній громаді здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних і інших заходів (ст. 50 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища").

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість продуктів живлення і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Це право територіальної громади на отримання своєчасної, повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, про джерела забруднення, про радіоактивний стан території, про результати екологічних експертиз, про стан захворюваності населення. Стаття 34 Конституції гарантує кожному право на вільний збір, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або іншим способом - за своїм вибором. Реалізація такого права гарантується також обов'язком органів місцевого самоврядування інформувати громадян про свою діяльність і прийняті ними рішення в сфері охорони навколишнього середовища і відповідальністю за відмову від надання такої інформації, приховування або фальсифікацію відомостей про стан екологічної обстановки або захворюваності населення (п. "л" ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Територіальна громада має право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів по розміщенню, будівництву і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, і внесення пропозицій до державних і господарських органів, установ і організацій з цих питань. Фактично отримання фізичною особою доступу до таких матеріалів проблематичне, але можливе. Найбільш ефективно екологічні проблеми на місцевому рівні можуть бути вирішені за допомогою волевиявлення на місцевому референдумі. Ця практика має місце в СНД і може бути проілюстрована проведеним з ініціативи громадськості референдумом про розміщення твердих відходів на території села Ольховка в Харківській області, в Україні (25.02.1996). Рішенням референдуму розміщення відходів на території Ольховки відмінено (Цей приклад і інші приводяться по книзі "Шлях до демократії: путівник по країнах Східної Європи".- Львів: Добродійний фонд Экоправо-Львів, 1998. - 159 с.).

Територіальна громада має право брати участь в розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів, в прийнятті рішень по конкретних видах діяльності. Основними і найбільш дійовими інструментами участі в прийнятті рішень відносно розміщення об'єктів, які можуть негативно впливати на навколишнє середовище, є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВОС) і екологічна експертиза. Ці засоби застосовуються на практиці в багатьох країнах. Вимога про проведення ОВОС міститься в законах про охорону навколишнього середовища, спеціальному Законі "Про екологічну експертизу" (в Молдові, Росії і Білорусі) і Законі "Про державну екологічну експертизу" (в Білорусі). Згідно із законодавством України в ході ОВОС замовник зобов'язаний опублікувати в засобах масової інформації Заяву про екологічні наслідки запланованої діяльності і організувати громадські слухання, але звичайно жителі територіальної громади дізнаються про прийняті рішення вже при їх реалізації, що відбувається частково через відсутність відрегульованої процедури, а також необхідності певних грошових коштів.

Територіальна громада має право на пред'явлення в суд позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Перший колективний цивільний позов, заснований на положеннях Закону "Про охорону навколишнього середовища" і Земельного кодексу, був пред'явлений в Росії в 1992 році. 183 позивача - жителі московського району Бутово - подали в суд на уряд міста Москви і Московський комітет охорони навколишнього середовища, які надали дозвіл на будівництво великого житлового комплексу на 300 тис. жителів на території зони "зеленого пояса", що спеціально охороняється навколо Москви, де подібна діяльність забороняється законом. Рішення було прийняте без проведення всебічної експертизи, не були враховані результати громадських слухань, протестів і думки експертів. Завдяки зусиллям громадян і професійній допомозі юристів-екологів з неурядової організації "Екоюріс", після п'ятирічної тяжби сторони врегулювали конфлікт. в результаті, врятовані більше за 3 тис. дерев, безліч ставків і річок.

Така практика є і в Україні, зокрема, справа "Экоправо-Львів" під назвою "Термінал" проти розміщення в місті Миколаєві термінала по перевантаженню хімічних добривів, який фінансувався спільним ірландсько-російсько-українським підприємством. Більше за 100 тис. жителів протестувало проти цього проекту. Згідно з рішенням Вищого Арбітражного суду будівництво термінала було зупинене, хоч після того, як Міністерство екобезпеки подало апеляцію на рішення, Колегія Вищого Арбітражного Суду відмінила його.

Територіальна громада згідно ст. 38 Конституції України має право на участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевих референдумах з екологічних питань. На Всеукраїнському референдумі жителі можуть вирішувати відносно екологічних проблем наступне: внесення змін і доповнень в Конституцію; прийняття змін або скасування законів України, їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів і інших правових актів.

На місцевих референдумах територіальна громада може вирішувати такі екологічні питання: рішення згідно із законом питань регулювання земельних відносин; видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; прийняття рішень про організацію територій і об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення і інші території, що підлягають особливій охороні; видача згоди на розміщення на території села, селища. міста нових об'єктів, сфера впливу, діяльність яких на навколишнє середовище включає відповідну територію і інші.

Важливим правом територіальної громади є об'єднання в суспільні природоохоронні формування, які беруть участь від їх імені в розв'язанні багатьох екологічних питань. У Україні діють три неурядові організації, що займаються еколого-правовими питаннями: Добродійний фонд "Екоправо-Львів", громадська організація "Екоправо" (Київ) і громадська організація "Екоправо-Харків". Вони організували Центри суспільної екологічної експертизи і здійснюють наступну діяльність: еколого-правові консультації для громадян і екологічних громадських організацій (ЕОО); представлення інтересів громадян і ЕОО в суді і інших державних органах; проведення семінарів з питань екологічного права для громадян і ЕОО; практична робота зі студентами в сфері екологічного права і т.д. Дані громадські організації надають еколого-правові послуги безкоштовно.

Крім вказаних спеціалізованих організацій деякі великі екологічні організації мають правові секції, але, як правило, вони працюють недостатньо ефективно в зв'язку з недостачею фахівців.

У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" і інші нормативні акти екологічного законодавства закріплені і деякі інші екологічні права.

Згідно ст. 66 Конституції кожний зобов'язаний не завдавати шкоди природі, відшкодовувати заподіяні їй збитки. Зміст такого обов'язку територіальної громади конкретизований в ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" і включає обов'язки:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- здійснювати діяльність з дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших об'єктів;

- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів і штрафи за екологічні порушення;

- компенсувати збиток, заподіяний забрудненням і іншим негативним впливом навколишньому природному середовищу.