Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
прол.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
467.39 Кб
Скачать

III. Вивчення нового матеріалу

  • Бувають різні види соціальної диференціації, давайте їх зга­даємо.

Диференціація передбачає не тільки виділення певних груп, але й певну нерівність між ними з точки зору суспільного станови­ща (обсяг і характер прав, привілеїв, обов'язків, впливу).

Запитання

  • Чи можна цю нерівність усунути? Як вважають вчені?

Теорії щодо усунення соціальної диференціації

  1. Марксизм — усунення соціальної нерівності за допомогою змі­ни економічної системи.

  2. Інша точка зору — розшарування зла, але воно неминуче з ним необхідно змиритися.

  3. Нерівність — позитивне явище. Вона змушує людей прагнути вдосконалення у суспільних відносинах. Соціальна однорід­ність — загибель.

Запитання

  1. Яка точка зору для вас ближче?

  2. Як ви розумієте соціальну рівність?

Соціальна рівність — це рівність перед законом, рів­ність прав і можливостей.

Разом з тим рівність можливостей не передбачає однакових ре­зультатів. Документи ООН передбачають завдання створити рівні можливості для забезпечення добробуту нинішніх і майбутніх по­колінь.

Бесіда

  1. Що є елементами соціальної структури суспільства? (Класи, страти)

  2. Назвіть критерії, покладені в основу поділу суспільства на страти. (Дохід, професія, освіта, етнічні ознаки, вік і т. ін.)

  3. А чи можна змінити власне місце в суспільстві?

  4. Яким чином це відбувається?

  5. Чи завжди суспільство створює можливості, щоб людина мала змогу перейти з однієї соціальної групи до іншої?

►► Соціальна мобільність

Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар'єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соці­альної групи становлять процес соціальної мобільності.

Соціальна мобільність — це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.

Одне із перших визначень соціальної мобільності дав відомий соціолог Пітірім Сорокін.

Соціальна мобільність — це будь-який перехід інди­віда, групи або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище ін­дивіда або групи змінюється.

Розрізняють декілька типів соціальної мобільності.

1. Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, які сприя­ють переходу індивіда з одного соціального шару в інший.

Графічно вертикальну мобільність позначають ^.

2. Горизонтальна мобільність — перехід індивіда від однієї соці­альної позиції до іншої, що перебуває на тому ж рівні (напри­клад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім'ї в іншу, з однієї релігійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціального шару, до якого належить. Графічно гори­зонтальну мобільність позначають —► .

Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Шаф. її народження було насмішкою долі: мати співачка народила її про­сто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою майбутньої зірки Едіт Джованні Гасьон — таке справжнє ім'я Едіт Шаф — стала шинель поліцейського. її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт почала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змогла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди виходила

в чорній сукні. Хтось із критиків зауважив, що на тлі плаття, її ру­ки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка захоплювалася нею — до Шаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ніяк не казка про Попелюшку. Щоб досягти успі­ху, співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру.

Суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижу­вати статус інших.

Завдання

— Зобразіть графічно у зошиті вертикальну та горизонтальну мобільність за такими позиціями:

а) зміна професії: робітник став інженером (т);

б) переїзд з одного міста в інше без зміни професії (—►);

в) підвищення кваліфікації в рамках однієї професії, наприклад,

інженер — провідний інженер

г) підвищення рівня освіти (технік, здобувши вищу освіту, став

начальником цеху)

д) пониження в посаді (т).

Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних со­ціальних груп до інших, називають каналами соціаль­ної мобільності, чи соціальними ліфтами.

Прикладами може бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання майна.

Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль май­бутньої професії як соціального ліфта. Вибравши гуманітарний профіль, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин людина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна замислитись над тим, чи користується попитом обрана вами про­фесія в нашому місті, чи зможете ви пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.

Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і без­посередньо від індивіда.

Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мо­більністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.

Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується висо­кою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.

У межах одного суспільства й на окремих етапах його розвитку со­ціальна мобільність може бути різною (революції, війни, реформи).

Запитання

— Що в соціальній мобільності залежить від людини?

►► Соціальна комунікація

Соціальна комунікація (англ. зосіаі соттипіса-ііогі) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.

Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сут­ності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комуніка­ція розглядається як:

  • механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передання у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

  • обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

  • інформаційний зв'язок суб'єкта з тим чи іншим об'єктом (Мои­сей Каган);

  • спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування лю­дей (Тамотсу Шибу шані);

  • акт відправлення інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (Пол Сміт, Кріс Веррі,Алан Пулфорд);

  • специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту (Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфі-лова).

Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації:

  1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній кому­нікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

  2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комуніка­ції передавати оцінну інформацію про предмети або явища.

  3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є за­собом, який спонукає людину до певної дії та реакції.

Комунікація походить від лат. соттипісаііо — єдність, пе­редання, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом сот-пгипісо — роблю спільним, повідомляю, з'єдную.

Поняття «комунікація» може вживатись у декількох значеннях:

  • соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими со­ціальними суб'єктами;

  • телекомунікації або зв'язок за допомогою технічних засобів;

  • певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікативність (лат. соттипісаііо — зв'язок, по­відомлення) — сукупність істотних, відносно стійких влас­тивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню ін­формації.