МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

ВИДАНО:

__________________

(підпис викладача)

“____” ______________ 20__ р.

Завдання на розрахункову роботу з мікроекономіки

студенту (-ці)

1. Номер варіанту: 2.

2. Додаткові дані:

Показник	Значення	Дата отримання	Підпис студента
Z1	53
Z2	83
Z3	?

3. Виконання розрахункової роботи відбувається строго у відповідності до вимог, викладених у методичних вказівках.

Завдання одержав, з усіма вимогами та правилами написання ознайомлений (-а) та зобов’язуюсь їх дотримуватись.

__________________________________

(підпис студента)

“____” ______________ 20__ р.

Завдання 1

1. Зміна оптимального стану споживача в результаті зміни його доходу.

Якщо ціна продукту падає, то реальний дохід (покупна здатність) того, хто купує цей продукт, збільшується. Це збільшення реального доходу проявиться в рості об’єму закупок різновидних товарів. Наприклад:

При постійному грошовому доході 45 грн. в тиждень, ви зможете придбати 5 кг масла селянського по 9 грн. за 1 кг. Але якщо ціна масла впаде до 7 грн. за 1 кг і ви купите тих самих 5 кг, то 10 грн. у вас залишаться вільними для купівлі додаткової кількості цього чи іншого товару.

На реакцію споживачів вплив створює зміна доходу. Як згадувалось в попередніх темах, ще в ХІХ столітті німецький статистик Ернст Енгель, помітив поступове зменшення відносної частки на харчування в бюджеті в міру його зростання.

На основі цих досліджень був введений закон Енгеля, згідно якого зі збільшенням доходу, його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час, коли частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується.

Від кривої "доход—споживання" легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821— 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 6).

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару х . Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи варів крива Енгеля може зростати з прискоренням.

До цієї групи належать предмети розкоші, споживання зростає швидше, ніж зростає доход споживача.

В аналізі реакції споживача на зміну цін дуже важливо врахувати, що існують два окремі ефекти, які впливають на споживацькі стимули. Ефект доходу означає, що зниження ціни товару дає змогу споживачеві придбати більшу його кількість за тієї ж величини грошового доходу. Ефект заміщення вказує на те, що зниження ціни товару робить його відносно більш привабливим і, таким чином, збільшує схильність споживача до заміщення ним інших товарів.

2. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.

Поняття цінової дискримінації було введено в економічну теорію в першій третині ХХ ст. англійським економістом А. Пігу, хоча явище, що дістало цю назву, було відоме й раніше. А. Пігу запропонував розрізняти три види, або ступені, цінової дискримінації. [6] Цінова дискримінація — встановлення продавцем різних цін на різні одиниці того самого товару, для якого відмінності в цінах не пов’язані з різницею у витратах.[5, 240] Однією з ознак цінової дискримінації є те, що товари і послуги мають однакові характеристики, в цих товарах і послугах втілені однакові витрати виробництва. Проте такі товари і послуги реалізуються за різними цінами. Цінова дискримінація стосується тих суб’єктів, які змушені купувати товар або послугу за вищою ціною. Причини її різні:

· підприємці враховують купівельну спроможність споживачів (потреба висока, проте грошові можливості низькі), наприклад студентів, учнів, які купують квитки в кінотеатр, музей, на виставку;

зменшення попиту споживачів іноді змушує підприємців використати можливості транспорту (у зимовий час знижуються ціни на квитки на авіатранспорт для окремих груп населення).

Існують певні умови для існування цінової дискримінації. По-перше, виробник повністю контролює виробництво і ціноутворення на всіх сегментах ринку, по-друге, продавець здатний відокремити різні стійкі групи покупців, які відрізняються ціновою еластичністю попиту, по-третє, покупці не мають бажання та умов перепродати придбаний товар.

Практика свідчить, що встановлення дискримінаційної ціни (тарифів, розцінок) як більш прихованої, порівняно з монопольно високими цінами, формою одержання монопольно високого прибутку, виявилась в останні роки найпоширенішим видом зловживань монопольним становищем.

Цінова дискримінація можлива в окремих галузях, де різниця в цінах не сприяє перепродажу товарів або послуг (тобто відсутні особи, які б використовували різницю цін для наживи). Це такі галузі, як медицина, юридичні послуги, послуги транспорту. Тут, як правило, враховують рівень платоспроможності споживачів. Можливе зниження плати за хірургічну операцію, якщо споживач обмежений у фінансах, проте операція для нього конче потрібна.

Як було згадано вище, А. Пігу запропонував розрізняти три ступені цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація, існує тоді, коли кожному покупцеві (споживачеві) встановлюється індивідуальна ціна на рівні його готовності платити за товар (послугу), тобто найвищу із цін, за якою покупець погоджується на купівлю одиниці певного товару. Такий принцип ціноутворення дає можливість фірмі-монополістові отримувати додатковий прибуток.

У чистому вигляді досконалу цінову дискримінацію важко здійснити, тому що неможливо мати інформацію про функції попиту кожного з усіх потенційних покупців. Однак і приватні лікарі, і юристи, і модельєри оцінюють цінову еластичність попиту окремих клієнтів на основі інформації про належність їх до тієї або іншої групи населення, і саме цим багато в чому пояснюються їхні високі гонорари. Показовою тут буде поведінка торговців на базарах країн Близького Сходу. Досвідчений торговець за багато років безпомилково навчився визначати, скільки за його товар може заплатити покупець, який має ті або інші етнічні, вікові і психологічної особливості. Верхній рівень ціни призначається, як правило, індивідуально з урахуванням того, щоб «і не злякати, і поторгуватись, і продати».

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні та застосуванні різного рівня ринкової ціни залежно від обсягів продажу товару. При збільшенні обсягів продажу споживачі погоджуються на купівлю певної одиниці товару за нижчою ціною, наступний (додатковий) обсяг продажу вони згодні придбати додаткову одиницю певного товару ще дешевше. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, дає змогу збільшити сукупний виторг і прибуток монополіста. Така цінова політика поширена на ринках енергоресурсів.

На практиці цінова дискримінація другого ступеня часто набирає форми різного роду цінового дисконту, або знижок. Наприклад:

· знижки на обсяг поставки — чим вищий обсяг поставки або замовлення, тим більша знижка до ціни;

· кумулятивні знижки — сезонний квиток на залізниці дешевший разових квитків, ціна річної передплати на газету або журнал за умов річної передплати відносно нижча за їх ціну в роздрібному продажу;

· цінова дискримінація в часі — різні ціни на ранкові, денні і вечірні сеанси в кіно; різна величина ресторанної націнки в денний і вечірній час, у робочі і вихідні дні; різні тарифи на проживання в готелях у літній і зимовий сезони і т. п.;

· стягнення абонементної плати в поєднанні з пропорційною оплатою кількості товару (послуги), що купується.

Цінова дискримінація третього виду запроваджується фірмою-монополістом тоді, коли на ринку можна виділити декілька окремих груп покупців (споживачів) з різною еластичністю попиту. Така цінова дискримінація також дає можливість збільшити прибуток монополіста. Цей спосіб цінової дискримінації поширений насамперед на ринках авіаперевезень, на залізниці.

Наслідки цінової дискримінації можуть бути різними. З одного боку, диференціюючи ціни, фірми збільшують свої прибутки за рахунок покупців. Але з іншого боку – монополістові стає вигідно збільшувати обсяг виробництва. У такому випадку цінова дискримінація може сприяти росту ефективності функціонування ринку, оскільки вона веде до росту обсягів пропозиції та попиту. І позитивним є те, що ті ділянки ринку, товар яких не користувався попитом у разі єдиної ціни, також обслуговуються.

Цінова політика в Україні спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами господарювання з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації суспільного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами економічної діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Використання цінової дискримінації з метою збільшення сукупних доходів з боку природних монополістів є досить поширеним, зокрема і на українських підприємствах галузі зв’язку, електро- та газопостачання, комунальних послуг. Насамперед вона стосується блокового ціноутворення для різних груп споживачів, залежно від часу надання послуг. Це доповнюється ціновою дискримінацією, що запроваджується державою з метою захисту ряду соціальних груп населення: ветеранів війни, учасників бойових дій, малозабезпечених тощо.