Лекція 1. ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХІАТРІЇ.

Тема1. Психіатрія та її соціальні аспекти.

1.1.Короткий екскурс в історію соціальної психіатрії

1.2.Предмет соціальної психіатрії.

1.3.Завдання. соціальної психіатрії.

1.4.Основні поняття, визначення і структура сучасної психіатрії. 1.5.Психічне здоров’я.

1.1.Короткий екскурс в історію соціальної психіатрії

Погляди на питання історії соціальної психіатрії суперечливі.

Так, наприклад, німецький вчений H.Huselbeck (1995) вважає, що її не існує через суперечливість поглядів вчених, що займаються даною проблематикою. Інший німецький вчений H.Strotzka (1965) називає дату 1938 рік, коли вийшов у світ відомий підручник із душевних захворювань Ж. Ескіроля, де він вперше заявив про вплив соціальних умов на виникнення психічних захворювань.

Наприкінці ХІХ сторіччя французький психіатр Б. Мюрель встановив наявність взаємозв’язків між психічною патологією і явищами урбанізації та розвитку промисловості.

У США називають офіційну дату народження соціальної психіатрії 1955 рік, коли вийшов перший номер «Міжнародного журналу із соціальної психіатрії».

Провідними країнами щодо внеску у розвиток соціальної психіатрії вважаються Німеччина, США, Великобританія, Росія, тому доречно розглянути по окремо процес її становлення у кожній з названих країн.

Німеччина.. В. Грізінгер звертав увагу на зв’язок між соціальними умовами і психіатрією. У 1884 році у Нюрнбергу було засновано перше у світі «Товариство підтримки душевнохворих»

Термін «соціальна психіатрія» було введено у 1904 році Георгом Ільбергом – головним лікарем – гловним лікарем психіатричної лікарні у Саксонії..Цим він підкреслив значення власне соціальних аспектів у психіатрії, окрім клінічних.

У фашистські Німеччині було знищено понад 100000 психічно хворих

Лиш у 1970-х роках почався новий сплеск розвитку соціальної психіатрії у Німеччині. В результаті D. Wolter-Henseler, зробивши ретроспективний аналіз розвитку німецької соціальної психіатрії, сформулював 9 передумов її розвитку у Німеччині.

1. Розгорнутий громадський рух за психічне здоров’я.

2. Аналіз можливостей соціальних впливів у системі психіатричної допомоги.

3. Класичні психіатричні і соціологічні дослідження «госпіталізму».

4. Критика психіатричних діагнозів як соціального клейма.

5. Вплив феноменологічних підходів до терапії психічно хворих.

6. Виникнення моделі «психотерапевтичного співтовариства, що ґрунтується на принципах групової динаміки.

7. Антипсихіатричні течії.

8. Критичне осмислення історії психіатрії та її зв’язків з соціальною політикою.

9. Приклад так званої демократичної психіатрії - італійська реформа психіатричної допомоги.

США. Вперше термін «соціальна психіатрія в США було застосовано у 1918 році E. Southard, назвавши її однією із багатообіцяючих галузей психіатрії. У 1924р Американська психіатрична асоціація (АРА) провела перший національний конгрес з цієї тематики, а у 1925 році E.McCort опублікував першу монографію. У 1939 році у США R. Faris,

H.M. Dunham було здійснено фундаментальне епідеміологічне дослідження розповсюдженості психічних захворювань у різних районах Чикаго. При цьому значну увагу було приділено пошуку соціальних причин виникнення психічної патології. У дослідження було застосовано співпрацю соціолога і психіатра , що стало у подальшому традицією у різного роду дослідженнях. T.-A. Rennie – відомий представник американської соціальної психіатрії - писав у 1960 р.: «Міждисциплінарне вивчення проблем психічного здоров’я і психічних розладів є новим і важливим напрямком розвитку психіатрії, що обґрунтовано називається соціальною психіатрією. Соціальна психіатрія займається не тільки розповсюдженістю психічних розладів, вона робить спроби визначити значення соціальних і культуральних факторів у їх етимології і динаміці». США претендує на лідерство у світовій соціальній психіатрії. E. Sorel є президентом Всесвітньої асоціації соціальної психіатрії.

Англія. Багато дослідників називають Англію «колискою соціальної психіатрії» тому що ще під час першої світової війни там почали займатись соціально-психіатричною тематикою. У кінці 40-х років ХХ сторіччя Англія однією із перших здійснила реформу психіатричної допомоги із соціально-психіатричною орієнтацією. Так, наприклад, відбулася децентралізація психіатричної служби, з’явились денні і нічні клініки, психіатричні відділення у загально соматичних лікарнях, терапевтичні співтовариства, були закладені основи реабілітації психічно хворих, інтенсивно розвивалась індустріальна трудотерапія. Для англійської соціальної психіатрії характерним є вдале поєднання науково-дослідницької діяльності і практичної роботи.

Росія. Драматична історія, що вкладається у 5 етапів.

1-й етап – зародження – останнє 10-тиліття ХІХ сторіччя. Пов’язане з іменами видатних психіатрів І.П.Мержеєвського, С.С. Корсакова, В.П. Сербського, В.М. Бехтєрєва, В.І. Яковенко.

У1897 році на 1-му з’їзді вітчизняних психіатрів І.П.Мержеєвський висловив ідею, що психічні захворювання є наслідком ненормальних суспільних умов, до яких належать війни, економічні кризи, банкрутства, низька культура населення, алкоголізм.. Він говорив про заходи медико-соціальної профілактики.

С.С. Корсаков говорив про створення загальнодержавної системи профілактики психічних захворювань. Його П.Б, Ганнушкін називав психіатром – суспільним діячем, якому були близькі найгостріші питання життя, і ці питання він помічав не тільки як натураліст, як психіатр-гуманіст, але і як соціолог. В.П. Сербський також був сподвижником С.С.Корсакова, і йому належать соціально-психіатричні ідеї щодо необхідності системи патронажу, активного соціотерапевтичного впливу на хворих з психозом. Він також був «психіатром із різко вираженим суспільним інстинктом».

В.І.Яковенко також вніс свій внесок, зробивши перший у Росії у 1893 році психіатричний перепис написавши фундаментальну монографію «Душевнохворі Московської губернії», в якій показав зв’язок «топографії психозів з топографією злочинності, закладів уживання алкоголю, побутових умов життя хворих» і висуну тезу про децентралізацію психіатричної допомоги. Про нього П.Б. Ганнушкін сказав, що його цікавило два кола ідей, - питання психіатрії і питання суспільності. Синтезом тих та інших є соціальна психіатрія.

2-й етап – психогігієнічний – після 17-го року –до 20-х років ХХсторіччя.

П.Б.Ганнушкін – яскрава фігура у історії психіатрії, - був активним організатором і керівником суспільної психіатрії. Під керівництвом Л.М.Розенштейна у 20-ті роки ХХ-го сторіччя у Москві було створено перший у світі невропсихіатричний диспансер, що став основою психіатричного диспансерного спостереження та обліку, передумовою для подальшого розвитку реабілітації, соціально-психіатричної допомоги, умовою організації поза лікарняної допомоги, психопрофілактики. В Європі такого роду заходи було здійснено на десятиріччя пізніше. В цей час було зроблено багато різних досліджень щодо психічного здоров’я населення, тому це важливий психогігієнічний етап соціальної психіатрії.

У1925 році відомий психіатр Т.І. Юдін розробив першу вітчизняну навчальну програму із соціальної психіатрії. Вона складалася із 3-х розділів

І. Причини душевних хвороб.

ІІ.Профілактика душевних хвороб.

ІІІ. Організація психіатричної допомоги.

3-й етап – ідеологізований - з кінця 20-х до середини 50-х років У 1925 році було закрито Державний психоаналітичний інститут, а вчення З.Фрейда було об’явлено реакційним і антинауковим. Потім була боротьба з педологією, що закінчилась не тільки її розгромом, але й забороною усіх гуманістичних і особистісно-орієнтованих напрямків психології. Повністю були згорнуті наукові дослідження соціально-психіатричного характеру. Внаслідок цього психіатрі відійшли від соціальних проблем психіатрії і переключитись суто на клінічні або біологічні питання. Однак, в цей період лікар Т.А. Гейєр вивчає питання трудової терапії психічно хворих. У 1933 році відкрили денний стаціонар для психічно хворих.

4-й етап - утилітарний – з середини50-х до кінця 80-х років ХХ - го сторіччя., коли соціальні аспекти психіатрії почали вивчатись в межах «дозволеного». Вивчалась сім’я, мікросоціум, трудові колективи, значна увага приділялась реабілітації психічно хворих. Вчені О.В. Корбіков, В.Н. Мясищев зіграли значну роль у частковій «реанімації» соціальної психіатрії.

5-й етап – відродження – на межі 80-х90-х років ХХсторіччя, коли почалося вивчення впливу на психічне здоров’я політичних, соціально-економічних, культуральних, екологічних факторів тощо. Став можливим доступ до наукового психологічного і психіатричного спадку, сучасного психоаналізу, гуманістичного напрямку у психології, нових теорій і технік психотерапії.

Підводячи підсумок короткому екскурсу в сторію соціальної психіатрії, важливо послатися на відому працю видного швейцарського психіатро Люка Чомпи, який у своїй роботі «Філософія соціальної психіатрії» (1994) називає 5 передумов сучасної соціальної психіатрії.

1.Крупномасштабні епідеміологічні дослідження у психіатрії у різних країнах, що виявили численні взаємозв’язки між психічними розладами і різноманітними соціальними факторами.

2.Антипсихіатричний рух 60-х 70-х років сприяв підвищенню уваги до психіатрів до особистості , долі, правам психічно хворих, що, у свою чергу, призвело до ряду значних соціально орієнтованих змін у західні психіатрії щодо перенесення акцентів з на поза лікарняну допомогу і створення мереж соціальної підтримки психічно хворих.

3. Розвиток особистісно орієнтованих психо- і соціотерапії.Тут важливий внесок «культу ралістів» ( представників культурального напрямку в психіатрії) Е.Фрома, К.Хорні, Г.Салівана.

4. Утвердження у практиці психіатрів сугубо прагматичних (тільки в інтересах пацієнта) методів кризової інтервенції і реабілітації.

5.Поява нової терапевтичної парадигми у психіатрії, що передбачає застосування новітніх методів біологічної терапії (наприклад, медикаментозної терапії) при наявності обмеженого кола точно окреслених клінічних показів. Іншими словами, йдеться про обмеження застосування біологічних методів, що безпосередньо впливають на мозок і тіло хворого.