«Руська правда»
Це найважливіша
пам'ятка Київської держави. Початковий
текст, укладений у 30-х роках XI ст. під
назвою «Правда Ярослава», не зберігся.
Сини Ярослава доповнили його, створивши
«Правду Ярославичів». Тепер відомо 106
списків «Руської правди», складених
протягом XIII-XVII ст.
На правову культуру
Київської держави істотно вплинуло
запровадження християнства. Найдавнішими
пам'ятками церковного права були
церковні статути, які закріплювали
«привілеї» служителів церкви на
«десятину» — десяту частину доходу,
яку сплачувало церкві населення. «Руська
правда» закріплювала феодальну
власність на землю, угіддя, рухоме майно
(коні, знаряддя виробництва). У ній
зафіксовано види угод: міна, купівля-продаж,
позика, поклажа, особистий найм.
Найповніше був відпрацьований договір
позики, об'єктом якого були не тільки
гроші, а й хліб, мед.
Багато уваги
приділено кримінальному праву. Злочин
трактувався як «обида». Суб'єктом
злочину могла бути будь-яка особа, крім
холопа, за якого відповідав його пан.
Найпоширенішими покараннями були
грошові, а найсуворішим — конфіскація
майна злочинця і вигнання його з общини.
За вбивство, наприклад, стягувалось на
користь князя від 5 до 80 гривень, за інші
злочини — від 3 до 12. Смертна кара у
«Руській правді» не зафіксована, але
відомо, що вона застосовувалася за
виступи проти влади і зраду князя.
Судів у Київській
державі не було. Ці функції виконували
представники влади, церковні органи,
сам феодал (вотчинний суд).