§ 8. Сліди транспортних засобів

Сліди транспортних засобів — це сліди, які відобража­ють зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди— відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокре­милися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного похо­дження — сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження —сліди галь­мування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора (рис. 9). Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).

Рис. 9. Сліди протекторів шин транспортних засобів

109

Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транс­портний засіб або його частину; встановити деякі обстави­ни розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.)- Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, вста­новлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, за­мальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: міс­цезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; озна­ки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку ви­явлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпіло­го вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600—700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

ПО

Глава 9. Судова балістика

Глава 9. Судова балістика

§ 1. Поняття судової балістики та її значення

Судова балістика — це галузь криміналістичної тех­ніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпа­сів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження та­ких слідів для встановлення певних обставин розсліду­ваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання злочинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю. У війсь­ково-технічній галузі означає — це вчення про закони по­льоту снарядів, випущених із вогнепальної зброї. У судо­вій же балістиці досліджується вогнепальна зброя і на­слідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї надає можливість висунути обґрунтовані версії, ви­явити суттєві обставини у справі, встановити винну особу. Судова балістика пов'язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв'язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використову­ються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова ба­лістика пов'язана також з іншими галузями криміналісти­чної техніки — трасологією, судовою фотографією та ін.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, несгорілі порошинки, при­строї, пристосування і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів. Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєпри­пасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет -------------------------------------------------- ці

Розділ другий. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА

вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);

2) визначення групової належності зброї та боєприпа­сів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку від­носяться патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (систе­ми) відстреляно дану кулю, гільзу тощо);

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстреляна куля, гільза; з одного чи різних ек­земплярів зброї відстреляні дві кулі або гільзи, які вияв­лені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу час­тинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогне­пальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; на­прямок пострілу; взаємне розташування зброї та пере­шкоди; кількість пострілів та ін.).

Об'єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2) окремі частини та приналежності зброї;

3) боєприпаси;

4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спо­рядження патронів або виготовлення снарядів.