3 Соціально- психологічна і педагогічна реабілітація..

Соціально-психологічна реабілітація передбачає адаптацію хворих до соціального оточення, підвищення самосвідомості шляхом формування адекватного ставлення до свого захворювання і поліпшення здатностей до розв’язання психологічних проблем, налагодження взаємин з оточуючими в сім'ях, трудових колективах. Ця форма реабілітації супроводжує весь цикл лікувально-відновлювальних заходів.

Методами соціально-психологічної реабілітації є соціально-психологічна корекція, психотерапія.

Під педагогічною реабілітацією розуміють заходи повчального і виховного характеру, направлені на те, щоб психічно хворий набув соціального досвіду, оволодів необхідними уміннями і навичками по самообслуговуванню і життєвому самозабезпеченню, соціальними нормами поведінки.

До педагогічного аспекту реабілітації відноситься корегуюча педагогіка, виховання тих дітей і дорослих, які мають дефекти, що ускладнюють процес навчання, організація освітніх шкіл для хворих та їх родичів.

4.Соціально- побутова та професійна реабілітація.

Соціальна допомога. Важливою умовою соціальної реабілітації неповносправних є підтримка рівня життя за рахунок підвищення розмірів пенсій, надання допомог і пільг (по медичному забезпеченню, проїзду, обслуговуванню, комунальні, додаткова житлова площа), надання послуг, житла, з урахуванням законодавчо встановлених державою соціальних гарантій соціального забезпечення.

Соціальна допомога може бути представлена у вигляді періодичних і одноразових виплат в грошовій або натуральній формі (продукти, речі), або послуг в цілях надання адресної, як правило диференційованої, соціальної підтримки самотнім неповносправним з психічними захворюваннями для ліквідації і нейтралізації життєвих критичних ситуацій.

Важливою складовою соціальної реабілітації є забезпечення правового захисту психічно хворих. Безпорадність психічно хворих, відсутність у деяких з них усвідомлення своєї хвороби і схильність до соціально небезпечних дій ставлять перед державою питання реабілітаційного і правового характеру, вирішення яких скероване, з одного боку, на захист прав і інтересів психічно хворих, а з іншої — на захист суспільства від соціально небезпечних дій таких хворих. Професійна реабілітація — набуття професії або відновлення професійної працездатності осіб, що втратили в тій або іншій мірі працездатність, навчання новим професіям, доступним їм за станом здоров'я.

Професійна реабілітація включає професійну орієнтацію, професійну освіту, працевлаштування або трудову зайнятість. Вона передбачає перенавчання або навчання доступним формам праці, заходи, спрямовані на професійно-виробничу адаптацію неповносправного, пристосування робочого місця до функціональних можливостей психічно хворого на його колишньому підприємстві, організацію спеціальних цехів і підприємств для неповноправних з полегшеними умовами праці і скороченим робочим днем і т.ін. Психічне захворювання нерідко приводить до обмеження життєдіяльності. Під обмеженням життєдіяльності мається на увазі повна або часткова втрата особою здатності або можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися і займатися трудовою діяльністю. Підвищити рівень соціального функціонування хворого або неповносправного покликана соціальна реабілітація.

Соціальна реабілітація — це комплекс заходів, скерованих на підвищення рівня функціональних здібностей в побуті і соціумі, відновлення зруйнованих або втрачених хворим або неповноспраним суспільних зв'язків і відносин унаслідок порушення здоров'я.

Мета соціальної реабілітації — відновлення соціального статусу особи, забезпечення соціальної адаптації в суспільстві, досягнення самостійності і матеріальної незалежності.

Соціальну реабілітацію в даному аспекті розділяють на соціально-побутову і соціально-середовищну реабілітацію.

Соціально-побутова реабілітація полягає в набутті хворим або відновленні втрачених в результаті хвороби навиків по самообслуговуванню в побуті, в пристосуванні до нових умов життя. Соціально-побутовій реабілітації сприяють створення необхідних умов для незалежного існування неповносправного, надання послуг з будинку патронажу і організацій соціально-медичної допомоги.

Соціально-середовищна реабілітація включає соціально-середовищну орієнтацію, соціально-середовищну освіту, соціально-середовищну адаптацію. В ході соціально-середовищної орієнтації здійснюється орієнтація хворого в навколишньому середовищі. Сюди входить встановлення взаємин з людьми, знайомство з територією, розташованими на ній необхідними об'єктами -магазинами, установами, підприємствами, спортивно-оздоровчими об'єктами і т.д.

Соціально - середовищна освіта — це процес навчання індивіда навичками користування середовищем, навичками переміщення в навколишньому середовищі, користування транспортом, умінням самостійно купувати продукти і речі, відвідувати суспільні місця.

Соціально - середовищна адаптація — це процес і результат пристосування суб'єкта до об'єктів життєдіяльності і оволодінням навичками самостійного життєзабезпечення.

Досягнення мети і завдань реабілітації психічно хворих і неповносправних забезпечується скоординованою і взаємопов’язаною діяльністю органів і установ соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, праці і зайнятості, інших державних, суспільних та інших організацій.