2 Планування реабілітаційних заходів, складання програм.

Планування соціальної допомоги передбачає розробку індивідуальної програми реабілітації. Індивідуальна програма реабілітації — це комплекс оптимальних, для індивіда реабілітаційних заходів, що містить конкретні форми, способи, засоби, терміни і тривалість проведення заходів, скерованих на відновлення і компенсацію порушених чи втрачених функцій організму, інтеграцію інваліда в суспільство.

Розробка, індивідуальних реабілітаційних програм для осіб з психічними розладами розглядається з позицій клінічного соціального прогнозу на основі використовування поняття реабілітаційного потенціалу. Реабілітаційний потенціал - це можливий для конкретного хворого рівень компенсації ї його порушених функцій і соціальних зв'язків.

Програма реабілітації визначається рядом чинників, зокрема:

медичними чинниками, зумовленими характером хвороби, особливостями її течії (прогресуючим, регресуючим, стаціонарним), стадією хвороби (загострення, ремісія), ступенем вираженості дефіцитарних розладів;

біологічними чинниками — стать і вік хворого (дитячий, середній, немолодий);

психологічними чинниками — характер особистості і її збереження, психологічні установки і ціннісні орієнтири;

соціальним статусом (особовою, інтимною, наявністю схильності до сексуальних порушень, зловживання алкоголем і наркотиками, суїцидальною налаштованістю), освітнім, професійним; соціальним оточенням або соціальними мережами: сім'я, друзі, колеги по роботі, приналежність до партії або співтовариства (секти); місцем проживання, рівнем матеріального (у тому числі і пенсійного) забезпечення.

У процес планування входить:

• визначення стратегії роботи — близької і дальньої перспективи, кінцевої мети роботи;

• координація діяльності всіх учасників лікувально-реабілітаційного процесу, контроль за виконанням наміченої програми, отримання інформації про сім'ї і з місця роботи про виникаючі проблеми і способи їх рішення;

• контакт з медичними службами;

• забезпечення соціальної допомоги;

пошук помічників в соціальній роботі.

На кожного пацієнта, потребуючого в проведенні реабілітаційних заходів, заповнюється спеціальна карта соціальної реабілітації. Заповнення соціальної карти пацієнта проводиться групою фахівців з використанням рубрикатора для оцінки залежності пацієнта від навколишнього його середовища (фізіологічні і соціальні функції). У групу залучаються ті фахівці, які необхідні у кожному конкретному випадку, — психіатр, клінічний психолог, соціальний працівник, соціальний педагог, працетерапевт (арт-терапевт) і ін. Головною поєднючою ланкою в роботі групи фахівців є багатовимірний діагноз, що об'єднюює різні підходи з погляду кожної спеціальності. Різностороння діагностика включає аналіз клінічно-функціональних, професійних, соціально-побутових і психологічних даних і дозволяє сформулювати конкретний для кожного хворого план лікування, що включає весь комплекс необхідних медично-і соціально-реабілітаційних заходів. Звісно, такий комплекс може бути реалізований тільки завдяки спільній скоординованій роботі всіх вказаних вище фахівців, які своїми знаннями і уміннями доповнюють один одного.

Відповідальною особою за моніторинг і оцінку ефективності заходів, що проводяться групою, звичайно призначається той фахівець, який найбільш необхідний даному пацієнту і контактує з ним більше за інших. Це залежить від місця лікування і перебування хворого і тих актуальних проблем, які необхідно вирішити. У реабілітаційному центрі це може бути соціальний педагог, для відновлення соціальних навиків, допомоги в сім'ї — соціальний працівник, а для вирішення психологічних проблем — психолог.

При заповненні соціальної карти необхідно відзначати виявлені дефекти в соціальній мережі, щоб направити зусилля на виправлення цих дефектів. Роль соціального працівника полягає в тому, щоб знайти опорні пункти в кожному кластері мережі і визначити форми роботи в цій області.

Індивідуальну лікувально-реабілітаційну програму необхідно чітко розписати по пунктах і термінах виконання, обговорити з хворим і дати йому підписати. Картку підписують також всі фахівці — учасники програми. При розробці реабілітаційної програми необхідно пам'ятати, що багато людей відчувають дискомфорт, якщо за них ухвалюють рішення. Тому хворий обов'язково повинен брати активну участь в розробці своєї реабілітаційної програми. Надалі, в процесі її реалізації, між клієнтом і фахівцями необхідні партнерські відносини, підопічний повинен довіряти людині, яка проводить реабілітацію, і бути згоден з тими методами, які при цьому використовуються.

В процесі виконання здійснюється контроль, а при необхідності — і корегування, а після закінчення — визначення ефективності програми. Оцінка результатів включає суб`єктивну, одержану від підопічного, і об'єктивну яку дають фахівці, що беруть участь в реабілітаційному процесі і наданні соціальної допомоги.