1.3.Завдання соціальної психіатрії.

Найбільш відомі 4 науково-теоретичних фундаментальних завдання соціальної психіатрії, визначені відомим швейцарським психіатром - L.Compі (1990):

1. Чи є взагалі реальний взаємозв’язок між конкретними формами психічних розладів і певними соціальними факторами (соціальним прошарком, родина, професія, побутові умови тощо).

2. Якщо такі зв’язки існують, то як вони реалізуються? Іншими словами, які конкретно соціальні фактори сприяють виникненню, загостренню, несприятливому перебігу психічних розладів і, навпаки, які сприяють їх попередженню, пом’якшенню і зникненню.

3. Важливо відповісти на питання шодо терапевтичного середовища, тобто, яке культуральне, сімейне, людське оточення повинно бути для ефективного лікування певних форм психічних розладів?

4. Яким чином, фактори соціального середовища впливають на біологічний субстрат психічних захворювань?

Інші автори, наприклад,H.Strotzka, завдання соціальної психіатрії бачать у вдосконаленні соціальної допомоги психічно хворим – сімейна опіка, трудова терапія, профілактичне і терапевтичне застосування групової динаміки та групової терапії тощо на основі вивчення різних соціальних факторів, діагностики, культуральних та епідеміологічних досліджень.

Завдання соціальної психіатрії. розроблені авторами «Руководства по социальной психиатрии» Дмитриєої Т.Б, Положій Б.С. (1994)

1. Вивчення впливу макросоціальних факторів на психічне здоров’я.

2. Вивчення впливу мікросоціальних факторів на психічне здоров’я.

3. Вивчення вікових особливостей впливу соціальних факторів на психічне здоров’я.

4. Порівняльне вивчення психічного здоров’я і психічних розладів в різних етносах і культурах.

5. Вивчення впливу екологічних факторів на психічне здоров’я.

6. Вивичення психічного здоров’я і психічних розладів у представників різних соціальнио-професійних груп населення.

7. Вивчення ролі соціальних факторів у формування і перебігу окремих форм психічних розладів.

1.4. Визначення і структура сучасної науки психіатрії і соціальної психіатрії.

Психіатрія (з грецьк. лікування душі) – галузь медицини - наука про патологічні зміни психіки людини.

Вивчає: етіологію (походження), патогенез (розвиток), діагностику, терапію (лікування) та інші аспекти душевних розладів.

Психіатрія

Клінічна психіатрія Прояви, симптоми: психологічні захворювання. Біолог.сутн. змін в організмі, які приводять до розв.псих розладів

Соціальна психіатрія.

Загальна. Закон. прояву. Розвиток заг. пит. етіолог. патогенез, природа психопаталогічного процесу, їх причини, принципи, класифікації методичних досліджень і лікування.

Окрема(приватна) Те саме, тільки для окремих захворювань.

Клінічна Соціальна

Прояви, симптоми тобто

Клінічна картина психічного

Захворювання, а також

Біологічна сутність змін,

які приводять до розладу психіки.

Психіатрія

Загальна Приватна

Закономірність прояву, розв’язання

загальних питань етиології,

патогенезу природи, психологічних

процесів і їх причини, принципи,

класифікація, методи дослідження і лікування Те саме, тільки для окремих

конкретних захворювань

Соціальна психіатрія вивчає: соціально-культурні, етнічні, екологічні фактори, які впливають на виникнення, розповсюдження, динаміку і можливості соціального впливу на попередження, лікування, реабілітацію психічно хворих людей.

.Соціальна психіатрія – самостійний розділ психіатрії, що вивчає соціальні аспекти психологічних захворювань.

Соціальні аспекти це:

1. Соціальні;

2. Культуральні;

3. Етнічні;

4. Екологічні.

Соціальні аспекти впливають на психічні захворювання.

Предмет соціальної психіатрії – не окремо взятий хворий, а закономірності етіопатогенезу психологічних розладів у певних соціальних групах, особливості групових психопатологічних реакції і поведінки у відповідь на вплив соціуму, що змінюється і життєдіяльності.

Соціальна психіатрія – це емпірична наука, що грунтується на соціології.

Мета - збереження психічного здоров’я, інтеграція психічно хворих у соціум.

Загальні дослідження щодо психічних розладів: 1) сім’ї; 2) життєві ситуації; 3) приналежність до певного суспільного класу; 4) культурні традиції;

5) ступінь розвитку медичної допомоги, що визначає можливості профілактики і терапії.

Терапевтичні спільноти – лікарі, соціальні працівники, родичі, друзі, співпрацівники найближчого оточення.

Найближче соціальне оточення – це все об’єднання у - термін суспільна психіатрія (community – psychiatry). Соціальна реабілітація зустріч у сім’ї, школі, на робочому місці.