Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
прол.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
467.39 Кб
Скачать
  1. Підсумки уроку

Бесіда

  1. Що таке природне середовище і як воно впливає на людину?

  2. Що таке соціальне середовище і яка його роль у формуванні лю­дини?

  3. Порівняйте за змістом поняття «людина», «індивід», «індиві­дуальність », « особистість ».

  4. Що ви розумієте під соціалізацією людини?

  5. Які існують засоби соціалізації людини?

  6. У чому ви вбачаєте багатовимірність людини?

Лише живучи у суспільстві, спілкуючись і взаємодіючи з інши­ми людьми, навчаючись у них, дитина може стати справжньою лю­диною. З одного боку, людина є продуктом певної епохи, наявного суспільства. З іншого — вона є результатом, своєрідним відбитком і втіленням всієї попередньої історії людства та його культури. Лю­дина — біосоціальна істота, саме біосоціальна, а не біологічна і со­ціальна.

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

  2. Підготувати повідомлення про демографічну політику сучас­них держав.

Тема II. Соціалізація особистості урок 2

Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистості

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і са-мореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації

(сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння засто­совувати знання з різних навчальних курсів, власного життєвого досвіду для розв'язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграфи до уроку:

  • Нещасний той народ, який народився на родючих землях.

  • Кожен, у кому сидить Рафаель, повинен мати умови, щоби без­перешкодно вдосконалюватися.

  • Між хортом і лягавою не такі відмінності, як між філософом і каменярем. К. Маркс

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент уроку

  2. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Я пропоную вам послухати оповідку про давньо­грецького філософа Діогена.

Одного разу вдень Діоген пішов багатолюдними вулицями Афін з ліхтариком в руках, промовляючи: «Шукаю людину».

Бесіда

  1. Кого шукав Діоген?

  2. Що для вам здалося дивним у поведінці філософа?

  3. Як ви вважаєте, на яких ознаках особистості зосередився Діо­ген?

  4. Які ознаки особистості ви можете назвати? Робота зі схемою

ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ

Здатна відповідати

за свої вчинки

Продукт соціалізації

Особистість

Контролює свою поведінку

Самостійна у своїх

вчинках

Висновок. Саме суспільство, а не природа максимально впливає на особистість.

III. Вивчення нового матеріалу

►► Поняття соціалізації

Проблемне завдання

В. Шекспір писав: «Увесь світ — театр. У ньому жінки, чолові­ки — усі актори. І кожен не одну грає роль. Сім дій у п'єсі тій: не­мовля, школяр, юнак, коханець, солдат, суддя, старий!»

У театрі всі ролі визначені, а в реальному житті? Хто режисер сценаріїв театру життя? Що мав на увазі К. Маркс, стверджуючи, що «між хортом і лягавою не такі відмінності як між філософом і каменярем...»?

Третину свого життя людина навчається жити у світі складних суспільних відносин. У театрі ролі грають актори. Ми — актори те­атру життя. Кожна людина поводиться відповідно до ролі. Суспіль­ство чекає від нас бездоганної акторської гри, щоб за необхідності «зробити з каменяра філософа». Знаючи закони природи, з «хор­ту лягаву не зробиш». Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.

Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до до­рослого життя.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм.

Навчання життя і навчання предмета — поняття різні. До со­ціалізації застосовуємо термін освоєння, а не навчання. Процес со­ціалізації переживає кожен з нас протягом всього життя.

  • Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися за книгами.

  • Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, тому навчатися їх доводиться за реальних умов, протягом усьо­го життя.

Запитання

— Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади.

  • У літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга

  • У реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівча­ток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки.

Висновок:

  • У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль.

  • Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей.

  • Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: при­щеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки.

Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.

Етапи соціалізації

У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи люд­ського життя: дитинство, зрілість, старість. Дитинство закінчува­лося рано — у 13-15 років, переважно після укладання шлюбу.

Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий період людини — це особливий світ. За часів Шекспіра діти в усьому бу­ли схожі на дорослих. Тільки після епохи Відродження з'явилися перші ознаки вікової різниці — зачіски, одяг... У XVIII ст. почина­ють вирізняти юність. За образним висловом американського вче­ного Ф. Масгрейв, юнак був винайдений водночас із паровою ма­шиною (1765 р. з'явився винахід Д. Уатта, а 1762 р. Ж.-Ж. Руссо «відкрив» юнака, написавши книгу «Еміль»).

Дитинство — найважливіший етап первинного навчання і со­ціалізації. «Всі ми родом з дитинства» (А. Екзюпері). Американ­ський психолог Ерік Еріксон виділив 8 стадій у розвитку особистос­ті, чотири з них припадає на дитинство. У цей період закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %. Не можна спізнитися, втратити час.

Східна притча

Молода мати прийшла до мудреця і запитала ради, коли їй треба починати виховання дитини «Скільки виповнилося вашій дитині?» — запитав мудрець. «Лише 3 місяці», — відповіла мати. «На жаль, ви запізнилися. Ви запізнилися рівно на 3 місяці», — сказав мудрець.

Запитання

— Ми нерідко говоримо — «золота пора дитинства», «безхмар­не дитинство», «рожеве» і т. ін. Наскільки справедливі такі твер­дження? Порівняємо для цього дитячий і дорослий світ і з'ясуємо, чим вони відрізняються.

  • Зростання, фізична сила;

  • обмін речовин (у дітей — пластичний, у дорослих — енергетич­ний);

  • розумові здібності і вміння їх з вигодою застосовувати;

  • обсяг набутих знань;

  • вміння приймати рішення і т. д. (продовжити список).

Висновок. Дитина не вміє жити в дорослому світі: не має соціаль­них статусів і ролей, чітких прав та обов'язків, не знає, що таке соці­альна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.

Запитання

— Як діти засвоюють соціальні ролі?

  • Діти не можуть оцінювати норми, здатні тільки їх засвоювати через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче ото­чення — батько і мати. Батьки є агентами первинної соціаліза­ції. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей починається з їхніх батьків».

  • У дітей ігрове освоєння світу. В які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? (Рольові ігри: «Дочки — матері», «Школа».) Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається на все життя і багато в чому визначає його.

Тінейджери, підлітки; ранній юнацький вік

Про підлітків і проблеми підліткового віку заговорили лише в 50-ті роки XX століття, коли невідомий журналіст вперше вико­ристав у своїй статті слово «тінейджер» і була надрукована повість американського письменника Джерома Селінджера «Над прірвою в житі».

Запитання

— Які події XX століття призвели до «появи» тінейджерів?

  • Прискорився темп історичного розвитку, посилився розрив по­колінь, загострилася проблема «батьків і дітей».

  • Демократизація суспільства, міжнародне визнання прав люди­ни і прав дитини.

Запитання

— Виділення в самостійний етап підліткового віку свідчить про подовження дорослішання. Чому це відбувається? (Ускладнюється життя і діяльність людини, тому більше знань передається нащад­кам, подовжується процес навчання.)

Юність — найважчий період соціалізації. «Роки юності — най­важчі роки», — писав ще у XVIII ст. німецький філософ І. Кант. Вікові рамки: 13-17 — тинейджер, 19-23 — юнак.

Запитання:

— Встановіть зміст слова «тинейджер». Чому цей вік назива­ють важким, перехідним?

  • Важливі фізіологічні зміни: статеве дозрівання; інтенсивне зростання (на 5-8 см на рік), зростає маса тіла (4-8 кг на рік); перебудовується опорно-руховий апарат (збільшується ступінь окостеніння, наростає м'язова сила) і т. ін. Соціальна та психо­логічна зрілість дуже часто не встигає за зрілістю фізичною;

  • психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, посилюєть­ся агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо);

  • схильність до інновації і творчості; невизнання авторитетів;

  • підкреслене прагнення до незалежності і самостійності;

  • формується паралельна система цінностей: батьки-однолітки;

  • змінюється поведінка (від майже повної слухняності до прихо­ваної або явної непокори батькам);

  • суперечності між посиленням орієнтації на самостійність і за­лежністю від думки і поведінки однолітків;

  • закінчується формування фундаменту особистості — світо­гляду;

  • усвідомлення свого «Я» відбувається як осмислення свого міс­ця в житті; триває постійний пошук моральних орієнтирів.

Висновок. Рольовий діапазон тинейджерів вкрай обмежений: економічно несамостійні, вимагають соціального захисту, не ви­ступають учасниками правовідносин, не є власниками, виробника­ми. Вони лише споживачі; хоча психофізично вони уже дозріли для прийняття важливих рішень. Брак життєвого досвіду спричиняє до численних помилок. Але головне не їх кількість, а якість: зло­чинність, наркотики, алкоголь, статева розбещеність... Це спроба відігравати роль дорослих, підлітки прагнуть туди, де їх вважають дорослими.

Підлітковий вік — це випробування для всіх (власне підлітка, батьків, вчителів). Не можна швидко і без зусиль вирішити всі про­блеми цього віку: треба набратися терпіння...

Зрілість — це розквіт людської особистості. Це тривалий пері­од, він складається з декількох циклів. Нижня межа розмита, при­близно 21-23 роки. За екстремальних умов людина дорослішає ра­ніше, за спокійного життя цей період триває довше. Верхня межа позначена виходом на пенсію — 55 років у жінок, 60 років — у чо­ловіків.

Завдання

— Головний критерій зрілості: самостійність. Що вважати про­явом самостійності? Доповніть список.

Критерії самостійності

  1. Самостійне забезпечення засобами існування.

  2. Уміння розпоряджатися грошима незалежно від інших .

  3. Самостійність у виборі способу життя.

  4. Проживання окремо від батьків.

  5. Здатність відповідати перед законом,.

  6. Допуск до голосування на виборах.

  7. Ускладнення шлюбу.

Висновок. Доросле життя — найактивніший період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння великої кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість — найактивніший творчий вік. Психолог Г. Леман проаналізував кілька тисяч видат­них відкриттів і дійшов висновку, що число кращих, оригінальних ідей, праць падає на вік 29-30 років: Ньютон відкрив закон тяжін­ня у 24 роки; Лобачевський неевклідову геометрію —у 24; Менде­лєєв періодичний закон — у 35 років.

Після виходу на пенсію закінчується активний період соціалі­зації — настає старість.

Старість — це період людського життя, що настає після зрі­лого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року — похилий вік; 71-90 — старечий; вік людини понад 90 років вважають віком дов-гожительства. Старість — це фізичний стан, якому притаманне по­ступове згасання усіх життєвих функцій.

Запитання

«Старий — що малий», — каже народна мудрість. Що спільно­го між дітьми та старими? У чому відмінність?

  • Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (нерідко примхливі, дратівливі, неза-доволені);

  • діти — мета життя для батьків; люди похилого віку — це тягар для дітей. У дітей — майбутнє, у людей похилого віку немає за­пасу часу і сил, зникають і життєві плани.

►► Ґендерна соціалізація особистості

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендер­них стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що

стосуються становища чоловіків і жінок у суспільстві, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють іс­нуючі ґендерні розбіжності і стають на заваді до змін у сфері ґен­дерних відносин.

Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння лю­диною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі — норми і правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Засвоєння індивідом культурної схеми ґендера відбувається через конструювання розходжень між статями. Соціалізація чо­ловіків і жінок формується за різних соціально-психологічних умов. Ґендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: опанування прийнятих моделей чоловічого і жіночого поводжен­ня, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначе­них суспільством правил і стандартів поводження для чоловіків і жінок.

Засвоюються насамперед колективні, загальнозначущі норми. Вони стають частиною особистості і підсвідомо нею керують. Уся інформація, що пов'язана із диференційованим поводженням, від­бивається у свідомості людини у вигляді ґендерних схем. Основні агенти соціалізації — соціальні групи і контексти: родина, одно­літки, засоби масової інформації, робота, клуби за інтересами, церква.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації:

  • Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове по­водження заохочується, а неприйнятне карається соціальним несхваленням.

  • Диференційне наслідування, коли людина вибирає статево-рольові моделі в близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідо­мості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маску-лінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Дже­

рела ґендерного конфлікту вкорінені у дитинстві. Так, дівчатка-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього жит­тя людини, тільки з дорослішанням зростає самостійність у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть пережива­ти ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньо-вихов­ним установам. Дитина проходить через низку суспільних установ: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні закла­ди (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкіль­ні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоло­віком або жінкою.

Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сі­мейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з на­вчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, чи­тати літературу. Тільки за таких умов у молодої людини можливе формування ґендерної чуйності і культури.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неу­рядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масо­вої інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.