- •1.1.1. Робота з малюнками
- •1.1.2. Створення написів в полі малюнка.
- •1.2. Введення формул
- •1.2.1. Запуск і налаштування редактора формул
- •1.2.2. Особливості редактора формул
- •1.3. Використання полів і злиття документів в ms Office xp.
- •1.3.1. Використання полів
- •1.3.2. Робота із змістом і списками ілюстрацій
- •1.3.3. Використання полів в колонтитулах документів
- •1.3.4. Використання полів в таблицях
- •1.4. Злиття документів
- •Крок 1: вибір типу документу і головного документа.
- •Крок 2: підключення до файлу даних і вибір записів.
- •Крок 3: додавання полів до головного документа.
- •Крок 4: попередній перегляд злиття і його виконання.
- •1.5. Використання засобів рецензування і управління версіями в ms Office
- •1.5.1. Внесення змін в режимі запису виправлень
- •Редагування тексту та таблиці в текстовому редакторові Word
- •Автоматична побудова і оновлення змісту документу:
- •Злиття документів:
- •Використання полів в таблицях:
- •Використання засобів рецензування і управління версіями:
- •2.1. Сканування документів
- •2.2. Розпізнавання документів
- •2.3. Редагування документів.
- •2.4. Збереження документів.
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •3.2. Правила побудови блок-схем
- •3.2.1. З'єднання фігур в блок-схемах
- •3.2.2. Зміна розташування сполучених фігур
- •3.3. Правила побудови мережних діаграм
- •3.3.1. З'єднання фігур в мережних діаграмах
- •3.3.2. Збереження інформації у фігурах мережних діаграм
- •3.3.3. Створення мережних звітів
- •3.4. Побудова Web-діаграм
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •4.3. Розв’язання рівнянь засобами програми Excel
- •4.4. Розв‘язок завдань оптимізації за допомогою пакету пошуку рішень
- •4.5. Розв‘язок статистичних завдань за допомогою пакету аналізу даних
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Прийоми побудови таблиць і обробки даних в табличному процесорі Excel .
- •Прийоми побудови діаграм.
- •Побудова експериментального графіка.
- •5.1.2. Введення формул
- •5.1.3. Стандартні (вбудовані) і створені користувачем функції
- •5.1.4. Управління обчисленнями
- •5.1.5. Повідомлення про помилки
- •5.1.6. Приклад виконання обчислень
- •5.2. Векторі і матриці
- •5.2.1. Інструменти створення векторів і матриць. Основних операцій з ними
- •5.2.2. Ранжовані змінні (діапазони)
- •5.2.3. Елементарні матричні обчислення
- •5.2.4. Приклад розрахунку матриць
- •5.3 Побудова графіків
- •5.3.1. Інструменти побудови графіків
- •5.3.2. Приклад побудови графіка
- •5.4 Програмування в Mathcad
- •5.4.1. Створення програм. Використання локальних і глобальних змінних
- •5.4.2. Умовні оператори if, otherwise
- •5.4.3. Повернення значень за допомогою оператора return
- •5.4.4. Організація циклів за допомогою операторів for, while
- •5.4.5. Перехоплення помилок (on error)
- •5.4.6. Приклад програми табулювання складної функції
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Вектори і матриці
- •Побудова графіків
- •Формат виведення чисельного результату
- •6.2. Розв‘язок лінійних та нелінійних алгебраїчних рівнянь, систем рівнянь (слар) та нерівностей
- •6.2.1. Аналітічній розв‘язок систем алгебраічних рівнянь
- •6.2.2. Розв‘язок слар по формулі Крамера
- •6.2.3.Чисельний розв’язок рівнянь
- •6.3 Обчислення похідної
- •6.3.1. Інструменти знаходження похідних в Matchcad
- •6.3.2. Приклад обчислення похідної
- •6.4 Розрахунок невизначеного інтегралу
- •6.4.1. Інструменти інтегрування у Mathcad
- •6.4.2. Приклад розрахунку невизначеного інтегралу
- •6.5. Геометричний розв‘язок систем нерівностей на прикладі задач лінійного програмування
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •1. Розв‘язок систем лінійних алгебраїчних рівнянь.
- •2. Чисельній розв‘язок нелінійних рівнянь.
- •3. Обчислення похідної
- •4. Розрахунок невизначеного інтегралу
- •5. Геометричний розв‘язок задач оптимізації
- •Вимоги до програмного забезпечення: Mathcad 2000 і вище. Рекомендований час виконання роботи: 6 години. Рекомендована література
- •Контрольні питання
- •7.1.2. Налаштування роздільної здатності монітору
- •7.1.3. Налаштування розкладки клавіатури
- •7.2.Налаштування програмного середовища
- •7.2.1. Налаштування типових програм і параметрів автозапуску програм
- •7.2.2. Відслідковування продуктивності системи за допомогою "Диспетчера задач" Windows
- •7.3. Управління обладнанням.
- •7.3.1. Перевірка на відсутність логічних та фізичних помилок на дисках
- •7.3.2. Встановлення і оновлення обладнання
- •- Диспетчер пристроїв
- •7.3.3. Безпечне відключення і видалення обладнання
- •7.4. Захист від несанкціонованого доступу до Windows
- •7.4.1. Налаштування доступу до файлової системи
- •7.4.2. Використання вбудованого брандмауера Windows для захисту від зовнішніх атак
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Прості інструменти адміністрування Windows
- •Підвищення продуктивності Windows xp.
- •Створення контрольної точки відновлення системи.
- •Дослідження продуктивності системи за допомогою "Диспетчера задач Windows".
- •Встановлення запам‘ятовуючого пристрою Flash для usb
- •Безпечне відключення і видалення обладнання. Використання "Майстра пошуку обладнання" для його встановлення.
- •Захист від несанкціонованого доступу до Windows xp
- •Налаштування доступу до файлової системи.
- •Використання вбудованого брандмауера Windows xp для захисту від зовнішніх атак.
5.4 Програмування в Mathcad
5.4.1. Створення програм. Використання локальних і глобальних змінних
Програми в Mathcad записуються в спеціальний відособлений від решти документа блок, який позначається чорною вертикальною лінією з маркерами команди програми. Для додавання одиничного елементу програмного блоку, натисніть кнопку Add Line (Додати лінію) панелі інструментів Programming (Програмування). Або скористайтесь «гарячою» клавішею «]». При цьому в області курсора з'явиться наступний об'єкт: .
Для зручності рекомендується відразу задати блок з 5-6 маркерів. Зробити це можна, послідовно натиснувши потрібну кількість разів відповідну кнопку панелі Programming або «гарячу» клавішу. Програмний блок можна створити і усередині вже заданого блоку. Для цього використовуйте один із стандартних способів, поставивши курсор в маркер будь-якого из операторів програмування.
Для присвоювання значень змінним і функціям в програмах Mathcad використовується спеціальний оператор: (Local Definition — Локальне присвоювання), розташований на панелі Programming (Програмування), який можна ввести поєднанням клавіш Shift+«[». Використовувати оператор звичайного присвоювання «:=» в програмах не можна.
Присвоювання значень в програмах має ряд особливостей. Найважливішою з них є те, що присвоювання величин може бути зроблено як в самій програмі, так і поза нею. Якщо значення змінної або функції привласнюється в програмі за допомогою оператора «», то така змінна або функція буде локальною, тобто видимою тільки в межах програми. Якось вплинути на об'єкти за своїми межами програма вона може (так само як і ззовні до неї не можна буде дістати доступ). Якщо змінна або функція задається вище програми за допомогою оператора «:=», то вона матиме глобальну видимістю і буде доступна будь-якому об'єкту, розташованому нижче, у тому числі і коду програм. Проте програма може тільки прочитати значення глобальної змінної або викликати глобальну функцію. Якось змінити значення глобальної змінної або функції програма не може. Якщо програма повинна здійснювати якусь модифікацію об'єкту (наприклад, зводити всі елементи масиву в квадрат), то модифікований результат вона повинна повертати, а не присвоювати.
Локальні змінні і функції мають пріоритет над глобальними в межах програми. Це означає, що якщо є локальна і глобальна змінні (або функції) з однаковим ім'ям, то звернення по цьому імені адресуватиметься до локальної змінної (або функції). можна декларувати декілька змінних в одному рядку через кому:.
Результат роботи програми можна вивести за допомогою «=». Також програму можна привласнювати змінній або записувати в функцію. При цьому результат її обчислення буде значенням даної змінної, або результатом функції.
Аналогічно більшості операторів і вбудованих функцій, програми Mathcad можуть бути прораховані як чисельно, так і символьно. Проте аналітичний розрахунок алгоритмів користувача не узгоджений з операторами on error і return, тому він может бути проведений лише у програмі без цих операторів.
5.4.2. Умовні оператори if, otherwise
Зі всіх програмних операторів оператор умови if (якщо) (гарячі клавіші Shift+«]») є, мабуть, найбільш важливим. Його доводиться використовувати практично у всіх створюваних алгоритмах.
Умовний оператор if має два маркери: . У правий маркер вводиться умова, в лівий — операція, яка повинна бути виконана у випадку, якщо умова буде істинною. В маркер оператора може бути внесене декілька умов.
Оператор otherwise (інакше) призначений для визначення тієї дії, яка повинна бути виконане, якщо умова оператора if виявиться неістинною. Одночасно може бути використане декілька умовних операторів if. Оператор otherwise у такому разі буде задіяний, якщо не виконаються умови всіх операторів if.