- •Реферат з історії держави і права Формування Української державності Перші державні формування. Княжа доба
- •Польсько-литовський період
- •Під владою Польщі та інших держав
- •Запорозька Січ. Гетьманщина
- •У складі Російської та Австро-Угорської імперій
- •Українська державність 1917—1920 pp.
- •«Руська правда»
Реферат з історії держави і права Формування Української державності Перші державні формування. Княжа доба
На території України люди з'явилися більш, як 500 тис. років тому. Українська держава формувалася протягом тривалого часу в складних історичних, соціально-економічних умовах. Класове суспільство на території України виникло у І тис. до н.е. Це — Боспорське, Скіфське царства.
У період зародження феодальних відносин на території України налічувалось понад сто східнослов'янських племен, які утворювали 14 племінних об'єднань: поляни, древляни, сіверяни, в'ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі, ільменські слов'яни.
Перша держава східних слов'ян виникла у VII-XI ст. на території, де жили поляни. Називалась вона — Руська земля, об'єднувала Київське, Чернігівське і Переяславське князівства, центром був Київ. Згодом Руська земля стала центром великої єдиної держави східних слов'ян, простягаючись аж до Новгорода.
Виникнення держави позитивно вплинуло на розвиток політичного ладу, економіки, культури. Київська Русь відігравала помітну роль у міжнародному житті, особливо за князювання Ярослава Мудрого (1019-1054), бо захищала Європу від східних кочівників.
Згодом, після смерті Ярослава, велика і могутня Київська Русь внаслідок феодальної роздрібненості, міжусобиць почала занепадати. У цей час відбувся інтенсивний політичний та економічний розвиток на західних землях, де утворилось Галицьке князівство, а згодом, в результаті об'єднання Галичини і Волині — Галицько-Волинське князівство. Столицею його спочатку були Галич, потім Холм, а з 1272 р. — Львів.
Державою правив князь, який мав великі права. Він призначав посадових осіб у містах і волостях. Помітну роль в управлінні державою відігравала Рада бояр, куди входили великі землевласники, єпископи, високопоставлені державні службовці. За надзвичайних обставин скликалось віче, в якому могло брати участь усе населення.
Після монголо-татарської навали, у другій половині XIV ст., ослаблене Галицько-Волинське князівство було захоплене Польським князівством і Великим князівством Литовським. Відтоді на тривалий час Україна втратила свою самостійність, її землі перебували під владою литовських князів, польських та угорських королів.
Польсько-литовський період
Історію Литовсько-Руської держави (столиця — м. Вільно) можна поділити на три періоди: 1) до 1386 p.; 2) від 1368 до 1569 p.; 3) після 1569 року.
До 1386 р. Литовсько-Руська держава була незалежною. Українські землі спершу перебували на становищі автономних удільних князівств, на чолі яких стояли місцеві руські князі або члени литовського великокнязівського роду. Тут і надалі існувала успадкована від давньоруської держави волосна система адміністративно-територіального поділу, згодом у волостях Київського і Подільського князівств утворились нові адміністративно-територіальні одиниці — повіти.
Більш розвинута культура, організація державного життя Русі мали значний вплив на Литовське князівство. У Русі запозичується форма організації княжого господарства й адміністрації, податкових і судових справ. Руська мова стає мовою великокняжого двора і державної канцелярії.
Агресія Тевтонського ордену сприяла зближенню Литовського князівства і Польщі, що знайшло своє втілення у Кревській унії 1385 р.
У 1569 р внаслідок невдач у Лівонській війні (1558-1583) було укладено Люблінську унію, за якою Польща і Литва об'єдналися у єдину державу — Річ Посполиту. На цьому завершується литовсько-руський період в історії України — перехідний період між княжою добою і добою козаччини.