Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
прол.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
467.39 Кб
Скачать
  1. Підсумок уроку

— На цьому уроці я ставила за мету активізувати вашу грома­дянську позицію, переконати всіх в необхідності виконувати свій громадянський обов'язок, голосуючи на виборах. Уже за рік ви станете повноправними громадянами своєї країни і зможете реалі­зувати виборче право. Ви маєте усвідомити, що від позиції кожної людини залежить збереження й розвиток демократичних процесів в Україні. Чим більше виборців прийдуть на вибори і добровільно віддадуть свої голоси за будь-якого з кандидатів, тим менше буде можливостей фальсифікації і обману.

Потрібно пам'ятати, що ваш голос можуть використати для не­добросовісних підтасовок результатів виборів. Ваша громадянська позиція — це усвідомлена відповідальність за все, що відбувається в нашій країні.

Бесіда

  1. Чи завжди вибори є демократичними?

  2. Чому важливо брати участь у голосуванні?

  3. Чи можна людину примусити голосувати?

  4. Чи можна притягнути до відповідальності за неучасть у ви­борах?

  5. Чому паспорт людина отримує в 16 років, а право обирати — ли­ше у 18?

  6. Що таке політичний режим?

  7. Які форми політичних режимів ви знаєте?

  8. Які політичні режими існували в Україні протягом минулого століття?

  9. Як можна охарактеризувати стан демократії в сучасній Ук­раїні?

Завдання

Написати сенкан до слів «вибори» та «виборець».

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

  2. Скласти словник до теми.

254 ЛЮДИНА І СВІТ. 11 КЛАС. Профільний рівень

Тема XI. Засоби масової інформації

УРОКИ 24-25

Засоби масової інформації та їх роль у суспільному житті

Мета: дати знання про сутність понять «інформація», ЗМІ, «Ін­формаційна революція»; визначити основні види і функції ЗМІ; розкрити роль ЗМІ у сучасному суспільному житті; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити ви­сновки на основі отриманих знань, збирати, накопичувати, збері­гати, обробляти й передавати отриману інформацію.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент уроку

  2. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

  1. Що означає термін « засоби масової інформації» ?

  2. Наведіть приклади відомих вам передач новин. Як ви їх можете оцінити?

  3. Які новітні шляхи передачі інформації вам відомі?

  4. Чи насправді ЗМІ сьогодні незалежні? Аргументуйте свою від­повідь.

  5. Наведіть приклади із історії, коли ЗМІ перебували під нагля­дом держави.

  1. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні, коли якість інформаційних технологій та їх викорис­тання дедалі більшою мірою визначають характер життя суспіль­ства, питання про взаємовідносини суспільства і ЗМІ, про ступінь свободи ЗМІ від суспільства, влади і держави (особливо держави, що претендує на демократичний статус) набуває особливого зна­чення. Засоби масової інформації як важлива складова масової ко­мунікації суспільства виконують різні соціально-політичні ролі, ті чи інші з яких залежно від певної кількості типових соціально-політичних ситуацій набувають особливої суспільної значущості. Це можуть бути ролі організатора, об'єднувача, консолідатора сус­пільства, його просвітителя. Але вони можуть виконувати і дезор-ганізаційну, роз'єднувальну роль.

►► 3 історії розвитку ЗМІ

Як свідчить еволюція журналістики, одним із головних напрям­ків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідній їй соціально значимої інформації. Вже в доісторичні часи людина сама виступала як засіб комуніка­ції: різні відомості поширювали шамани, провісники, оракули, а засобом консервації її був наскальний живопис, пергамент, гли­няні дощечки.

На сьогодні більшість дослідників єдині в думці, що появу пре­си слід віднести до V ст. до н. е., коли в Римі виходили перші газе­ти, які лише за часів Юлія Цезаря (60 р. до н. е.) почали нагадува­ти сучасні. Найбільш відомим є щоденний бюлетень «Асїа. сііигпа» («Події дня»). Разом з тим є відомості, що доісторичні видання були і в Азії (наприклад, в Китаї у VIII столітті нашої ери виходила «Ди­ба» — «Придворна газета», «Кібелчжі» — «хронікальна газета», а в Японії на глиняних дошках збереглася «Іоміурі каварабан» — «Читати і передавати»), що є, по суті, прагазетними явищами.

У середньовіччі значного поширення набули так звані «летю­чі листки» (серед них — реляції, ревю, куранти та ін.), які мали яскраво виражений інформаційно-прикладний характер. Винахід в 1440 р. І. Гуттенбергом процесу друку за допомогою рухомих лі­тер сприяло розвитку преси і журналістики. Батьківщиною преси як соціального інституту можна вважати територію Західної Євро­пи. Першою газетою у власному розумінні цього слова прийнято вважати бельгійську «Шєаує Тус1іп§еп» («Всі новини»), яка стала виходити в Антверпені приблизно з 1605 року в друкарні Авраама Вергевена. 311 березня 1702 р. в Англії, в Лондоні почали видава­ти першу щоденну газету «Баііу СоигапЪ» («Щоденний вісник»).

У стародавні часи форми мови реалізовувалися в літописах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожах, у різнома­нітних епістолярних формах — від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптів, прокламацій. А після виникнення друкованої журналістики почала формуватися система журналістських жанрів. Серед початкових можна назвати інформацію-хроніку, репортаж, памфлети. Далі почали з'являтися й інші газетно-журнальні жанри.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

  • релігійно-клерикальна (ХУ-ХУІ ст.);

  • феодально-монархічна (ХУІ-ХУПІ ст.);

  • буржуазна (ХІХ-ХХ ст.);

  • соціалістична (XX ст.);

  • загальногуманістична (кінець XX ст. — початок III тисячо­ліття).

У середньовіччі, у період релігійно-клерикального типу, діапа­зон творчості був різко обмежений. Це пояснювалося не стільки ма­лим числом грамотних людей, скільки впливом релігії на всі сфери життя. Не допускалося інакомислення, що діставало відображення в періодичних виданнях. Феодально-монархічний тип відображає незначну економічну розвиненість суспільства і початок переходу від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Роз­виток торгівлі вимагав обміну інформацією про товари, прибуття кораблів, ціни.

У XIX ст. журналістика стала найважливішою частиною сус­пільно-політичного життя і господарювання. Вона перетворилася на знаряддя політичної боротьби 80 % преси мали яскраво ви­ражений політичний і суспільно-політичний характер. Стався кла­сичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця XX ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.

Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідео­логічну залежність, головною константою в ній була партійність. До теперішнього часу ми можемо говорити про формування загаль-ногуманістичної журналістики.

Даючи оцінку існуючим типам, потрібно відзначити, що не скрізь вони існували обов'язково в такому порядку і чистій фор­мі — їх наявність залежала від конкретної ситуації в державі.

Основні етапи розвитку ЗМІ

  1. До початку нашої ери — прагазетні явища;

  2. з початку нашої ери до XV ст. н. е. — епоха рукописних ви­дань;

  3. з XV ст. до XVII ст. — винахід і розвиток друкарства, станов­лення газетно-журнальної справи;

  4. з XVIII ст. до початку XX ст. — розвиток журналістики як сус­пільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, станов­лення преси як основи демократії;

  5. 1900-1945 рр. — набуття пресою функцій «четвертої влади»;

  6. 1945-1955 рр. — процес концентрації та монополізації ЗМІ;

  7. 1955-1990 рр. — епоха становлення електронних засобів кому­нікації;

  8. з 1990 р. і до сьогодні — становлення нового інформаційного по­рядку у світі.

►► Види засобів масової інформації (ЗМІ)

Засоби масової інформації — це інститути та фор­ми публічного і відкритого поширення інформації для ши­рокого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів.

ЗМІ становлять складну систему, виділяють два головні їх ти­пи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телебачення, кінопродукція, аудіопродукція).

Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для відкри­тої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інстру­ментарію різноманітних відомостей будь-яким особам Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами і певними рівнями організації (у країні, в регіоні, на виробництві). Відмітні ознаки ЗМІ — це публічність, тобто необмежене коло користувачів, наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний кількісний склад аудиторії, змінюється залежно від виявленого ін­тересу до тієї чи іншої передачі, повідомленням або статті.

Поняття «засоби масової інформації» не слід ототожнювати з поняттям «засоби масової комунікації» (СМЯ). Це не зовсім пра­вильно, оскільки останнє поняття характеризує більш широкий спектр масових засобів. До ЗМК належать кіно, театр, цирк і т. ін., всі видовищні вистави, які відзначаються регулярністю у звернен­ні до масової аудиторії, а також такі технічні засоби масової кому­нікації, як телефон, телеграф, телетайп і т. ін.

Власне журналістика прямо пов'язана з використанням розвине­них технічних засобів комунікації — преси (засоби поширення інфор­мації за допомогою друкованого відтворення тексту та зображення), радіо (передання звукової інформації за допомогою електромагніт­них хвиль) і телебачення (передання звукової і відеоінформації та­кож за допомогою електромагнітних хвиль; для радіо і телебачення обов'язковим є використання відповідного приймача).

Завдяки використанню цих комунікаційних засобів виникли три підсистеми ЗМІ: преса, радіо і телебачення, кожна з яких скла­дається з величезної кількості каналів — окремих газет, журналів, альманахів, книжкової продукції, програм радіо і телебачення, здатних поширюватися як по всьому світу, так і в невеликих регі­онах (областях, районах, округах). Кожна підсистема виконує від­повідно функції журналістики на основі певних специфічних особ­ливостей.

Преса (газети, тижневики, журнали, альманахи, книжки) діс­тала особливе місце в системі ЗМІ. Продукція, що вийшла з-під друкарського верстата, несе інформацію у вигляді надрукованого буквеного тексту, фотографій, малюнків, плакатів, схем, графіків та інших зображально-графічних форм, які читач-глядач сприй­має без допомоги яких-небудь додаткових засобів (натомість для отримання радіотелевізійної інформації потрібні телевізор, радіо­приймач, магнітофон і т. ін.). Друковані видання легко мати «при собі» і звертатися до «вилучення» інформації у зручний час, не за­важаючи оточуючим, і за обставин, що не дозволяють або заваэка-ють слухати радіо чи дивитися телепередачі (в поїзді, метро, авто­бусі, літаку і т. ін.).

►► Функції ЗМІ

Розгляд і аналіз функцій будь-якої системи соціальної діяль­ності — найважливіший момент її теорії.

Це пов'язано з тим, що процеси, які відбуваються в кожній сис­темі соціальної діяльності, визначаються, зрештою, тим, що вона здійснює певну функцію в більш широкому загалі.

Взагалі, ЗМІ виконує величезну кількість функцій в абсолютно різних сферах.

  1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження кон­такту.

  2. Організаторська — у ній найбільш наочно проявляється роль журналістики як «четвертої влади» в суспільстві.

  3. Ідеологічна (соціально-орієнтаційна), пов'язана з прагненням здійснювати глибокий вплив на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали та праг­нення, включаючи мотивацію поведінкових актів.

  4. Культурно-освітня, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства й беручи участь у пропаганді та поширенні в житті суспільства високих культурних ціннос­тей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всебічному розвитку людини.

  5. Рекламно-довідкова, пов'язана із задоволенням утилітарних запитів у зв'язку зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи іт.д.іт.п.).

  6. Рекреативна (розваги, зняття напруги, отримання задово­лення).

У кожній з цих сфер ЗМІ виконують свої соціальні ролі: • виробничо-економічну,

  • регулювальну,

  • духовно-ідеологічну,

  • інформаційно-комунікативну.

Так, в економічній галузі вона стає елементом системи виробни­цтва, набуває якості товару. У соціальному вимірі головним є збір, накопичення, зберігання, переробка та розповсюдження інформа­ції.

У духовній сфері преса виконує пізнавальну, освітню, виховну функції, властиві всім ідеологічним інститутам.

Генеральним суб'єктом по відношенню до журналістики є сус­пільство. На задоволення потреб усього суспільства спрямовані функції інтеграції пізнання, що виконує журналістика. Окремі соціальні структури як суб'єкти своїми потребами в завоюванні й утриманні влади визначають такі функції журналістики, як про­паганда, агітація, організація. Особистість визначає функції орієн­тації, морально-психологічного задоволення.

Для такого специфічного виду соціальних суб'єктів, як жур­налісти, журналістика виконує службово-професійну і творчу функції.

Однак викликає сумнів власне розподіл суб'єктів, оскільки журналіст може виконувати не тільки творчу і професійні функції, але також використовувати пресу у своїх власних інтересах.

►► ЗМІ та політика. ЗМІ як засіб формування громадської думки

ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства істотну роль, безпосередньо стосуючись його життєдіяльності і виконуючи ре­продуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творить) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбуваєть­ся в суспільстві.

Об'єднання націй у сильні централізовані держави часто ви­являлося можливим завдяки появі преси, яка створила новий вид соціальної спільноти — публіку окремо взятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але об'єднані споживаною інфор­мацією. Преса прискорила і поставила на «потік» вироблення єди­них символів і значень у національному масштабі. Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але й виводять його на глобальний рівень. Хоча мас-медіа покликані вирішувати пев­ні завдання в політичній системі та суспільстві, у реальному жит­ті вони досить самостійні, мають цілі, які часто різняться від по­треб суспільства і використовують для їх досягнення різні методи.

Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.

У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допо­могою інформування та аргументації, побудованою згідно із зако­нами логіки. Ця модель відповідає сформованому там типу мента­літету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі, проте в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній і не­рідко може затьмарити раціональні доводи та аргументи. Цим ши­роко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнокра-тичні режими, насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатиз­му, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших на­ціональностей і всіх неугодних.

Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки го­ловний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформа­цію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб'єкти по­літики, багато в чому залежать їх подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які поставляють інформаційні агентства, але і самі видобувають і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подан­ня у доступній масової аудиторії формі і коментування — важли­ве завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу і форм подання інформації.

Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Вони яв­ляють собою складний багатогранний інститут, що складається

з безлічі органів і елементів, які забезпечують інформування насе­лення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьо­му світі.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.