- •Тема1. Психіатрія та її соціальні аспекти.
- •1.1.Короткий екскурс в історію соціальної психіатрії
- •1.2.Предмет соціальної психіатрії.
- •1.3.Завдання соціальної психіатрії.
- •1.4. Визначення і структура сучасної науки психіатрії і соціальної психіатрії.
- •1.5.Психічне здоров’я.
- •1.5.2. Поняття нездоров’я і здоров’я.
- •1.5.3. Психічне здоров’я.
- •1.5..4.Суспільне психічне здоров’я.
- •Тема2.Джерела і причини психічних розладів.
- •2.Біологічні зумовлюючі фактори.
- •Тема 3. Соціально обумовлені психічні розлади.
- •3.Типи само руйнівної поведінки:
- •Аутоагресивна поведінка – суїцид.
- •3 Саморуйнівна поведінка.
- •4. Ауто агресія і суїцидальна поведінка.
- •Тема 4. Основи клінічної психіатрії.
- •7. Судомні (епілептичні) синдроми
- •1.Методи вивчення психічного стану пацієнта.
- •2. Особливості прояву порушень когнітивної сфери. Розлади сприйняття Порушення психічних процесів
- •Розлади мислення
- •Питання для самоконтролю
- •Розлади пам'яті і інтелекту
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для самоконтролю
- •5.Психопатичні синдроми
- •Питання для самоконтролю
- •6. Синдроми затьмарення|потьмарення| свідомості
- •Питання для самоконтролю
- •7. Судомні (епілептичні) синдроми
- •Питання для самоконтролю
- •8.Тактика поведінки із психічно хворими.|із|
- •Питання для самоконтролю
- •Тема5.Психічні захворювання і їх соціальні наслідки.
- •2.Невротичні розлади.
- •3.Невротичні стресогенні розлади.
- •4.Шизофренія.
- •5.Афективні розлади
- •6.Психіатричні аспекти соматичних розладів.
- •7. Розумова відсталість.
- •Питання для самоконтролю
- •8. Геронтопсихіатрія.
- •Тема 6. Соціальна допомога геронтопсихіатричним хворим.
- •5.Види профілактичних заходів.
- •1.Основні категорії і поняття.
- •2. Медична реабілітація.
- •3 Соціально- психологічна і педагогічна реабілітація..
- •5.Види профілактичних заходів.
- •Тема11. Принципи соціальної реабілітації.
- •1.Часова детермінація реабілітаційних заходів: етапи лікування.
- •3.Індивідуальний підхід у здійсненні реабілітації.
- •4.Рівні соціальної роботи в психіатрії.
- •5. Ступневість та комплексність реабілітаційних заходів.
- •Тема 12.Організація реабілітаційного процесу.
- •2 Планування реабілітаційних заходів, складання програм.
- •3.Критерії оцінки реабілітаційної діяльності
- •4.Оцінка ефективності реабілітації.
- •5.Ефективність роботи медико-соціальної служби
- •Тема 13. Основи технології соціальної реабілітації
- •1.Психосоціальні методи реабілітації.
- •2.Соціотерапія особистості.
- •3.Форми псиокорекційної робота.
- •Тема 14. Методи групової психокорекційної терапії.
- •2.Тренінг десенсибілізації.
- •3.Тренінг соціальних навичок.
- •4.Тренінг асертивності.
- •5.Рольва гра.
- •6.Групи спільної діяльності.
- •7.Лікувальні фактори психотерапевтичної групи.
- •8.Терапія творчим самовираженням.
- •9. Робрта з сім’єю.
- •Тема 15 Роль громадських організацій у сфері охорони психічного здоров’я.
- •2. Правове забезпечення психіатричної допомоги
- •3. Напрямки роботи для подолання проблеми стигми.
2 Планування реабілітаційних заходів, складання програм.
Планування соціальної допомоги передбачає розробку індивідуальної програми реабілітації. Індивідуальна програма реабілітації — це комплекс оптимальних, для індивіда реабілітаційних заходів, що містить конкретні форми, способи, засоби, терміни і тривалість проведення заходів, скерованих на відновлення і компенсацію порушених чи втрачених функцій організму, інтеграцію інваліда в суспільство.
Розробка, індивідуальних реабілітаційних програм для осіб з психічними розладами розглядається з позицій клінічного соціального прогнозу на основі використовування поняття реабілітаційного потенціалу. Реабілітаційний потенціал - це можливий для конкретного хворого рівень компенсації ї його порушених функцій і соціальних зв'язків.
Програма реабілітації визначається рядом чинників, зокрема:
медичними чинниками, зумовленими характером хвороби, особливостями її течії (прогресуючим, регресуючим, стаціонарним), стадією хвороби (загострення, ремісія), ступенем вираженості дефіцитарних розладів;
біологічними чинниками — стать і вік хворого (дитячий, середній, немолодий);
психологічними чинниками — характер особистості і її збереження, психологічні установки і ціннісні орієнтири;
соціальним статусом (особовою, інтимною, наявністю схильності до сексуальних порушень, зловживання алкоголем і наркотиками, суїцидальною налаштованістю), освітнім, професійним; соціальним оточенням або соціальними мережами: сім'я, друзі, колеги по роботі, приналежність до партії або співтовариства (секти); місцем проживання, рівнем матеріального (у тому числі і пенсійного) забезпечення.
У процес планування входить:
-
визначення стратегії роботи — близької і дальньої перспективи, кінцевої мети роботи;
-
координація діяльності всіх учасників лікувально-реабілітаційного процесу, контроль за виконанням наміченої програми, отримання інформації про сім'ї і з місця роботи про виникаючі проблеми і способи їх рішення;
-
контакт з медичними службами;
-
забезпечення соціальної допомоги;
пошук помічників в соціальній роботі.
На кожного пацієнта, потребуючого в проведенні реабілітаційних заходів, заповнюється спеціальна карта соціальної реабілітації. Заповнення соціальної карти пацієнта проводиться групою фахівців з використанням рубрикатора для оцінки залежності пацієнта від навколишнього його середовища (фізіологічні і соціальні функції). У групу залучаються ті фахівці, які необхідні у кожному конкретному випадку, — психіатр, клінічний психолог, соціальний працівник, соціальний педагог, працетерапевт (арт-терапевт) і ін. Головною поєднючою ланкою в роботі групи фахівців є багатовимірний діагноз, що об'єднюює різні підходи з погляду кожної спеціальності. Різностороння діагностика включає аналіз клінічно-функціональних, професійних, соціально-побутових і психологічних даних і дозволяє сформулювати конкретний для кожного хворого план лікування, що включає весь комплекс необхідних медично-і соціально-реабілітаційних заходів. Звісно, такий комплекс може бути реалізований тільки завдяки спільній скоординованій роботі всіх вказаних вище фахівців, які своїми знаннями і уміннями доповнюють один одного.
Відповідальною особою за моніторинг і оцінку ефективності заходів, що проводяться групою, звичайно призначається той фахівець, який найбільш необхідний даному пацієнту і контактує з ним більше за інших. Це залежить від місця лікування і перебування хворого і тих актуальних проблем, які необхідно вирішити. У реабілітаційному центрі це може бути соціальний педагог, для відновлення соціальних навиків, допомоги в сім'ї — соціальний працівник, а для вирішення психологічних проблем — психолог.
При заповненні соціальної карти необхідно відзначати виявлені дефекти в соціальній мережі, щоб направити зусилля на виправлення цих дефектів. Роль соціального працівника полягає в тому, щоб знайти опорні пункти в кожному кластері мережі і визначити форми роботи в цій області.
Індивідуальну лікувально-реабілітаційну програму необхідно чітко розписати по пунктах і термінах виконання, обговорити з хворим і дати йому підписати. Картку підписують також всі фахівці — учасники програми. При розробці реабілітаційної програми необхідно пам'ятати, що багато людей відчувають дискомфорт, якщо за них ухвалюють рішення. Тому хворий обов'язково повинен брати активну участь в розробці своєї реабілітаційної програми. Надалі, в процесі її реалізації, між клієнтом і фахівцями необхідні партнерські відносини, підопічний повинен довіряти людині, яка проводить реабілітацію, і бути згоден з тими методами, які при цьому використовуються.
В процесі виконання здійснюється контроль, а при необхідності — і корегування, а після закінчення — визначення ефективності програми. Оцінка результатів включає суб`єктивну, одержану від підопічного, і об'єктивну яку дають фахівці, що беруть участь в реабілітаційному процесі і наданні соціальної допомоги.