- •Тема II. Соціалізація особистості
- •Тема III. Стереотипи та упередження
- •Тема IV. Конфлікти
- •ТемаV. Соціум (суспільство людей)
- •Тема VI. Соціальна мобільність
- •Тема VII. Права, свободи та відповідальність
- •Організаційний момент уроку
- •Вивчення нового матеріалу
- •Закріплення вивченого матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема II. Соціалізація особистості урок 2
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •Основні задачі
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема III. Стереотипи та упередження урок 4
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу ►► Стереотипи
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема IV. Конфлікти урок 5
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Актуалізація опорних знань
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема V. Соціум (суспільство людей) урок 6
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема VI. Соціальна мобільність урок 7
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема VII. Права, свободи та відповідальність урок 8
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема VIII. Громадянське суспільство урок 9
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •II. Мотивація навчальної діяльності
- •IV. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема IX. Політичні інститути і процеси урок 10
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема X. Демократія урок 11
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •V. Підсумок уроку
- •VI. Домашнє завдання
- •Тема XI. Засоби масової інформації урок 13
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема XII. Нація урок 14
- •IV. Підсумок уроку
- •Тема XIII. Полікультурність урок 15
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу ►► Поняття «культура»
- •IV. Підсумок уроку
- •Тема XIV. Україна і світ урок 16
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Основна частина уроку
- •III. Підсумок уроку
- •Підсумки уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема II. Соціалізація особистості урок 2
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •IV. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема III. Стереотипи та упередження урок 5
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу ►► Стереотипи
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема IV. Конфлікти урок 7
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підбиття підсумків
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •IV. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Домашнє завдання
- •Тема V. Соціум (суспільство людей)
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •IV. Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумки уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема VI. Соціальна мобільність урок 12
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема VII. Права, свободи та відповідальність уроки 13-14
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема VIII. Громадянське суспільство уроки 15-16
- •Організаційний момент уроку
- •Актуалізація опорних знань
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема IX. Політика в житті суспільства урок 17
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •III. Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема X. Демократія уроки 20-21
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Тема XI. Засоби масової інформації
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Тема XII. Нація уроки 26-27
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •IV. Підсумок уроку
- •Тема XIII. Полікультурність уроки 28-29
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Актуалізація опорних знань
- •Вивчення нового матеріалу ►► Поняття «культура»
- •V. Підсумок уроку
- •Тема XIV. Україна і світ уроки 30-31
- •Підсумок уроку
- •Домашнє завдання
- •Організаційний момент уроку
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Вивчення нового матеріалу
- •VI. Підсумок уроку
- •V. Домашнє завдання
- •Організаційна частина уроку
- •Мотивація навчальної діяльності учнів
- •Вивчення нового матеріалу
- •Організаційний момент уроку
- •Основна частина уроку
- •IV. Підсумок уроку
- •11 Клас.
-
Підсумок уроку
Бесіда
-
Проаналізуйте особливості інформаційної ситуації в Україні.
-
Яку роль відіграють ЗМІ у формуванні громадської думки й демократизації українського суспільства?
-
Чи можна за допомогою ЗМІ захистити права людини в Україні? Наведіть відомі вам приклади.
-
Чи потрібен «Моральний кодекс журналіста»?
У сучасний період розвитку українського суспільства успішне розв'язання політичних, економічних і соціальних завдань дедалі більше залежить від дії такого суб'єктивного чинника, як соціальна активність особистості. Важливу роль у формуванні цієї активності, а також громадської думки відіграють засоби масової інформації. Про зростаючу роль преси, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротші терміни досягти найбільш віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.
Засоби масової інформації — потужний засіб оперативного донесення інформації в різні куточки світу, впливу на емоції людини, здатний ефективно переконувати реципієнта. Особливо чітко це виявляється щодо електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їх роль зростає. А за емоційним впливом на почуття і свідомість людей вони залишаються неперевершеними і збирають найбільш масову аудиторію. У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання про підвищення ефективності виступів тісно пов'язані з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Перш за все це відбір проблем, розв'язання яких може підтримати і підказати аудиторія.
-
Домашнє завдання
-
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
-
Скласти «Моральний кодекс журналіста».
Тема XII. Нація урок 14
Поняття нації. Нація і націоналізм. Нація етнічна і політична
Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про історично сформовані спільноти людей; сформувати в учнів розуміння розмаїття спільнот людей, що живуть на Землі; ознайомити учнів з розвитком національного питання і форм міжнаціональної інтеграції в Україні; показати позитивні і негативні явища націоналізму; виховувати негативне ставлення молоді до національних і міжнаціональних конфліктів, формувати толерантне ставлення молоді до людей іншої нації, релігії, поглядів.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
-
Організаційний момент уроку
-
Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
Учні зачитують свій варіант «Морального кодексу журналіста».
-
Мотивація навчальної діяльності
Учням пропонується пригадати з курсу історії визначення поняття «нація», «міжнаціональні відносини», «міжнаціональні конфлікти», «націоналізм», приклади з історії прояву крайнього націоналізму (фашизм, шовінізм, расизм, геноцид).
Проблемне питання
— Чи існують в Україні міжнаціональні конфлікти і в який спосіб їх можна подолати?
-
Вивчення нового матеріалу
►► Етнос: його основні ознаки та особливості
У сучасному світі існують різні соціальні спільноти.
Соціальні спільноти — це відносно стійка сукупність людей, що мають більш-менш однакові умови і спосіб життя, вирізняються масовою свідомістю, певною мірою спільністю соціальних норм, ціннісних систем та інтересів.
Види спільнот: сім'я, рід, плем'я, класи, соціальна група, народності, нації, професійні спільноти, трудові колективи.
Етнос — стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території, має загальні, відносно стабільні особливості мови, культури і психіки, а також усвідомлює свою єдність і відмінність від інших подібних утворень.
Етнос
І І і
Плем'я
Народність Нація
Нація — певна форма існування етносу, характерна для певного етапу історичного розвитку.
Нація — історично сформована спільнота людей, якій притаманні спільні економічне життя, мова, територія, певні психологічні ознаки, які виявляються в особливостях її культури, мистецтва та побуту.
Ознаки нації
Єдина _ тт. Солідар-
Мова Релігія Звички Цінності .
раса ність
►► Національна самосвідомість
Національна самосвідомість — сукупність соціальних, моральних, політичних, економічних, естетичних, релігійних, філософських поглядів, що характеризують зміст, рівень і особливості духовного розвитку націй.
Національний інтерес — сукупність потреб і прагнень народів тієї чи іншої держави до створення необхідних для себе життєвих умов, усвідомлення свого суверенітету, встановлення взаємних відносин з народами інших країн.
Запитання
— Наведіть приклади національного інтересу українців.
Вивчаючи історію розвитку націй і народностей, виділяють такі процеси, як міжнаціональна диференціація і міжнаціональна інтеграція.
Міжнаціональна диференціація — це процес роз'єднання, розділення, протистояння різних націй, етносів, народів у різних планах.
Міжнаціональна інтеграція — це процес поступового об'єднання різних етносів, народів і націй через сфери суспільного життя.
Форми міжнаціональної диференціації
і , , Т ~г~
Самоізоляція Протекціонізм Релігійний
в цілому в економіці фанатизм
І
Націоналізм у різних формах у політиці та культурі
Форми міжнаціональної інтеграції
І І ^
Економічні Транснаціональні Міжнародні
. . ... культурні та народні
та політичні союзи корпорації
центри
Взаємопроникнення релігій і культур, цінностей
Причини міжнаціональної інтеграції
-
Неможливість держав жити ізольовано, що пов'язано з конкретними змінами в економіці практично всіх сучасних країн.
-
Економічний та політичний взаємозв'язок держав.
Прикладом міжнаціональної інтеграції в сучасному світі є країни Європи, об'єднані в Європейський Союз (ЄС).
Завдання
— Наведіть інші приклади міжнаціональної інтеграції, які ви знаєте.
►► Розвиток міжнаціональних відносин в Україні
Національний склад населення України характеризується значною чисельною перевагою титульної нації — українців. За даними перепису населення 2001 р., українці становили понад 77,82 % усіх жителів України. До того ж значна кількість українців проживають у близькому та далекому зарубіжжі. Поряд з українцями на території України проживають представники понад 100 національностей. Серед них найбільшу частку становлять росіяни — понад 17,28 % усього населення країни.
Далі йдуть, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї та вірмени. Крім цих національностей,
в Україні проживають греки, цигани, азербайджанці, німці, грузини, гагаузи та ін.
Протягом історичного періоду національний склад населення України змінювався, тож сучасні державні кордони країни суттєво відрізняються від етнічних меж проживання українців. Українці проживають не лише на суміжних з Україною територіях, а й у багатьох віддалених від неї країнах світу. Але найбільша кількість українців проживає в Росії — понад 4,4 млн осіб. Це друга за чисельністю нація, що проживає в Росії. Значна частина українців постійно проживає в Польщі, Білорусі, Словаччині, Молдові, США, Канаді, Аргентині, Австралії, Німеччині та багатьох інших країнах світу.
Національний склад населення України постійно змінюється також під впливом міграції. За останні роки з України виїжджало більше населення, ніж поверталось. Серед національностей, що виїжджають з України, найбільш численну групу становлять росіяни, євреї, молдавани. Населення України зростало також за рахунок татар, азербайджанців, білорусів, вірмен, болгар, грузинів.
Зміни у національному складі населення України зумовлені й поверненням на її територію примусово виселених раніше в Росію та інші республіки колишнього Союзу кримських татар і німців. Вони проживають переважно в Криму та на півдні України. У складі населення Автономної Республіки Крим кримські татари становлять вже 12,1 %. Упродовж майже 60 років депортації радянська влада розвивала та підтримувала негативні стереотипи щодо кримських татар як «народу зрадника», стереотипи, що їх продукували ще за часів царської Росії починаючи від анексії території Криму російською імператрицею Катериною II.
Поліетнічність населення, яка утворилася в Україні, має виразну специфіку: з усіх етнічних неукраїнців понад 80 % становили етнічні росіяни. Іншим аспектом української поліетнічності є питання визначення мовної ідентичності. Зокрема, 5 544 729 етнічних українців, згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, вважають рідною російську мову. Сьогодні в Україні існує 3 мегамовні групи — україномовні українці, російськомовні українці та російськомовні росіяни.
Окремо потрібно звернути увагу на взаємини «більшості» з ромами та основні проблеми, які існують у цього народу в Україні. За даними Всеукраїнського перепису населення на 2001 рік, громада ромів України налічувала близько 47,6 тис. осіб, з яких близько 14 тис. проживає на Закарпатті і понад 4 тис. у Донецькій, Дніпро
петровській та Одеській областях. Проте, на думку деяких науковців, чисельність ромів, що проживають в Україні, значно більша.
Актуальності набувають міжнаціональні взаємини, пов'язані з міграцією до України представників тих громад, які традиційно не проживали на її теренах. Внаслідок міграційних процесів за останні роки в Україні зросла кількість азербайджанців. Численність більшості інших національних груп, зокрема болгар, молдаван, білорусів, євреїв, татар, циган, німців, скоротилася. Навіть порівняно з офіційними даними Всесоюзного перепису населення 1989 року, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні вдвічі збільшилася кількість вірмен — вона сягнула 100 тисяч громадян, азербайджанців тут нині проживає 45 тисяч (ця етнічна група демонструє 20 % зростання). Збільшилася кількість корейців: в Україні їх нараховується 13 тисяч, тобто зростання сягнуло 50 %. Збільшилась кількість арабів: якщо під час Всесоюзного перепису населення 1989 р. їх було зафіксовано 1 240 осіб, то 2001 року — 6 575 осіб. Зросло число в'єтнамців і вихідців з Індії, Пакистану, країн Південно-Східної Азії.
Актуальною для України є проблема нелегальної міграції. Кількість нелегальних мігрантів, які перетинають кордон України, постійно зростає. Більшість нелегалів прагнуть потрапити до країн Західної Європи і розглядають Україну як транзитну територію, принаймні про це свідчать українські прикордонники. Проте реальні міграційні наміри цієї категорії осіб ще тільки комплексно досліджуються. Сьогодні існують свідчення про створення в Україні новітніх етнічних компактів. За різними даними, в Україні кількість мігрантів коливається від 100 тисяч до 6 млн осіб. Це здебільшого вихідці з країн Азії та Африки. В Одеській області вказують на наявність індійської, в'єтнамської та китайської громад. Відповідні свідчення про збільшення кількості громад — вихідців з країн південної Азії, Китаю — з'являються в інших українських регіонах. Отже, це свідчить, що у складі населення України фактично зростає кількість представників тих етносів, які мігрують до України з несприятливих у соціальному і міжетнічному сенсі країн, тобто з тих держав, де вирують міжетнічні конфлікти і де низький рівень життя. Це, за свідченнями експертів, демонструє не тільки те, що Україна є транзитною територією, але й те, що країна розглядається новітніми мігрантами як відносно стабільна держава у сфері міжнаціональних взаємин.
Стабільність життя представників різних національностей неможлива без шанобливого ставлення і поваги кожного народу до
іншого. Це стосується як українців, так і національних меншин, які є жителями однієї держави — України.
Важлива роль у збереженні міжетнічної злагоди в усіх регіонах України належить створенню державою сприятливих умов для національно-культурного розвитку як національних меншин в Україні, так і українців, які проживають у країнах близького і далекого зарубіжжя. Ці питання повинні бути предметом розвитку міждержавних відносин і розв'язуватися на користь народів усіх країн.
►► Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання
Націоналізм — ідеологія і політика, основу якої складають ідеї національної винятковості і переваги, прагнення до національної замкнутості, місництва, недовіра до інших націй.
Яскравий прояв націоналізму в сучасному світі продемонстрував німецький фашизм, що призвів світ до Другої світової війни 1939-1945 рр. Синонімами фашизму стали терміни «расизм», «нацизм», «шовінізм», «геноцид», «голокост».
Запитання
-
Як на вашу думку, чи можна вважати національне питання однією з причин розпаду СРСР?
Міжнаціональний конфлікт — одна із форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй, що мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.
Завдання
-
Назвіть причини міжнаціональних конфліктів.
-
Ускладнення соціально-економічного розвитку країн світу, відчутне відставання багатьох з них.
-
Непродумана або відверто екстремістська політика низки державних діячів.
-
Колонізація населення інших країн.
-
Помилки і прорахунки керівництва ряду країн у розв'язанні національних питань.
Види міжнаціональних конфліктів
1. З приводу спірних територій.
-
Через вигнання народу зі своєї території і повернення депортованого народу на свою історичну батьківщину.
-
Через довільну зміну адміністративних кордонів.
-
Через насильницьке включення території народу до сусідньої держави.
-
Між етнічною більшістю і компактною меншістю (корінна національність).
-
З приводу відсутності у народу власної держави або розподіл його території між іншими державами.
Типи міжнаціональних конфліктів
-
Державно-правові (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація).
-
Етнотериторіальні (визначення кордонів нації).
-
Етнодемографічні (захист прав корінної національності).
-
Соціально-психологічні (зміна способу життя, порушення прав людини).
Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів
-
Усвідомлення усіма людьми неприйнятності насильства, формування поваги до національних почуттів всіх етнічних груп.
-
Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.
-
Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв'язання національних суперечок.
-
Надання національно-культурної автономії усім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.
Шляхи врегулювання міжнаціональних конфліктів
-
Визнання міжнаціональних проблем і розв'язання їх шляхом продуманої національної політики.
-
Використання економічних важелів для нормалізації ситуації.
-
Створення культурної інфраструктури консенсусу, дотримання принципу паритетності, коли йдеться про призначення людей різних національностей на державні посади, підтримка національної культури.
►► Формування української політичної нації
Аналіз історико-політичного контексту формування української національної ідентичності дозволяє розглянути специфіку сучасної національної ідентичності та перспективи поширення
загальнонаціональної ідентичності на громадян України, що мають різні етнічні, мовно-культурні, регіональні, конфесійні ідентичності тощо. Особливу увагу приділено потребам формування української загальнонаціональної ідентичності виходячи з вимог забезпечення національних інтересів України: зміцнення державної і національної єдності, забезпечення міжетнічного миру, суспільної інтеграції представників етнічних спільнот, розвитку унікальних етнічних ідентичностей в контексті цілісної загальноукраїнської ідентичності, ліквідації загрози сепаратизму.
Проблема становлення єдиної національної ідентичності громадян України є однією з визначальних для українського суспільства та для подальшого формування його як повноцінної нації. Політичний контекст проблематики (необхідність збереження цілісності держави та її зміцнення, становлення громадянського суспільства, з'ясування місця країни у системі культурних і геополітичних координат тощо) зумовлює необхідність вироблення адекватної політики щодо кризових явищ в українській національній ідентичності. Теоретичні та практичні дослідження безпосередньо стосуються проблем зменшення потенціалу сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, зміцнення можливостей держави у справі протистояння зовнішньому тискові.
Складовою частиною політичної діяльності держави, покликаної врегулювати міжнаціональні відносини в різних сферах життя суспільства, є національна політика.
Українська національна ідентичність проходить складний і суперечливий процес становлення. Нині її ознаками є амбівалентність суспільної свідомості, брак консенсусу стосовно базових цінностей, етнопсихологічні та мовно-культурні деформації у свідомості.
Таку ситуацію ускладнюють:
-
розриви у загальнодержавному комунікативному просторі внаслідок суперечностей у мовній, ідеологічній сферах;
-
брак історичних знань або їх викривлене тлумачення і, як наслідок, слабкість ідеологічної основи для формування національної ідентичності;
-
деформації національної і громадянської свідомості, соціальної структури суспільства та невиразність соціальної ідентифікації в умовах ослаблення суспільства.
Висновок. Отже, на сьогодні в Україні ресурси для формування і зміцнення сприятливої для суспільства, держави цілісної націо
нальної ідентичності використано не повністю. Це відбувається, по-перше, через недооцінювання з боку державної влади цінності цього явища; по-друге, через надмірний вплив в Україні тих політичних сил, які виступають за консервацію наявного «постколоні-ального» стану ідентичностей.
Серед фундаментальних інтересів української держави і політичної нації мають бути:
-
збереження територіальної цілісності;
-
розвиток власної національної, культурної, мовної тощо самобутності;
-
подальша консолідація всередині суспільства і нації;
-
рівноправні і повноцінні відносини з іншими державами і націями.
Таким чином, визрівання єдиної національної ідентичності за збереження і розвитку етнічних, культурних тощо ідентичностей усіх спільнот здатне суттєво сприяти зміцненню державної єдності країни, суспільства, істотно посилити державу. Це, у свою чергу, дозволить посилити сприйняття української держави представниками різних етнічних груп як «своєї»; зменшити або нівелювати можливість виникнення сепаратистських тенденцій серед етнічних груп компактного розселення в Україні; залучити повною мірою потенціал усіх громадян України. Досягнення таких цілей повністю відповідає інтересам України.