Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
прол.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
467.39 Кб
Скачать

IV. Підсумок уроку

Завдання

  • Уявіть, що ви присутні на засіданні дискусійного клубу, який обговорює проблему нерівності. На обговорення було винесе­но думку сучасного англійського політолога: «Уся історія людства засвідчує, що нерівність необхідна для досягнення якогось ідеалу людської досконалості, як індивідуального, так і колективного».

Клас ділиться на дві групи «критиків» і «прихильників», кож­на з яких має обговорити проблему нерівномірного розподілу ба­гатства між людьми, навести аргументи на захист своєї позиції.

Запитання

  1. Чи треба позбавлятися нерівності?

  2. Чи треба цього прагнути?

Висловіть свою думку, підкріпивши її аргументами.

Отже, людство з давніх часів замислювалося над цими пробле­мами. І шляхи їх розв'язання не були однозначними.

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Тема VI. Соціальна мобільність урок 7

Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму

Мета: ознайомити учнів з основними функціями та завданнями соціальної мобільності як невід'ємної частини культури сучасно­го, демократичного суспільства; продовжити формування умінь і навичок аналітичної роботи учнів з джерелами інформації; спри­яти виробленню навичок дослідницької роботи; сприяти соціаль­ній адаптації учнів, розкриваючи роль професії як «соціального ліфта».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент уроку

Повідомлення теми та мети уроку.

  1. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

  1. «Все наше життя — це рух вперед, до мети». Як ви розумієте ці слова?

  2. А які цілі перед собою ставите ви?

  3. Кожен з вас хоче бути успішним. Як же цього домогтися?

  1. Вивчення нового матеріалу

Мабуть, повністю готових рецептів успіху немає, але сьогодні на уроці ми з вами спробуємо відповісти на дуже важливі питання.

  1. Що допомагає людині посісти більш високу соціальну позицію в суспільстві?

  2. Як знайти своє покликання, стати успішним?

У вас на партах є аркуші, на яких ви протягом уроку спробуєте записати умови успішності для себе.

Характеризуючи будь-яке суспільство, ми звертаємо увагу на форми об'єднання людей: це групи, спільноти, які складають дуже важливу, соціальну сферу.

Запитання

  1. Яка наука вивчає соціальну сферу життя суспільства?

  2. Що означає поняття « соціальна диференціація » ?

  3. Соціальне розшарування властиве будь-якому суспільству?

  4. Якими бувають види соціальної диференціації?

  5. Чи можна усунути соціальну диференціацію?

Учитель називає теорії щодо усунення соціальної диферен­ціації.

  • Марксизм — усунення соціальної нерівності за допомогою змі­ни економічної системи.

  • Інша точка зору — розшарування зла, якого не можна уникну­ти, з ним необхідно змиритися.

  • Ще одна позиція: нерівність — позитивне явище. Воно спону­кає людей прагнути вдосконалення суспільних відносин. Соці­альна однорідність — загибель суспільства.

Запитання

  1. Яка з наведених точок зору імпонує вам більше?

  2. Як ви розумієте соціальну рівність?

Таким чином, соціальна рівність — це рівність пе­ред законом, рівність прав і можливостей.

Разом з тим рівність можливостей не передбачає рівних ре­зультатів. Документи ООН передбачають завдання створити рівні можливості для забезпечення добробуту нинішніх і майбутніх по­колінь.

Бесіда

  1. Що є елементами соціальної структури суспільства? (Класи, страти)

  2. Назвіть критерії, покладені в основу поділу суспільства на страти.

  3. А чи можлива зміна свого місця в суспільстві?

  4. Яким чином це відбувається?

  5. Чи завжди суспільство створює можливості, щоб людина мала змогу перейти з однієї соціальної групи до іншої?

►► Соціальна мобільність

Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар'єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соці­альної групи становлять процес соціальної мобільності.

Соціальна мобільність — це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.

Одним із перших визначення соціальної мобільності дав відо­мий соціолог Пітірім Сорокін.

Соціальна мобільність — це будь-який перехід інди­віда, групи або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище ін­дивіда або групи змінюється.

Розрізняють декілька типів соціальної мобільності:

1. Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, які сприя­ють переходу індивіда з одного соціального шару в іншій. Графічно вертикальну мобільність позначають і.

2. Горизонтальна — перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому самому рівні (наприклад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім'ї в іншу, з однієї релі­гійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціаль­ного шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобіль­ність позначають —►.

Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Шаф. її народження було насмішкою: мати співачка народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою май­бутньої зірки Едіт Джованні Гасьон — таке справжнє ім'я Едіт Пі-аф — стала шинель поліцейського. її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт стала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змог­ла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди вихо­дила в чорній сукні, і на фоні плаття її руки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка за­хоплювалася нею — до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із

найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ні­як не казка про попелюшку. Співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру. Вона багато працювала, щоб досягти успіху.

Отже, суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших.

Завдання

Зобразіть графічно у зошиті вертикальну та горизонтальну мо­більність за такими позиціями:

а) зміна професії: робітник став інженером (І);

б) переїзд з одного міста в інше без зміни професії (—►);

в) підвищення кваліфікації в рамках однієї професії, наприклад, інженер — провідний інженер (І);

г) підвищення рівня освіти (технік, здобувши вищу освіту, став начальником цеху) (І);

д) пониження в посаді (І).

Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних со­ціальних груп до інших, називають каналами соціаль­ної мобільності, чи соціальними ліфтами.

Прикладами можуть бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання власності.

Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль май­бутньої професії як «соціального ліфта». Вибравши гуманітарний профіль, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин л юдина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна за­мислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи ви будете пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.

Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і від самого індивіда.

Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мо­більністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.

Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується висо­кою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.

Соціальна мобільність в межах одного суспільства на окре­мих етапах його розвитку (революції, війни, реформи) може бути різною.

Запитання

— Що в соціальній мобільності залежить безпосередньо від лю­дини?

Перевірка завдання, отриманого учнями на початку уроку

Скласти умови успішності для себе.

►► Соціальна комунікація

Соціальна комунікація (англ. зосіаі соттипіса-ііоп) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.

Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значущих оці­нок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкуван­ня, прийнятих у даному суспільстві.

Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сут­ності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комуніка­ція розглядається як:

  • механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

  • обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

  • інформаційний зв'язок суб'єкта з тим чи іншим об'єктом (Мои­сей Каган);

  • спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування лю­дей (Тамотсу Шибу шані);

  • акт передання інформації від мозку однієї людини до мозку ін­шої (Пол Сміт, Кріс Беррі,Алан Пулфорд);

  • специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту (Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфі-лова).

Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації.

  1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній кому­нікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

  2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комуніка­ції передавати оціночну інформацію про предмети або явища.

  3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є за­собом, який спонукає людину до певної дії та реакції.

Комунікація походить від лат. соттпипісаііо — єдність, пе­редання, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом сопгтипісо — роблю спільним, повідомляю, з'єдную.

Поняття «комунікація» може вживатись у декількох зна­ченнях:

  • соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими со­ціальними суб'єктами;

  • телекомунікації, або зв'язок за допомогою технічних засобів;

  • певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікативність (лат. соттипісаііо — зв'язок, по­відомлення) — сукупність істотних, відносно стійких влас­тивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню ін­формації.