Тема 3. Соціально обумовлені психічні розлади.

1. Соціопатія і девіантна поведінка.

2. Типи девіантної поведінки.

3.Типи само руйнівної поведінки.

4. Ауто агресія і суїцидальна поведінка.

1. Соціопатия і девіантна поведінка

Соціопатія – це соціальне безумство – це навмисно або стихійно спрямована дія людей на руйнування ціннісних, активних засад суспільства..

Індивідуальні прояви поведінки.

Девіантна поведінка – це стійке, свідоме, вибіркове порушення соціальних норм.

2Типи девіантної поведінки:

1. Корислива.

2. Агресивна.

3. Соціально-пасивна.

Корислива: матеріальні, грошові вигоди, майнові вигоди, хабарі, розкрадання, грабіжництво, шахрайство, крадіжки.

Агресивна: образа, хуліганство, побиття, зґвалтування насильство.

• Вербальна агресія і невербальна.

• До кримінальна і пост кримінальна( підлягає під кримінальну відповідальність).

Соціально-пасивна: ухилення від роботи, бродяжництво, алкоголізм, токсикоманія, наркоманія, само руйнівна поведінка, важке наслідство для здоров’я морального, соціального і фізичного.

3.Типи само руйнівної поведінки:

1. Аддиктивна (алкоголізм, наркоманія) – залежна

2. Сексуальна розпущеність руйнує дух і моральний розвиток

3. Аутоагресивна поведінка – суїцид.

Загальна модель, як формується аддиктивна поведінка. Психологічні еталони, як умова формування аддиктивної поведінки. Психіка для того, щоб розвивати форми ідеалів. внутрішніх еталонів, взірців.Еталони є предметні, функціональні і моральні. В кожної людини є свої еталони. Існує еталон відпочинку. Сучасне суспільство формує свою субкультуру. Коли треба відпочити і зустрітися з друзями, то не виникає причини чому не вжити наркотиків.Наступає момент коли треба збільшити дозу. Вся енергія різна.

Дюркгейм «Кількість самогубств вимірював обернено – протилежно ступеню інтеграції: релігії сім’ї, політики суспільства»

Причини суїцидів

1. Урбанізація.

2. Екологічна криза.

3. За швидкої зміни суспільно-ідейно-ціннісні орієнтири.

Ознаки суїцидального стану

1. Звуженість свідомості, тобто думки спрямовані в одному напрямку, і людина не бачить виходу із ситуації, що склалася.

2. Монотонний емоційний фон – душевний біль, почуття самотності.

Профілактика суїцидального стану

Дати людині можливість зрозуміти, що хтось є поруч і розговорити. Говорити будь що, тільки щоб людині розширити свідомість. Суїцид у чоловіків: повіситись, розстрілятись, падіння з висоти. Жінки – застосовують більш мє’якіспособи: газ, таблетки.

Суїциди більше коять люди з вищою освітою: актори, музиканти, лікарі, юристи, психіатри, соціальні працівники.

Ефекти вигорання (ознаки)

1. Емоційна виснаженість

2. Втрата симпатій(байдужість до людей)

3. Зниження самооцінки

4. Втрата інтересу до життя.

1.Соціопатия.

За роки незалежності держави показники поширеності та захворюваності на розлади психіки і поведінки серед населення України дещо підвищились: поширення 2271,0 — у 1990 та 2430,9 — у 2000 р.; захворюваність 248,0 та 260,7 відповідно, проте з 1997-1998 pp. відзначають помітне зниження обох показників.

Україна належить до «демографічне старих» країн світу. Кількість осіб пенсійного віку в структурі населення України збільшилася з 22,4% у 1995 р. до 29,2% у 2000 р. Серед захворювань цього контингенту значне місце займають розлади психічної сфери. Поширеність захворюваності на розлади психіки та поведінки серед дітей та підлітків за останні 10 років зросла більш помітно, ніж серед дорослого населення (відповідно: 2408,1 та 3196,1 у 1990 р.; 2563,1 та 3429,1 у  2000р.; 426,0 та 406,0  у 1990р.; 434,5  та 552,9 у 2000 р.). Крім того, набуває сили тенденція до збільшення випадків самогубства серед дітей та підлітків. Так, у 1998 р. ними було скоєно 0,5% загальної кількості суїцидів серед населення.

У 2000 р. захворюваність психічними розладами внаслідок вживання наркотичних речовин в Україні становила 21,6 на 100 000 населення (у 1990р. — 6,2), а внаслідок токсикоманії за 10 років — зросла на 57%. Все більше поширюються «важкі» наркотики, реєструються випадки нових видів наркотичної залежності, що призводить до швидкої інвалідизації та загибелі хворих.

Близько 1,2 мільйона жителів України страждають від психічних розладів різного ступеня складності, передає Інтерфакс з посиланням на головного фахівця з психіатрії Міністерства охорони здоров’я України Ірину Пінчук. Це — дані офіційної статистики, проте реальна кількість людей, які потребують психіатричної допомоги — не відома, але значно вища. Дослідження ВООЗ свідчать про значну кількість хворих в Україні, які не звертаються за медичною допомогою. За словами Ірини Пінчук, лише 2,5 % українців нині звертається за психіатричною допомогою та отримують її. З них 72% становлять люди з так званими суміжними, а не психіатричними розладами — депресіями, неврастеніями (наслідками стресу), органічними розладами. Лише 18% звернень припадають на важкі психіатричні розлади, зокрема, шизофренію, а близько 9% — на звернення розумово відсталих.

Ірина Пінчук підкреслила, що люди, які страждають від шизофренії та інших важких розладів, майже завжди звертаються до психіатрів, а от люди, які страждають від депресії — нехтують допомогою. Зокрема, за даними Міністерства охорони здоров’я, у 2007 році в Україні офіційно зареєстровано 155 тисяч людей, хворих на шизофренію. Згідно з офіційною статистикою, від депресії страждають 50 тисяч людей, від невротичних розладів і стресів — 159 тисяч людей. Однак як підкреслила керівник міжнародного центру «Психічне здоров’я», директор з міжнародних питань Української асоціації психіатрів Тіна Берадзе, недолікована депресія — дуже небезпечна, особливо тим, що може призвести до суїциду.

Девіантна поведінка.

Вплив держави, суспільства на психічні захворювання

Як відомо всі процеси у суспільному житті є взаємоповязаними і взаємозалежними. Можна сказати, що вплив психічних захворювань на державу в цілому є негативним.

Кількість і вплив психічних захворювань на населення залежить від ефективності допомоги суспільства, держави і людей з психічними захворюваннями. На жаль, наразі спостерігаємо протилежні процеси. Серед них слід виділити наступні: 

• Недостатнє визнання як з боку держави, так і з боку суспільства того, що психічне здоров’я і психічне благополуччя є найважливішими передумовами високої якості життя, забезпечують соціальну єдність, продуктивність праці, суспільні спокій і стабільність, що сприяє зростанню соціального капіталу та економічному розвитку суспільства. 

• Питання психічного здоров’я продовжують розглядатися по-старому, а до психічного розладу протягом тривалого часу ставилися не тільки як до рідкісного, але і як до лиховісного і ганебного явища. До цього часу має місце стигматизація, дискримінація і соціальна ізоляція, жертвами яких стають люди з психічними проблемами, які належать до різних груп населення України. 

• Недостатнє фінансування та нераціональні схеми фінансування психіатричної допомоги. 

• Застаріла структурна та функціональна організація психіатричної служби, яка конче потребує змін, згідно з європейськими та світовими тенденціями 

• Недостатність нормативно-правової бази для регулювання діяльності психіатричної служби та здійснення профілактичної її спрямованості. 

• Недостатність належного кадрового забезпечення (недостатня участь медичних психологів, психотерапевтів, соціальних працівників у наданні психіатричної допомоги). 

• Відсутність достатньої взаємодії психіатричної служби з взаємопов’язаними галузями: освітою, органами соціального забезпечення, захисту праці та іншими.

• Відсутність досліджень економічної складової охорони психічного здоров’я та розуміння того, що на відміну від ситуації з іншими питаннями, котрі пов’язані зі здоров’ям, більшість економічних втрат мають місце поза межами системи охорони здоров’я. 

• Низька доступність осіб з проблемами психічного здоров’я до високоякісної первинної медико-санітарної допомоги. 

• Відсутність ефективної інформаційної системи з питань психічного здоров’я.

 Всі зазначені чинники містять у собі медичну та соціальну складову, що зумовлює необхідність комплексного розв’язання проблеми психічного здоров’я. Наведені причинні фактори мають системний характер, що потребує координації галузі охорони здоров’я та інших секторів, а саме: органів державної влади всіх рівнів і місцевого самоврядування, громадськості, юстиції, засобів масової інформації, інших відомств. Розвиток системи охорони психічного здоров’я, враховуючи її нинішній стан, неможливий без державних інвестицій в наукове, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення галузі.

Не слід забувати про такий важливий аспект як вплив суспільних відносин та взаємодій на психічні захворювання. За статистикою 70% хронічних захворювань мають психосоматичну основу. Емоції провокують хвороби в людському організмі. Душевні переживання і наслідки стресів виливаються не в психічні нездужання, а маскуються під захворювання внутрішніх органів, кажуть лікарі. Проблеми із шлунком бувають від паніки та гніву. Від інфарктів страждають деспоти й добряки. А захворювання нирок часто зустрічають у лідерів, пише "Комсомольская правда". Люди логічного складу і лідери зазвичай страждають від захворювань нирок та мігрені.

Отож, проаналізувавши написане вище, можемо зробити висновок, що суспільству, державі потрібно змінювати ставлення до психічних захворюваня, бо саме від нього залежить майбутнє країни в цілому.