5.Види профілактичних заходів.

1.Основні категорії і поняття.

Психічно хворі відносяться до найбільш соціально дезадаптованих груп населення. При хронічних психічних захворюваннях помітно порушуються мотиваційно-вольові компоненти особи, погіршуються аналітичні здібності, відповідно знижується і можливість правильної оцінки ситуації і моделювання адекватного мислення, знижуються також можливості самостійного життєзабезпечення, створення і збереження сім'ї, виявляється емоційна незрілість і комунікативна неефективність, руйнуються соціальні зв'язки. Тому в організації психіатричної допомоги набуває особливої значущості забезпечення різносторонньої соціальної допомоги і підтримки біль лих, захист їх соціальних прав, відновлення здатності жити і функціонувати в суспільстві. Йдеться про соціальну реабілітацію в широкому значені слова.

Концепція соціальної реабілітації психічно хворих і інвалідів бере свій початок в англосакських країнах, де реабілітація набула свого сучасного змісту в роки Другої світової війни. Хоча основи і окремі напрями реабілітації, як вже наголошувалося вище, з'явилися набагато раніше, в XIX в. Вперше визначення поняття «реабілітація» дане Ф.Ф.Бусом в 1903 р. У буквальному перекладі термін «rehabilitation» означає «відновлення прав, здібностей».

Концепція реабілітації спочатку виходила з ідей так званої фізичної медицини. Надалі вона була доповнена положеннями соціальної гігієни, психології, педагогіки, соціології й інших дисциплін. Тому стали виділяти медичну, психологічну, професійну і соціальну реабілітації.

Сучасне розуміння соціальної реабілітації (у широкому значенні слова) включає комплекс соціально-економічних, медичних, психологічних педагогічних, юридичних, професійних і інших заходів, метою яких є якнайшвидше і якнайповніше відновлення втрачених людиною функцій, особистого і соціального статусу.

Реабілітація має тісний взаємозв'язок з відновним лікуванням і адаптацією. Адаптація розглядається як пристосування з використанням резервних, компенсуючих здатностей. В процесі активного лікування усуваються хворобливі біологічні (фізіологічні) патологічні прояви, а в процесі реабілітації відбувається вплив на залишкові, здатні до відновлення функції. Не завжди в результаті терапевтичних зусиль відбувається повне відновлення здоров'я і функцій. Тоді необхідна реадаптація — пристосування до життя на новому рівні, з використанням резервних, компенсуючи здібностей.

2. Медична реабілітація.

Медична реабілітація психічно хворих скерована на повне або часткове відновлення психічного і соматичного здоров'я або на можливе уповільнення розвитку захворювання, попередження загострень і рецидивів.

Медична реабілітація є початковою ланкою в системі загальної реабілітації і може проходити паралельно з будь-якими іншими видами реабілітації. До методів медичної реабілітації відносяться: фармакотерапія і лікування засобами народної медицини, дієтичне харчування, лікувальна фізкультура, методи фізичної дії (масаж, физіотерапія), санаторно - курортне лікування.

Останнім часом великого значення набуває спортивна реабілітація, яка сприяє зміцненню фізичного здоров`я, покращанню психічного стану, виробленню позиивних установок в повсякденному житті.

Є й інші форми реабілітації — психологічна, педагогічна, соціально-економічна, професійна, побутова — проводяться разом з медичною реабілітацією або після неї, але завжди в безпосередньому зв'язку з нею.