6.Групи спільної діяльності.

Групи спільної діяльності використовують при різного роду заняттях, що мають певну цінність для її учасників. Це може бути видання стінгазети або підготовка виставки, приготування їжі, відвідини театральної вистави з подальшим його обговоренням. Важливо, що в процесі спільної діяльності члени групи встановлюють тісніші контакти, заохочують один одного до активності і взаємодії, ненав'язливо корегують поведінку і отримують нові знання і навики. Такі групи особливо корисні для хворих з вираженими дефицітарними синдромами і явищами соціальної дезінтеграції.

7.Лікувальні фактори психотерапевтичної групи.

Лікувальні чинники психотерапевтичної групи. Групова психотерапія у багатьох випадках виявляється ефективнішою, ніж індивідуальна робота з клієнтом. Механізм лікувальної дії групової психотерапії обумовлений міжособовими взаємодіями і ефективним взаємовпливом. В процесі роботи групи виникають психотерапевтичні компоненти, які потенціюють лікувальну дію терапевта (вперше на них звернув увагу Lakin). Основними з них є:

• згуртованість: єдність міжособових відносин в групі сприяє посиленню взаємодії в групі і підвищує задоволеність кожного;

• навіювання надії:досягнення окремих членів групи підвищують терапевтичні очікування і віру в особистий успіх;

• узагальнення: люди схильні вважати свої життєві проблеми і хвороби унікальними. У групі вони починають усвідомлювати, що і інші мають подібні проблеми і переживання, і ця свідомість робить позитивний вплив, сприяє подоланню егоцентричної позиції;

• альтруїзм — поведінка, направлена на надання безкорисливої допомоги будь-якому члену групи. Допомагаючи іншим, клієнт відчуває себе потрібним і корисним, і це відчуття сприяє підвищенню самооцінки, робить упевненішим в собі;

• надання інформації для самосвідомості і саморозкриття. Саморозкриття— суто інтимний і важкий процес, але уміння це зробити — ознака сильної і здорової особи. Сам процес саморозкриття приносить полегшення;

• множинне перенесення: емоційна прихильність до психотерапевта і інших учасників групи. Кожен член групи відчуває до себе довіру і користується довірою інших;

• міжособове навчання: група стає полігоном для апробації нового типу поведінки. Група може полегшити процес самодослідження і самопізнання, перевірити за допомогою групової думки рівень самооцінки, реальність власних домагань;

  • розвиток міжособових умінь: у групі санкціонується свобода міжособового спілкування. За рахунок зворотного зв'язку і можливості корекції поведінки приходить уміння конструктивно спілкуватися. У обстановці взаєморозуміння і взаємодії, яка встановлюється в процесі терапевтичної сесії, полегшується процес дозволу міжособових конфліктів, що виникають і поза групою;

  • імітуюча поведінка: навчання адекватній поведінці відбувається за допомогою спостереження і імітації поведінки інших;

  • катарсис: обговорення в групі прихованих або пригнічених потреб, зосередження на таких непроаналізованих емоціях, як відчуття вини або ворожості, ведуть до саморозуміння, саморозкриття і зрештою до полегшення.

В процесі роботи психотерапевтична група проходить певні етапи становлення взаємостосунків, формування психологічного клімату і продуктивної діяльності.

Групова динаміка, або процес, звичайно містить наступні стадії:

1. адаптація;

2. конфлікти і протест (дозвіл внутрішньогрупових конфліктів);

3. розвиток і співпраця;

4. цілеспрямованість і ефективне рішення проблем.

Важливо, щоб в процесі групової роботи між членами групи встановилися взаєморозуміння, поважне відношення до почуттів інших, зацікавленість у вирішенні своїх і чужих проблем. Група повинна заохочувати учасників до ухвалення самостійних рішень, реалізації власних резервів, уміння переносити придбаний на заняттях досвід в реальне життя.

Протипоказаннями до групової терапії є низький інтелект і гострі психози.

Підбір учасників виробляється залежно від цілей і форми групової роботи. Групи можуть бути гомогенні, або однорідні (по віку, особистим проблемам, нозологічній приналежності, соціальному або інтелектуальному рівню), і гетерогенні (різнорідні). Головне, щоб клієнт виявляв бажання брати участь в груповій роботі, підтримував конструктивні форми взаємодії.

Психотерапевтичні групи можуть бути зосереджені переважно на керівникові (група тренінгу умінь) або на членах групи (група особового зростання).

Основні форми психотерапевтичних груп — відкриті і закриті. Закриті групи відрізняються постійним складом учасників. Тривалість роботи такої групи визначається поставленими цілями, завданнями і терапевтичною програмою.

Відкриті групи не мають постійного складу учасників. Одні йдуть у міру досягнення позитивних результатів і реалізації своїх очікувань, інші вливаються в групу в процесі її роботи і відвідують заняття з відповідною для них частотою. Такі групи можуть існувати невизначено тривалий час (роки).

Відкриті групи беруть участь звичайно в менш структурованих формах психотерапії. Серед них слід назвати музичну терапію, бібліотерапію, арт-терапію, танцювальну психотерапію. Психічно хворі можуть бути інтелігентними і талановитими людьми. Світову популярність придбали письменники (Гоголь, Достоєвській, Золя) і художники (Ван Гог, Врубель), які страждали важкими психічними розладами. У психічно хворих нерідко виражена схильність до плотсько-образного виразу своїх переживань — в музиці, у витворах образотворчого мистецтва. Необхідно всіляко заохочувати творчість клієнтів і розвивати їх здібності, організовувати виставки виробів народних промислів, виробів, картин, фотоетюдів, віршів, створених хворими.