- •1.1.1. Робота з малюнками
- •1.1.2. Створення написів в полі малюнка.
- •1.2. Введення формул
- •1.2.1. Запуск і налаштування редактора формул
- •1.2.2. Особливості редактора формул
- •1.3. Використання полів і злиття документів в ms Office xp.
- •1.3.1. Використання полів
- •1.3.2. Робота із змістом і списками ілюстрацій
- •1.3.3. Використання полів в колонтитулах документів
- •1.3.4. Використання полів в таблицях
- •1.4. Злиття документів
- •Крок 1: вибір типу документу і головного документа.
- •Крок 2: підключення до файлу даних і вибір записів.
- •Крок 3: додавання полів до головного документа.
- •Крок 4: попередній перегляд злиття і його виконання.
- •1.5. Використання засобів рецензування і управління версіями в ms Office
- •1.5.1. Внесення змін в режимі запису виправлень
- •Редагування тексту та таблиці в текстовому редакторові Word
- •Автоматична побудова і оновлення змісту документу:
- •Злиття документів:
- •Використання полів в таблицях:
- •Використання засобів рецензування і управління версіями:
- •2.1. Сканування документів
- •2.2. Розпізнавання документів
- •2.3. Редагування документів.
- •2.4. Збереження документів.
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •3.2. Правила побудови блок-схем
- •3.2.1. З'єднання фігур в блок-схемах
- •3.2.2. Зміна розташування сполучених фігур
- •3.3. Правила побудови мережних діаграм
- •3.3.1. З'єднання фігур в мережних діаграмах
- •3.3.2. Збереження інформації у фігурах мережних діаграм
- •3.3.3. Створення мережних звітів
- •3.4. Побудова Web-діаграм
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •4.3. Розв’язання рівнянь засобами програми Excel
- •4.4. Розв‘язок завдань оптимізації за допомогою пакету пошуку рішень
- •4.5. Розв‘язок статистичних завдань за допомогою пакету аналізу даних
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Прийоми побудови таблиць і обробки даних в табличному процесорі Excel .
- •Прийоми побудови діаграм.
- •Побудова експериментального графіка.
- •5.1.2. Введення формул
- •5.1.3. Стандартні (вбудовані) і створені користувачем функції
- •5.1.4. Управління обчисленнями
- •5.1.5. Повідомлення про помилки
- •5.1.6. Приклад виконання обчислень
- •5.2. Векторі і матриці
- •5.2.1. Інструменти створення векторів і матриць. Основних операцій з ними
- •5.2.2. Ранжовані змінні (діапазони)
- •5.2.3. Елементарні матричні обчислення
- •5.2.4. Приклад розрахунку матриць
- •5.3 Побудова графіків
- •5.3.1. Інструменти побудови графіків
- •5.3.2. Приклад побудови графіка
- •5.4 Програмування в Mathcad
- •5.4.1. Створення програм. Використання локальних і глобальних змінних
- •5.4.2. Умовні оператори if, otherwise
- •5.4.3. Повернення значень за допомогою оператора return
- •5.4.4. Організація циклів за допомогою операторів for, while
- •5.4.5. Перехоплення помилок (on error)
- •5.4.6. Приклад програми табулювання складної функції
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Вектори і матриці
- •Побудова графіків
- •Формат виведення чисельного результату
- •6.2. Розв‘язок лінійних та нелінійних алгебраїчних рівнянь, систем рівнянь (слар) та нерівностей
- •6.2.1. Аналітічній розв‘язок систем алгебраічних рівнянь
- •6.2.2. Розв‘язок слар по формулі Крамера
- •6.2.3.Чисельний розв’язок рівнянь
- •6.3 Обчислення похідної
- •6.3.1. Інструменти знаходження похідних в Matchcad
- •6.3.2. Приклад обчислення похідної
- •6.4 Розрахунок невизначеного інтегралу
- •6.4.1. Інструменти інтегрування у Mathcad
- •6.4.2. Приклад розрахунку невизначеного інтегралу
- •6.5. Геометричний розв‘язок систем нерівностей на прикладі задач лінійного програмування
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •1. Розв‘язок систем лінійних алгебраїчних рівнянь.
- •2. Чисельній розв‘язок нелінійних рівнянь.
- •3. Обчислення похідної
- •4. Розрахунок невизначеного інтегралу
- •5. Геометричний розв‘язок задач оптимізації
- •Вимоги до програмного забезпечення: Mathcad 2000 і вище. Рекомендований час виконання роботи: 6 години. Рекомендована література
- •Контрольні питання
- •7.1.2. Налаштування роздільної здатності монітору
- •7.1.3. Налаштування розкладки клавіатури
- •7.2.Налаштування програмного середовища
- •7.2.1. Налаштування типових програм і параметрів автозапуску програм
- •7.2.2. Відслідковування продуктивності системи за допомогою "Диспетчера задач" Windows
- •7.3. Управління обладнанням.
- •7.3.1. Перевірка на відсутність логічних та фізичних помилок на дисках
- •7.3.2. Встановлення і оновлення обладнання
- •- Диспетчер пристроїв
- •7.3.3. Безпечне відключення і видалення обладнання
- •7.4. Захист від несанкціонованого доступу до Windows
- •7.4.1. Налаштування доступу до файлової системи
- •7.4.2. Використання вбудованого брандмауера Windows для захисту від зовнішніх атак
- •Методичні вказівки до виконання роботи
- •Прості інструменти адміністрування Windows
- •Підвищення продуктивності Windows xp.
- •Створення контрольної точки відновлення системи.
- •Дослідження продуктивності системи за допомогою "Диспетчера задач Windows".
- •Встановлення запам‘ятовуючого пристрою Flash для usb
- •Безпечне відключення і видалення обладнання. Використання "Майстра пошуку обладнання" для його встановлення.
- •Захист від несанкціонованого доступу до Windows xp
- •Налаштування доступу до файлової системи.
- •Використання вбудованого брандмауера Windows xp для захисту від зовнішніх атак.
5.3 Побудова графіків
5.3.1. Інструменти побудови графіків
Для побудови двовимірного графіку в координатних осях Х-Y, треба викликати команду Insert --> Graph --> X-Y Plot (Вставка --> Графік --> Декартові координати). Для додавання графіка можна скористатися також гарячою клавішею @. В області розміщення графіка знаходяться заповнювачі для виразів, що відображаються, і діапазону зміни величин. Заповнювач у середини осі координат призначений для змінної або виразу, що відображається по цій осі. Зазвичай використовують діапазон або вектор значень. Граничні значення по осях вибираються автоматично відповідно до діапазону зміни величини, але їх можна задати і вручну. У одній графічній області можна побудувати декілька графіків. Для цього треба у відповідній осі записати декілька виразів через кому. Різні криві зображаються різним кольором, а для форматування графіка треба двічі натиснути на області графіка. Для управління відображенням побудованих ліній служить вкладка Traces (Лінії) в діалоговому вікні параметрів графіку. Поле Legend Label (Опис) задає опис лінії, який відображається тільки при скиданні прапорця Hide Legend (Приховати опис). Список Symbol (Символ) дозволяє вибрати маркери для окремих крапок, список Line (Тип лінії) задає тип лінії, список Color (Колір) — колір, список Weight (Товщина) — товщину лінії.
5.3.2. Приклад побудови графіка
Побудувати графік, що відображає задані експериментальні дані, визначити апроксимуючу залежність. Побудувати інший графік, що відображає величину відхилення експериментальних значень від апроксимуючої кривої
Послідовність дій:
1. Запустіть програму Mathcad.
2. Створіть таблицю data з експериментальними даними, скопійованими з Excel:
Таблиця 5.1. Експериментальні дані
3. Запишіть формулу функції r(х) для визначення координат точок, що лежать на апроксимуючій прямій . Визначіть коефіцієнти лінійного рівняння що є якнайкращим наближенням для даних. Функція slope дозволяє обчислити коефіцієнт нахилу прямої, а функція intercept — вільний член:
X:=data<0> Y:=data<1>
b0:=intercept(X,Y) b0 = 0.07421.
b1:=slope(X,Y) b1 = 3.0115.
5. Натисніть клавішу @, або на кнопці X-Y Plot на панелі інструментів Graph, або викличте команду Insert -> Graph -> X-Y. У документі з'явиться область для створення графіка.
6. Замість заповнювача в нижній частині графіка вкажіть як незалежну змінну перший стовпець матриці data ( або X).
7. Замість заповнювача зліва від графіка вкажіть значення з другого стовпця матриці data і визначена вище лінійна функція r(Х). Як роздільник використовується кома. Діапазон значень для осей координат вибирається програмою Mathcad автоматично.
8. Щоб змінити вид автоматично побудованого графіка, двічі натисніть всередині нього. Відкриється діалогове вікно Formatting Currently Selected X-Y Plot (Форматування графіка в декартових координатах). Перший запис в списку на вкладці Traces (Криві) відповідає першій відображеній кривій. Для зміни запису використовуються поля під списком.
9. Під стовпцем Legend Label (Підпис) введіть назву графіка.
10. У списку, що розкривається, під стовпцем Symbol (Маркер) виберіть спосіб позначення окремих точок.
11. Під стовпцем Type (Вид лінії) вкажіть малювати окремі крапки (points), а не проводити безперервну лінію.
12. Встановіть прапорець Hide Arguments (Приховати параметри), щоб не відображати назви осей.
13. Скиньте прапорець Hide Legend (Приховати підписи), щоб включити відображення під графіком заданих підписів кривих.
14. У полі Title (Заголовок) на вкладці Labels (Написи) задайте назву графіка і включіть режим його відображення: прапорець Show Title (Показати заголовок).
15. Побудуйте графік, на якому б відображалася величина відхилення експериментальних крапок від лінії наближення . Відформатуйте його, використовуючи ті ж засоби, що і у попередньому випадку. Отриманий результат повинен бути схожий на рисунок 5.4.
Рисунок 5.4. Результати обробки експериментальних даних.