1.5.Психічне здоров’я.

1.5.1. Поняття норми може розглядатися у трьох аспектах: 1) норма як ідеал, зразок взірець. Еталони: предметні, функціональні і моральні(Закони, заповіді Божі); 2) норма як в математиці розподіл навколо середніх значень;

3) норма як оцінка норми поведінки, опираючись на морально-етичні критерії. Норма – динамічне поняття, відносне для різних соціальних груп, вікові особливості, умови, - об’єктивно і суб’єктивно різні.

1.5.2. Поняття нездоров’я і здоров’я.

У медицині хвороба – це об’єктивна фізична патологія, що має свій біологічний субстрат.

Нездоров’я – соціальний прояв хвороби, те, що поза біологічним субстратом це суб’єктивне відчуття недомагання, або обмеження функції.

Для особистості – здоров’я – можливість реалізувати себе, ( напр.втрата кінцівки – біологічно уже все нормально, а людина з її суб’єктивним відношенням до дефекту.

Здоров’я (Розін) – це здатність до розвитку, здатність відповідати на соціальні вимоги – ефективно вчитися, служити в армії, виховувати дітей.

СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

• фізичне;

• психічне;

• моральне;

• соціальне.

Визначення ВООЗ:

Здоров’я– це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

1.5.3. Психічне здоров’я.

Соціальна повноцінність визначається не тільки об’єктивно, біологічним станом, а й особистісним ставленням (свідомість, усвідомлення, надання значення – самооцінки “Я” - концепція). Але важливо як інші йому віддзеркалюють його психічний стан і біологічний стан – ставлення до людини взагалі. (проективна ідентифікація).

Психічно хворі – оцінюють себе здоровими, а інші кажуть про них, що ні.

Визначення психічного здоров’я.

Стан, що характеризується:

1. Цільністю і узгодженістю усіх психологічних функцій організму (відображення і регуляція – інтеграція, внутрішня і зовнішня, що забезпечують)

2. Почуття суб’єктивної комфортності (самооцінка, “Я” – концепція, задоволення собою),

3. Здатність до цілеспрямованої осмисленої діяльності (працездатність).

4. Адекватні форми поведінки із врахуванням етнокультурних критеріїв.

Психічна хвороба:

1. Відсутність здоров’я (не може реалізувати себе, не може розвиватися, не може відповідати вимогам), взагалі це соціальне неблагополуччя.

2. Наявність страждання;

3. Паталогічний процес, що має або фізичну, або психічну природу.

Однак поняття психічної хвороби є проблемним, бо психічно хворий може бути страждаючим (душа болить) без об’єктивності. Однак фізично хворобливий і навпаки при неадекватній поведінці відчуває себе добре.

Хвороба в ріхних соціальних середовищах є по-різному.

3. 1.5..4.Суспільне психічне здоров’я.

Суспільне психологічне здоров’я – характеризується рівнем психологічного здоров’я популяції, розповсюдженістю у ній:

1. Психологічного захворювання;

2. Алкоголізму і наркоманії;

3. Розумової неповноцінності;

4. Суїцидів.

Суспільне – психігічне здоров’я – це індикатор інтелектуального і морального стану суспільства, його духовного потенціалу.

Епідеміологія вивчає (стан здоров’я) – закон – ті виникнення, розповсюдження і перебіг хвороби, що виявляється при популяційних досліджень. Тут кількісні критерії: захворюваність і хворобливість.

Захворюваність – кількість нових випадків у повній соціальній групі, або населення в цілому за одиницю часу – ( частина в 1 рік) (на 100, 1000, частіше на 10000, 100000 населення.)

Хворобливість – число хворих даною хворобою – в даний час у даній групі чи популяції – розрахунок на 100, 10000, 10000, 100000)

Інвалідність – визначається загальною кількістю інвалідів серед населення і число вперше в цьому році встановлювали інвалідність важливі статистики:

1. динаміка за певний час;

2. причини;

3. віковий розподіл.