Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
прол.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
467.39 Кб
Скачать
  1. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

  1. У чому полягає головна мета курсу « Людина і світ » ?

  2. Чим відрізняється розуміння людини у міфології, релігії, науці та філософії?

  1. Підсумок уроку

Курс «Людина і світ», який ви будете вивчати в 11-му класі, допоможе вам сформувати особистий світогляд, здійснити світо­глядне самовизначення, що є необхідною умовою успішної життє­діяльності людини. Набуті на уроках знання допоможуть активно включитися в суспільне життя держави, сформувати активну жит­тєву позицію.

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

  2. Виписати у словник нові поняття та опрацювати їх.

  3. Підготувати комп' ютерну презентацію « Сім' я ».

Тема II. Соціалізація особистості урок 2

Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистості

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і са-мореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації (сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння засто­совувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для вирішення навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент уроку

  2. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Я пропоную вам послухати оповідку про давньо­грецького філософа Діогена.

Одного разу вдень Діоген пішов багатолюдними вулицями Афін з ліхтариком в руках, промовляючи: «Шукаю людину».

Бесіда

  1. Кого шукав Діоген?

  2. Що для вам здалося дивним у поведінці філософа?

  3. Як ви вважаєте, на яких ознаках особистості зосередився Діоген?

  4. Які ознаки особистості можете назвати ви?

Робота зі схемою

ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ

Здатна відповідати за свої вчинки

Продукт соціалізації

Особистість

у

Ч

Контролює свою поведінку

Самостійна у своїх вчинках

Висновок. Саме суспільство, а не природа максимально впливає на особистість.

III. Вивчення нового матеріалу

►► Поняття соціалізація

Третину свого життя людина вчиться жити у світі складних суспільних відносин. Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.

Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до до­рослого життя.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм.

Навчання життя і навчання предмета поняття різні. До соціалі­зації застосуємо термін освоєння, а не навчання. Процес соціаліза­ції переживає кожен з нас протягом всього життя.

  • Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися по книгах.

  • Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, тому навчатися їх доводиться в реальних умовах, протягом усього життя.

Завдання

Щоб переконатися у важливості соціалізації, спробуймо уявити наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади.

  • У літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга.

  • У реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівча­ток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала 10, проте вона так і не на­вчилася говорити і сміятися, пересувалась навколішки.

Висновок:

  • У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль.

  • Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей.

  • Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: при­щеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки.

Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.

►► Етапи соціалізації

У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи люд­ського життя: дитинство, зрілість, старість. Дитинство закінчува­лося рано — у 13-15 років, переважно після укладання шлюбу.

Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий період людини — це особливий світ. За часів Шекспіра діти в усьому бу­ли схожі на дорослих. Тільки після епохи Відродження з'явилися перші ознаки вікової різниці — зачіски, одяг... У XVIII ст. почи­нають вирізняти юність. За образним висловом американського вченого Ф. Масгрейва юнак був винайдений одночасно з паровою машиною (1765 р. з'явився винахід Д. Уатта, а 1762 р. Ж. Ж. Руссо «відкрив» юнака, написавши книгу «Еміль»).

Дитинство — найважливіший етап первинного навчання і со­ціалізації. «Всі ми родом з дитинства» (А. Екзюпері). Американ­ський психолог Ерік Еріксон виділив 8 стадій у розвитку особистос­ті, чотири з них припадає на дитинство. У цей період закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %. Не можна спізнитися, втратити час.

Запитання

  • Коли починається дитинство?

Учитель. Пропоную вам послухати східну притчу.

«Молода мати прийшла до мудреця за порадою і запитала, коли їй треба починати виховання дитини. «Який вік вашої дитини?» — запитав мудрець «Лише 3 місяці», — відповіла мати. «На жаль, ви запізнилися. Ви запізнилися рівно на 3 місяці», — сказав муд­рець».

  • Ми часто говоримо — «золота пора дитинства», «безхмарне дитинство», «рожева пора» і т. ін. Наскільки відповідають дійснос­ті ці твердження? Давайте порівняємо дитячий і дорослий світ, з'ясуємо, чим вони відрізняються один від одного.

  • Зріст, фізична сила;

  • обмін речовин (у дітей — пластичний, у дорослих — енерге­тичний);

  • розумові здібності, вміння доцільно їх застосовувати;

  • обсяг набутих знань;

  • уміння приймати рішення і т. ін. (продовжити список).

Висновок. Дитина не вміє жити в дорослому світі: не має соці­ального статусу і ролі, чітких прав і обов'язків, не знає, що таке соціальна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.

Запитання

— Як діти засвоюють соціальні ролі?

  • Діти не можуть оцінювати норми, вони здатні їх засвоювати ли­ше через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче оточення — батько і мати. Батьки є агентами первинної соціа­лізації. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей почина­ється з їхніх батьків».

  • У дітей ігрове освоєння світу. У які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? Рольові ігри: «Дочки-матері», «Шко­ла». Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається протягом усього життя і багато в чому визначає його.

Юність — найважчий період соціалізації. «Роки юності — найважчі роки», — ще в XVIII столітті писав німецький філософ І. Кант.

Часові межі: 13-17 — тинейджер, 19-23 — юнак. Запитання

— Дайте визначення терміна «тинейджер»? Чому цей вік на­зивають важким, перехідним?

  1. Відбуваються важливі фізіологічні зміни: статеве дозрівання; інтенсивне зростання (на 5-8 см на рік), збільшення маси тіла (4-8 кг на рік); перебудовується опорно-руховий апарат (збіль­шується ступінь окостеніння, наростає м'язова сила) і т. ін. Со­ціальна та психологічна зрілість дуже часто не встигає за зрі­лістю фізичною.

  2. Психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, поси­люється агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо).

  3. Прагнення інновацій і творчості; невизнання авторитетів.

  4. Підкреслене прагнення незалежності і самостійності.

  5. Формується паралельна система цінностей: батьки — одно­літки.

  6. Змінюється поведінка (від майже повної слухняності до прихо­ваної або явної непокори батькам).

  7. Суперечності між прагненням самостійності і залежностю від думки і поведінки однолітків.

  8. Закінчується формування фундаменту особистості — світо­гляду.

  9. Усвідомлення свого «Я» відбувається як осмислення свого місця в житті; відбувається постійний пошук моральних орієнтирів.

Висновок. Рольовий діапазон тинейджерів, як і раніше, вкрай обмежений: економічно несамостійні, вимагають соціального за­хисту, не виступають учасниками правовідносин, не є власниками, виробниками. Вони лише споживачі; хоча психофізично вони вже дозріли для прийняття важливих рішень. Брак життєвого досвіду призводить до численних помилок. Проте головне не їхня кіль­кість, а якість: злочинність, наркотики, алкоголь, статева розбе­щеність... Це спроба грати дорослі ролі, підлітки тяжіють до тих, хто їх вважає дорослими.

Підлітковий вік — це іспит для всіх (самого підлітка, батьків, вчителів). Не можна швидко і без зусиль вирішити всі проблеми цього віку: треба набратися терпіння...

Зрілість — це розквіт людської особистості. Тривалий час вона складалася з декількох циклів. Нижня межа розмита, приблизно 21-23 роки. Екстремальні ситуації зумовлюють швидке дорослі­шання особи. Верхня межа позначена віком виходу на пенсію — 55 років у жінок і 60 років у чоловіків.

Завдання

— Головний критерій зрілості: самостійність. Що вважати про­явом самостійності? Доповніть наведений список.

Критерії самостійності

  1. Самозабезпечення засобами існування.

  2. Уміння розпоряджатися грішми.

  3. Самостійність у виборі способу життя.

  4. Проживання окремо від батьків.

  5. Здатність відповідати перед законом.

  6. Участь у виборах.

  7. Укладання шлюбу.

Висновок. Доросле життя — найбільш активний період соціалі­зації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння значної кіль­кості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість — найбільш активний творчий вік. Психолог Г. Леман проаналізував декілька тисяч видатних відкриттів і дійшов висновку, що найкращі, най­більш оригінальні ідеї та праці були зроблені людьми переважно у 29—ЗО років: Ньютон відкрив закон тяжіння в 24 роки; Лобачев­ський — неевклідову геометрію в 24; Менделєєв — періодичний за­кон у 35 років.

Після того як людина виходить на пенсію, закінчується актив­ний період соціалізації — настає старість.

Старість — це період людського життя, що настає після зрі­лого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року — похилий вік; з 71 до 90 — старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства. Старість — це фізичний стан, якому притаманне поступове згасання всіх життєвих функцій.

Запитання

«Старий — що малий», — говорить народна мудрість. Що спіль­ного між дітьми і старими? У чому відмінність? • Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (часто примхливі, дратівливі, невдо­бо лені).

  • Діти — мета життя для батьків: люди похилого віку — це тягар для дітей. У дітей — майбутнє, у людей похилого віку зникають життєві плани, немає запасу часу і сил.

►► Ґендерна соціалізація особистості

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендер-них стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються існуючого в суспільстві становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи за­кріплюють наявні ґендерні розбіжності і стають на заваді змінам у сфері ґендерних відносин.

Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння лю­диною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі — норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації

  • Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове по­водження заохочується, а неприйнятне — карається соціаль­ним несхваленням.

  • Диференційне наслідування, коли людина обирає статево-рольові моделі у близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідо­мості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маску-лінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Дже­рела ґендерного конфлікту орієнтовані у дитинство. Так, дівчата-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього жит­тя людини, тільки дорослішання сприяє формуванню самостійнос­ті у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньо-виховним установам. Дитина проходить через низку установ, утво­рених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період фор­мування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусві­домлення себе чоловіком або жінкою.

Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сі­мейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з на­вчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, чита­ти літературу. Тільки за таких умов можливе формування у моло­дої людини ґендерної культури і чуйності.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (не­урядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби ма­сової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відпо­відні матеріали, випускають навчальні телепередачі.

►► Розвиток сім як соціального інституту

Сім'я — міні-модель суспільства. Без сім'ї та сімейного вихо­вання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б негаразди не вирували над людством, сім'я завжди залиша­лася.

Щодо сім'ї та її ролі в суспільстві існує чимало багато поглядів представників різних течій.

Течія

Утопісти

В. І. Ленін Слов'янофіли

Зміст

Мріяли знищити сім'ю, виступали за вільну любов, за те що б функції сім'ї передати державі

Мріяв побудувати величезні фабрики-кухні, фабрики-пральні та звільнити жінку від хатньої праці

Відстоювали ідеал патріархальної сім'ї, де основна вла­да належала главі сімейства — батькові. Усі інші члени родини повинні були беззаперечно виконувати його волю. Роль жінки зводилася до народження і виховання дітей і ведення домашнього господарства

Течія Зміст

Марксісти Виступали з критикою патріархальної сім'ї як чужої новим суспільним відносинам. «Тиранія, яка панує в такій родині, пригнічує і калічить людську особис­тість», — писав М. Бердяев. Він закликав відстоювати більш вільні форми сім'ї: «Євангеліє вимагає свободи від рабства у сім'ї»

Сім'я дуже давній соціальний інститут. її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім'ї більш життєздатна. В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім'ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіка, і батько мав точно знати, кому у спідок він передасть своє майно. Це сприяло появі парної сім'ї.

Із появою держави і права з'явилися закони про шлюб. У де­яких мусульманських країнах й досі, особливо в селах, існують полігамні шлюби. За мусульманськими законами чоловікові до­зволено мати до 4 дружин; у деяких країнах кількість дружин не обмежується взагалі, чоловік лише зобов'язаний брати на себе їх повне утримання. У Непалі у першій половині XX ст. сім'я буду­валася за протилежним принципом: одна дружина могла мати до 5 чоловіків. Але в переважній більшості країн домінує моногамна сім'я.

►► Шлюб — основа сімейних відносин

Проблемне питання

— Як ви вважаєте, «сім'я» і «шлюб» — це одне й те саме?

Первісну основу сімейних відносин становить шлюб.

Шлюб — це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і за допомогою якої суспільство впо­рядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні по­дружні права і обов'язки.

Шлюб — це контракт, який укладають 3 сторони: чоловік, жінка і держава. Сім'я — це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об'єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших родичів.

Сім'я — не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв'язків і взаємодій між членами сім'ї, функція якої — відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.

Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов'язана з наслідуванням власності. Відповідно до єв­ропейських традицій, успадковування власності здійснювалося за чоловічою лінією. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Ав­густа (І ст. до н. е. — І ст. н. е.) був запроваджений податок на без­шлюбність.

У сучасному світі, умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюється сімейним правом. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Шлюб, укладений за релігійним обрядом або відповідно до звичаїв будь-якої народності, не має правового значення. Ре­гулювання прав і обов'язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийня­тому 2002 року.

Функції сім

Виступ учнів з комп'ютерною презентацією «Сім'я».

Завдання

— На основі переглянутих презентацій і власного досвіду спро­буйте визначити, які функції в суспільстві виконує сім'я. Що, на ваш погляд, є вищою сімейною цінністю?

Назва функції

Репродуктивна

Виховна

ФУНКЦІЇ СІМ'Ї

1. 2.

1. 2.

3.

Основні задачі

Громадська — відтворення населення. Індивідуальна — задовольняє потреби в дітях

Формування особистості дитини. Вплив на розвиток особистості кожного її члена протягом усього життя. Вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім'ї, які спонукають їх активно займатися самовихованням

Господарсько-економічна 1.

2.

Забезпечує міцні зв'язки. Підтримує матеріально неповнолітніх і непрацездатних її членів. Надає підтримку тим членам сім'ї, у яких виникли матеріальні та фінансові труд­нощі

Назва функції

Відновлювальна

Регулятивна

Соціалізація особистості